Історія Гідрометеорологічного центру Чорного та Азовського морів розпочинається з 1865 року, коли професор фізики Василь Іванович Лапшин організував при кафедрі фізичної географії Новоросійського університету метеорологічну обсерваторію.

Спочатку робота обсерваторії обмежувалася метеорологічними спостереженнями шість разів на добу. Ці дані публікувалися не тільки в газеті “Одесский вестник”, але й телеграфом посилали до Петербурга та Парижа. Регулярні ж берегові гідрометеорологічні спостереження було розпочато у 1874 році в Одеському порту, на Карантинному молу. Вони включали в себе спостереження за рівнем моря з допомогою самописця. Пізніше було встановлено анемограф Тимченка і барограф Ришара.

А вже до 1896 року метеорологічна мережа на південному заході тодішньої Росії складалася більш ніж з 1600 спостережних пунктів, були навіть організовані спеціальні станції для обслуговування залізниць, пароплавства і торгівлі. За період з 1886 по 1901 рік з друку вийшло дев’ятнадцять томів праць метеорологічних спостережень, було накопичено багатющий матеріал для характеристики клімату.

У 1900 році експонати обсерваторії були удостоєні Великої золотої медалі на Паризькій виставці. Розвиток обсерваторії з 1917 по 1941 рік пов’язаний з ім’ям її директора – професора І.Я. Точидловського. Під його керівництвом було виконано багато важливих робіт, зокрема з вивчення солоності біля берегової смуги Одеської затоки.

…Після Великої Вітчизняної війни на Чорному морі почали функціонувати 40 суднових станцій ІІІ розряду, відбувалося нарощування обсягів спеціальних робіт, виконуваних Одеською обсерваторією.

– На сьогодні Гідрометеорологічний центр Чорного та Азовського морів, як правонаступник Одеської гідрометеорологічної обсерваторії, є оперативно-виробничою і методичною організацією Державної гідрометеорологічної служби України, – говорить начальник центру Віктор Ситов. – Наша прерогатива – оперативно-прогностичне обслуговування морських галузей України в Азово-Чорноморському басейні.