Не тільки Росія активно використовує мову кіно для державної пропаганди
Лідером китайського прокату в жовтні стала картина «Битва біля озера Чанцзінь», яка за перші 10 днів після виходу зібрала понад $ 630 млн і повільно, але невпинно наближається до запланованої суми в $830 млн.
Що ж стало причиною такої популярності картини, яка розповідає про події Корейської війни 1950-1953 років? Війни, яка в західному кінематографі як раз потрапляє в розряд «забутих»?
Про війну — це не просто один з жанрів «найважливішого з мистецтв», але і можливість донести «свій» погляд на історію. Кінооповідь про подвиг — це ще і спосіб впливати на уми і серця співгромадян, а в умовах домінування візуального сприйняття — чи не найбільш прийнятний. Недарма Росія щорічно штампує десятки однотипних серіалів і фільмів про «Велику Вітчизняну», які вносять свій внесок в обробку населення в дусі побєдобєсія і «можемо повторити».
Але не тільки Росія активно використовує мову кіно для державної пропаганди. Останнім часом все більше і більше виходить на екрани турецьких, індійських, корейських (по обидві сторони від 38 паралелі) фільмів. Секрет таких картин простий — комп'ютерна графіка, яка дозволяє намалювати будь-яку техніку і фон, і круті стрілялки зі слоу мо, єдиноборствами, масовими сценами, дуже простим, але зрозумілим пафосом.
Природно, Китай не міг відійти від загального тренду. Окрім вже звичних для фільмів з давньої історії, китайські кінематографісти активно освоюють і історично ближчі події — японо-китайську війну 1937-1945 років і наступну за нею — громадянську. Головними противниками комуністичного Китаю в цих війнах були японці і китайські націоналісти Гоміньдану. Однак претензії Китаю на роль глобального гравця вимагають і глобального супротивника. Такого, як США.
Найбільш масштабне збройне зіткнення китайців з американцями сталося під час Корейської війни 1950-1953 років. Саме вступ китайських «добровольців» в конфлікт на боці корейських комуністів врятувало останніх від розгрому, а в перспективі — закріпило поділ Кореї. При цьому американські військові складали хоч і основну, але все ж частину сил ООН, які виконували завдання з «примусу до миру» КНДР, в той час, як Китайська Народна республіка членом ООН не була і стала ним тільки в 1971 році.
Як би там не було, Корейська війна — зручний привід згадати про боротьбу зі США. І, більш того, про перемогу. Битва біля озера Чанцзінь в історії американської армії більш відома як Битва при Чосінському водосховищі.
Вступ численних китайських «добровольців» у війну в листопаді 1950 став несподіванкою для військ ООН. Як результат, в районі водосховища Чосін на східному узбережжі Кореї вісім китайських і корейських дивізій змогли оточити X корпус ООН, в який входили 1-а дивізія морської піхоти США, полк 7-ї піхотної дивізії США і британський батальйон командос. Незважаючи на чисельну перевагу противника (близько 70 тисяч проти 30) важкі погодні умови, глибокий сніг і температуру до -40 градусів, частини ООН зуміли прорвати кільце оточення, прорватися до порту Хіннам, звідки потім вони були евакуйовані по морю.
Американці втратили більше двох з половиною тисяч загиблими і до 12 тисяч пораненими і обмороженими. Точні втрати противника невідомі, але дві з восьми дивізій, що брали участь в битві, китайцям внаслідок втрат особового складу довелося розформувати. В історії Корпусу морської піхоти США битва при Чосінському водосховищі вважається однією із славних сторінок.
І ось всі ці події розгортаються в тригодинному екранному дійстві вартістю в $200 млн. Суть протистояння зводиться до того, як доблесні китайські «добровольці б'ють поганих американських хлопців. Поганих американців грають англомовні актори, які зробили собі кар'єру в китайських фільмах — вони мало відомі за межами Китаю, але судячи з усього, непогано почуваються в цьому амплуа. Зрештою, двадцять доларів — завжди двадцять доларів. Іноді в китайському військовому кіно з'являються і голлівудські знаменитості. Наприклад, Брюс Вілліс знявся в 2015 році в китайському військовому фільмі «Бомбардування», де, щоправда, грає «хорошого» американця, який вчить китайських пілотів (за іронією долі, в армії Китайської республіки, яку згодом розгромлять комуністи).
Зростаюча напруженість у відносинах зі США збільшує в Китаї попит на «поганих» американців і необхідність самоствердження «ми їх якось вже били». Тим більше, що в китайській історії не так вже й багато епізодів, коли в зіткненнях із західним противником китайська армія виходила переможцем.
У нинішній кіновійні вже є свої постраждалі. Колишній журналіст, а нині бізнесмен Ло Чангпін був заарештований після того, як опублікував пост в Weibo (китайський аналог Twitter): «Через півстоліття мало хто з китайців замислювався про обгрунтованість війни».
Як виявилося, Ло Чангпін порушив нещодавно прийнятий закон, що забороняє «наклеп на політичних мучеників». У поширеній офіційній заяві стверджується: «Деякі люди досі намагаються повністю заперечувати Війну опору проти Сполучених Штатів і допомогу Кореї, ставлять під сумнів справедливість відправки військ і намагаються знищити велику перемогу. ... Як би вони не спотворювали, фальсифікували, морочили голову або чорнили факти, історія написана в серцях людей».
Така жорстка позиція китайської влади вельми подібна на російську політику, що вводить заборони на обговорення окремих історичних проблем. У липні нинішнього року Закон «Про увічнення Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» доповнили статтею, яка забороняє публічне ототожнення «цілей, рішень і дій керівництва СРСР, командування та військовослужбовців СРСР з цілями, рішеннями і діями керівництва нацистської Німеччини, командування і військовослужбовців нацистської Німеччини і європейських країн осі в ході Другої світової війни, а також заперечення вирішальної ролі радянського народу у розгромі нацистської Німеччини і гуманітарної місії СРСР при звільненні країн Європи».
А що ж США? Не можна сказати, що американський кінематограф залишив без уваги корейську тему. У 50-60-х роках, зокрема, безпосередньо під час війни, було знято кілька художніх фільмів, в тому числі «Маньчжурській кандидат» з Френком Сінатрою (в 2004 році був знятий рімейк картини з Дензелом Вашингтоном в головній ролі, правда, події там відбуваються під час і після операції «Буря в пустелі). Однак корейська війна відійшла на задній план після початку війни у В'єтнамі, більш тривалої і такої, що отримала більший політичний резонанс в США.
У 1982 році була знята драма Інчхон», яка при бюджеті в $46 млн зібрала трохи більше $5 млн і з тих пір вважається одним з найвідоміших естетичних і комерційних провалів в історії кіно.
Цілком можливо, що США повернуться до корейської теми і дадуть відповідь Китаю, знявши фільм про героїзм американських морпіхів в битві при Чосінському водосховищі. Втім, можливості у Голлівуду дуже широкі. У всякому разі, основний противник позначений, а значить, є шанс побачити його кіновтілення. В такому випадку, нас чекає жорстока «Кіновійна», де симпатії глядачів будуть визначатися не тільки естетикою, але й політикою.
Артем Филипенко
Голова ГО «Чорноморський центр досліджень безпекового середовища»
Джерело
