Україна відзначила 67­му річницю визволення від фашистських загарбників. У Кодимському районі зазвичай перед такими датами провадиться перевірка стану братських могил, обе­лісків, пам’ятників воїнам, полеглим у роки Великої Вітчизняної війни.

– Назавжди залишилися в нашій землі 1089 укра­їнців, росіян, білорусів, представників багатьох інших націй, – говорить голова Кодимської райдерж­адміністрації Святослав Огінський. – У населених пунктах району встановлено 27 меморіальних комплексів, пам’ятних дошок, куди занесено відомі прізвища воїнів і партизанів, що загинули в боях чи були розстріляні окупантами. Крім цього, майже в усіх населених пунктах встановлено 44 пам’ятники, обеліски воїнам­визволителям.

У своїй більшості меморіали встановлені ще за радянських часів, але не скрізь дбайливо доглянуті. Неприємне враження, наприклад, залишив по собі меморіал села Серби, який обріс бур’янами. Колись його було встановлено за сприяння тодішнього голови колгоспу, Героя Соціалістичної Праці Віктора Прокоповича Білоконя. Меморіал вважався одним з найкращих у районі. І хочеться сподіватися, що невпорядкованість території навколо пам’ятника – прикра випадковість.

Водночас взірцем шанобливого ставлення до братських могил є такі села, як Грабове, Котовці, Петрівка, Лабушне, Пи­сарівка, Смолянка, та місто Кодима.

Тема пам’яті вже давно стала невід’ємною частиною життя голови районної первинної організації ветеранів військової служби Міністерства оборони України Олексія Скокова. Офіцер запасу, людина, дитинство якої обпалене війною, він старанно відшукує відомості про тих, хто брав участь у оборонних боях на території ра­йону, веде серйозну роботу щодо з’ясування імен невідомих воїнів.

Завдяки цьому через 65 років після закінчення війни встановлено, що у Федорівці на кладовищі спочиває прах гвардії старшини Дмитра Савелійови­ча Особливцева, 1913 ро­ку народження, із села Громового Сумської області. Його могилу доглядає сім’я Леоніда Гуцола. А в Кирилівці шефствує над пам’ятником сім’я фермера Леоніда Гапчина.

– В перші дні лихоліття були призвані та пішли добровольцями на фронт 760 кодимчан. Загалом із району призвали в діючу армію 2300 чоловік. А з урахуванням тих, хто працював на оборонних підприємствах в евакуації (теж вважалися мобілізованими), перемогу разом з іншими кували 12 тисяч жителів району. Кожен третій з них не повернувся з війни. Бойових нагород удостоєні понад 4 тисячі кодимчан, – наводить історичні дані Олексій Олексійович Скоков.

Йому вдалося систематизувати перелік пам’ятників, обелісків, пам’ятних знаків, встановлених у районі. В зібраних історичних відомостях детально записано, де і коли встановлено пам’ятники, в якому вони стані, хто спочиває під обе­ліском.

На початку травня цього року в селі Лабушне відбувся жалобний мітинг, під час якого з військовими почестями було перепоховано останки радянського солдата, що загинув тут влітку 1941 року під час наступу фашистів. Його прах через 70 літ знайшов спокій у братській могилі в центрі села. На її плиті викарбувано імена 14 воїнів, що полягли смертю хоробрих. Разом з ними спочивають 110 безіменних героїв.