22 ЛИСТОПАДА — ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРІВ

Щорічно у четверту суботу листопада Україна згадує жертв Голодомору. Цього року національні пам’ятні заходи пройдуть під гаслом «Голодом вбивали нашу свободу. Не підкорені у 33-у — непереможні сьогодні!»

Голова Українського інституту національної пам’яті, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович за-значає: «Побутує міф про відсутність спротиву українських селян більшовицьким грабіжникам напередодні та під час Голодомору. Але навіть у ті страшні часи тисячі українців боролися, зокрема зі зброєю в руках, відстоювали своє право на свободу та життя. Згадуючи мільйони жертв цього страшного злочину, слід особливо пом’янути тих, хто до остан-нього чинив спротив. Завдяки кожному із цих людей нас не знищили як народ у 33-у. А пам’ять про них робить нас непереможними сьогодні».

Центром опору більшовицькій по-літиці колективізації та форсованій індустріалізації стало саме українське село. У 1930 році в Україні відбулося понад 4 тисячі масових протестних виступів, у яких взяли участь, за оцінками до-слідників, близько 1,2 мільйона осіб. За перші сім місяців 1932-го органи ҐПУ (Главное политическое управление) зафіксували в УССР понад 900 виступів, що становило 56% усіх антивладних виступів у СССР. Тоді ж із колгоспів в Україні вийшли 41200 селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовлялися приймати нереальні плани хлібозаготівель.

Голодуючі селяни нападали на зерносховища, де зберігалося відібране у них зерно, саботували роботу колгоспів, а з посиленням свавілля та спричиненого ним голоду — взялися за зброю: у 1932 році зафіксовано понад 1000 актів збройного спротиву режиму. Українські селянські повстання 1930—1932 років поставили під загрозу реалізацію планів Сталіна. Режим боявся, що український спротив призведе до його падіння. Тому диктатор завдав страшного удару у відповідь, яким став штучно організований голод.