Яких лиш запевнень у любові до одеситів нинішньої влади не зустрінеш на бігбордах і різних полі­тичних рекламних щитах! Інколи зізнання написані літерами у людський зріст. Аж дивитися гидко і соромно. Обминаю ці шедеври й думаю: в чому ж виявляється декларована на кожному кроці турбота про людей? Мабуть, у тому, що ударними темпами забудовується прибережна зона. Колись, закріплена за санаторіями, вона призначалася для нас всіх, тобто для лікування, відпочинку. Тепер нагрома­дження новобудов належить невідомим господарям. Громаді не обов’язково про них доповідати.

Мимоволі виникає запитання: чи бував наш «народолюбець-градоначальник» у нетрях Молдаванки, Близьких і Далеких Млинів, Слобідки, Пересипу? Ось де потрібні нові забудови, оскільки не треба прокладати додаткові комунікації. Та й зносячи старі будинки, тамтешніх мешканців можна було б ощасливити новими квартирами. Проте таких вершин любов міської влади не сягає. Легше ж віддати вільний берег, ніж копирсатися у старому житловому фонді.

Та й це ще нічого порівняно з тим, який жах чекає наш уславлений курорт у майбутньому. Замість того, щоб обладнати надійні очисні споруди, влада «працює» над відведенням всіх брудних потоків подалі у море. Уявляєте, що в ньому почнеться? Яка це трагедія для водної флори і фауни? Та й де гарантія, що хвилі не приженуть все це «добро» нам до берега? Не приведи, Господи, дожити до такого курортного сезону.