Продовжуємо знайомити з основними складовими «Стратегії зміни майбутнього», розробленої фахівцями Національного інституту стратегічних досліджень при Президентові України (НІСД). В стратегії визначено п’ять стратегічних цілей, які мають забезпечити позитивні зміни у баченні майбутнього, сприяти формуванню економічної моделі, яка забезпечить реалізацію людського, підприємницького та природно-ресурсного потенціалу країни. У попередній статті йшлося про ціль структурної модернізації економіки, яка має утворити «матеріальну» основу гідного майбутнього. Невід’ємною від неї є друга виділена фахівцями Інституту ціль, яка полягає у зміцненні добробуту через розширення можливостей для продуктивної зайнятості в умовах динамічних змін на ринку праці.

Спроможність економіки забезпечувати дієздатним членам суспільства можливості досягати гідного рівня життя шляхом реалізації свого трудового потенціалу обґрунтовано розглядається авторами Стратегії як ключовий критерій ефективності структурних змін. Визнано феномен бідності працюючого населення, яка зберігається попри поетапне підвищення мінімальної заробітної плати, парадоксальне поєднання зарегульованості ринку праці з недостатньо дієвим реальним захистом прав працюючих, насамперед тих, хто задіяний у неформальних та «нестандартних» (в т.ч. дистанційних) формах зайнятості. Разом з тим, як передумови позитивних змін у Стратегії вказано саме зростання гнучкості ринку праці через впровадження сучасних форм дистанційної зайнятості та індивідуальних трудових відносин, а також наявність значного прошарку громадян з досвідом роботи в країнах ЄС, які є носіями європейської культури праці.

Автори стратегії НІСД формулюють п’ять ключових стратегічних завдань, які мають надати можливість використати структурні зміни в економіці для зростання продуктивної зайнятості.

Економіко-правові умови для високопродуктивної реалізації трудового потенціалу

Впровадження традиційних безпосередніх стимулів для розширення пропозиції робочих місць у приватному секторі економіки має, на думку авторів стратегії, доповнюватися кроками, які полегшуватимуть процес пошуку та найму працівників, організації їх праці. Йдеться, зокрема, про реалізацію інформаційних та консультаційних послуг щодо можливостей працевлаштування, спеціально розрахованих на різні категорії громадян, у т.ч. – для забезпечення першого робочого місця молодим, подовження періоду трудової активності для осіб передпенсійного та пенсійного віку, сприяння подальшому розвитку практик дистанційної зайнятості, спрощення територіальної мобільності працівників, покращення можливостей для поєднання працівниками сімейних та професійних обов’язків на основі розвитку соціальної інфраструктури. У середньо- та довгостроковому періодах значна роль відводиться прогнозуванню впливу довгострокових трендів структурних змін в економіці на ситуацію на ринку праці та ймовірного вивільнення працівників – що має бути у випереджальному порядку компенсоване політикою на ринку праці.

Сприяння зростанню доходів працюючих

Створення можливостей для зайнятості має доповнюватися мотивацією до праці через зростання доходів працюючих завдяки переходу від моделі з дешевою робочою силою до моделі з високооплачуваною ефективною працею. Посилення на законодавчому рівні захисту прав найманих працівників на справедливу оплату праці та удосконалення ринкових механізмів регулювання оплати праці (зв’язок оплати з продуктивністю праці) – обов’язкова, але не вичерпні кроки на цьому напрямку. У Стратегії також передбачається стимулювання індивідуальних інвестицій працівника у професійну підготовку та навчання протягом усього життя, а також поширення навчання працівників універсальним компетенціям, що підвищують вартість їхньої праці: цифровим кваліфікаціям, навичкам комунікації тощо. Що має сприяти зайняттю ними більш високооплачуваних посад та успішній конкуренції на ринку праці.

Детінізація зайнятості

Значна тінізація зайнятості, яка у короткостроковому періоді пом’якшує проблему зарегульованості ринку праці та низької продуктивності праці (що інколи змушує завищувати чисельність фактично залучених працівників), завдає значної шкоди довірі до майбутнього – через недоотримання коштів на фінансування пенсій, неможливість захисту прав працівника, підживлення корупції та кримінальних оборудок. Між тим, у подоланні тінізації зайнятості Стратегія не обмежується посиленням відповідальності роботодавців за недотримання законодавства у сфері використання праці, але передбачає зустрічні дії найманих працівників щодо свідомого вибору легального працевлаштування: через посилення зв’язку між фактично сплаченими страховими внесками та розміром пенсійного забезпечення в рамках пенсійної реформи, розширення соціальних гарантій для працевлаштованих у формальній економіці, популяризацію формальної зайнятості і підвищення негативного сприйняття наслідків неформальної зайнятості та прихованої оплати праці.

Узгодження професійної підготовки з потребами ринку праці

Адекватно реагувати на нові можливості працевлаштування ринок праці зможе лише у разі відповідності професійної підготовки змінам у структурі економіки. Проактивна державна політика у цій сфері має передбачати формування дієвої системи професійної орієнтації населення з пріоритетною спрямованістю на молодь, оптимізацію мережі закладів професійно-технічної освіти, осучаснення освітніх та професійних стандартів, формування державного та регіонального замовлення на підготовку фахівців у відповідності з прогнозованими середньо- та довгостроковими змінами попиту на ринку праці. Відповідно, покращення інформаційно-аналітичного забезпечення розвитку ринків праці, прогнозування потреб роботодавців та пропозиції робочої сили на основі створення регіональних обсерваторій ринку праці має відбуватися на партнерських засадах, з залученням ресурсів держави, органів місцевого самоврядування та регіональних стейкхолдерів з бізнесових кіл. Публічно-приватне партнерство Стратегія передбачає й для покращення якості послуг закладів професійної освіти шляхом залучення потенційних роботодавців до розроблення територіальних програм зайнятості та інвестування у професійну підготовку.

Захист прав працюючих

Автори Стратегії акцентують увагу на необхідності організувати дієвий захист прав працюючих на гідні умови праці, гідну оплату та базовий соціальний захист. Такий захист особливо важливий в умовах застосування гнучких форм зайнятості, коли безпосередній контроль за умовами праці утруднений. При цьому відповідальність роботодавців за забезпечення належних умов та безпеки праці, передбачених законодавством гарантій прав на гідну працю має бути підкріплено дієвими контрольними та виконавчими механізмами держави – що вимагає оптимізації відповідних державних інститутів. Водночас, значна роль відводиться і соціальній відповідальності роботодавців, яка, на думку авторів Стратегії, має сягати також сприяння підготовці та перекваліфікації працівників відповідно до нових кваліфікаційних потреб. Враховуючи очевидну еволюцію зайнятості у бік збільшення частки «вільних професій», самозайнятих, зростання кількості суб’єктів мікропідприємництва, політика базового соціального захисту має бути поширена і на ці категорії економічно активних громадян.

У поєднанні ефективних структурних змін та сприяння адаптивності пропозиції праці до нових умов автори Стратегії НІСД вбачають шлях до подолання невизначеності в умовах глобальних структурних трансформацій, що зміцнюватиме довіру до майбутнього розвитку України.

Я.Жаліло (використано матеріали Стратегії НІСД «УКРАЇНА – 2030. СТРАТЕГІЯ ЗМІНИ МАЙБУТНЬОГО»)