Протягом багатьох років що­п’ятниці військово-історичний музей відвідують учні загальноосвітніх шкіл Одеси, які по черзі несуть Почесну варту біля Посту №1 – Пам'ятника Невідомому матросу, який встановлено на честь героїчних захисників Одеси.

– Проведення таких заходів є не­від’ємною частиною виховання молоді, адже на сьогодні дуже важливо популяризувати бойові традицій Збройних сил України, молодь не мусить залишатися осторонь важливих, визначальних подій в історії нашої держави, – вважає завідувачка музею Наталія Югова.

Цього разу вона провела оглядову екскурсію для учнів 14-ї школи Суво­ровського району. Незважаючи на те, що хлопці та дівчата втомилися після варти на Посту №1, це не завадило їм сповна поринути в атмосферу історії.

Кожен крок у музейній залі – це десятиліття героїчних подвигів і звитяг. У військово-історичному музеї особлива увага приділена темі захисту Вітчизни Збройними силами як багато століть тому, так і сьогодні.

– Мені найбільше сподобалася розповідь про жінок, які літали на легких бомбардувальниках. Хіба може залишити байдужим бажання молодих, тендітних дівчат щоденно йти на смертельний ризик? Також цікаво було побачити на власні очі снайперську гвинтівку «незламної» Людмили Павличенко, – розповідає 16-річна Юля.

– Я довго стояв і дивився на записку, написану кров’ю солдата, який знав, що йде в останній бій. Він хотів залишити послання для таких, як ми… Трохи лячно. Я не впевнений, що зміг би повторити такий подвиг, – зніяковіло говорить 15-річний Ігор.

Працівники музею розповідають, що колись у музеї біля цієї записки і закривавленого кітеля стояла старенька і витирала сльози. Вона була впевнена, що за склом – речі її сина, якого вона так і не дочекалася…

Наталія Югова переконана, що жоден із нас не знає, на що насправді здатний, проте не варто забувати, що історію творять люди, звичайні люди, які також не думали, що спроможні на подвиги.

– Чи знали ще вчора зовсім юні хлопці, що їм доведеться взяти до рук зброю, аби боронити рідну землю від ворога? Хіба думали вони, що здатні за перемогу заплатити власним життям? – говорить пані Наталія.