Ця трагедія сколихнула увесь світ. По суті, люди своїм життям, своїм здоров’ям закрили той смертоносний реактор Чорнобильської АЕС. Багато хто з них був відправлений до зони відповідальності нібито на навчальні збори. Але всі розуміли, що це за «навчання». І кожен знав ціну ризику, на який ішов. Відмов не було. А був свідомий вибір і сумлінне виконання свого обов’язку.

Це дало право генерал-лейтенантові у відставці Миколі Шмалю назвати їхній вчинок геройським під час виступу на офіційному вшановуванні ліквідаторів аварії на ЧАЕС.

Як заступник командувача військ Одеського округу з цивільної оборони, він керував під Чорнобилем оперативною групою, яка першою ступила на уражену територію і розпочала роботи з ліквідації наслідків аварії. Багато тих військовослужбовців, одержавши смертельну дозу опромінення, рано пішли з життя.

Ті гарячі події М. Шмаль називає війною мирного часу.

Тому зрозумілий його біль щодо байдужості до полеглих товаришів.

Без натяків говорив також учасник тих подій, нині голова Приморської районної організації «Союз «Чорнобиль України» міста Одеси Володимир Король. Він відзначив, що держава частіше забувала, ніж згадувала про подвиг самопожертви «чорнобильців».

– Я боротимуся за те, щоб змінити злиденне іс­нування бойових товаришів, і зробити життя, гідне людей, які ціною свого здоров’я і добробуту закрили Україну і половину Європи від ядерної зими, – сказав ветеран. – Невдячність – великий гріх.

Нинішнє керівництво країни вперше потурбувалося про те, щоб вони відчули себе соціально захищеними і відчули на собі увагу уряду. Як сказав перший заступник голови облради Микола Тіндюк, керівництво області готове відпрацювати програму підтримки ліквідаторів, їхніх сімей і вдів. Зокрема, допомогти у патріотичній справі створення музею Чорнобильської слави.

Тридцять п’ять учасників ліквідації аварії на ЧАЕС були удостоєні нагород Одеської обласної ради та облдержадміністрації.