Мільйони синів і доньок України, мільйони невинних людей були без жалю винищені Голодомором. Десятиліттями ці трагічні події в нашій історії замовчувалися. Заборонялося згадувати, говорити, писати про них, поминати рідних, котрі зазнали мученицької смерті. Але людська пам’ять сильніша за всі заборони.

23 листопада в Овідіопольському професійно-технічному аграрному училищі відбулася учнівська конференція «Трагедія Голодомору 1932 — 1933 років. Сучасний погляд на події». У виступах йшлося про ті страшні часи, наводилися свідчення тих, кому вдалося вижити.

Готуючись до конференції, учні використовували, в основному, краєзнавчий матеріал. Ось кілька свідчень.

Жителька с. Роксолани Віра Офанасівна Нікітенко згадувала: «В селі не залишилося ніякої худоби — все було з’їдене і винищене. Люди пухли від голоду, падали на дорозі і вмирали. Трупи спеціальною бричкою звозили і скидали у глибоку яму, яку викопали на кладовищі. Ніхто нікого не ховав по-людськи, тіла кидали одне на одне і прикопували землею».

Клавдія Антонівна Приходько із с. Калаглія: «Дехто каже, начебто в наших краях голоду не було. Може, в кого і не було, а ми дуже голодували. Я сама ходила в людей хліба просити для себе та для менших. Як помер братик — пам’ятаю погано, а от сестричку мертву, що на столі лежала, пам’ятаю добре, було їй місяців 10 — 11, вона ще й ходити не навчилася. Після голодомору з п’яти у сім’ї залишилися мама і я»...

24 листопада учитель історії Тетяна Михайлівна Нестеренко провела урок-реквієм «То був страшний навмисний голод». Учні Аліна Кучеренко, Валерій Царан, Анастасія Грищук, Олена Серікова, Дмитро Трускавецький, Іван Каранфілов, Ганна Липач, Іван Лобань, Віктор Юрченко, Дмитро Козлов та Катерина Гаранська нагадали присутнім про оприлюднені причини та наслідки Голодомору, а також прочитали поезії, присвячені тим трагічним подіям. На урок запросили голову овідіопольської «Просвіти» Сергія Миколайовича Агеєнка, працівників районної бібліотеки Орисю Василівну Черпатюк та Ларису В’ячеславівну Паламарчук.

Той народ, який не пам’ятає власного минулого, наголосив Сергій Агеєнко на доведеній віками істині, не має майбутнього, і нагадав, що в 27 листопада люди запалять свічки, поминаючи жертви Голодомору.

Працівники районної бібліотеки ознайомили учнів з віршами місцевих поетів про ту страшну трагедію, а також презентували тематичну книжкову виставку.

Голодомор приніс не лише страждання і смерть. Він посіяв страх у душах людей.

Тільки правда про цю трагедію українського народу і світла пам’ять про всіх загиблих здатна звільнити нас від мороку минулого.