Минулого четверга Європейський парламент з великим запасом голосів ухвалив рішення про безвізовий режим для України. Про це можна було говорити з певністю ще до голосування: в Європарламенті завжди була переконлива більшість на підтримку візової лібералізації. Проти виступають лише праві та частково ліві радикали, чимало з яких (сюрприз!) не приховують своєї лояльності до РФ.

Подальший календар схвалення безвізу також відомий. «Ми йдемо за графіком, залишилися лише формальності, але їх треба пройти», — кажуть європейські дипломати.

Отже, безвіз буде, і запрацює він у середині червня. Та це не знімає всіх питань. Головне з них — як безвіз працюватиме на практиці? Які документи доведеться брати за кордон? Кого не пустять у Європу, «завернувши» на кордоні? Що робити з довідками про доходи? Чи правда, що безвіз у нас — «неповний»?

Де міфи, а де правда? Питання безвізу Україні справді дуже міфологізоване, хоча часом, як у приказці, диму без вогню не буває. У цій публікації «Європейська правда» (www.eurointegration.com.ua) відповідає на запитання, що лунають найчастіше.

ЧИП ВАМ!

Спершу про найпростіше — про базові умови.

За даними всеукраїнського соцопитування, проведеного на замовлення ЄС, більшість українців не знає, що умовою безвізу є біометричний паспорт. А запитання про те, що робити зі старими паспортами після схвалення безвізу, звучить навіть у журналістському цеху.

Отже, в’їжджати до ЄС без візи буде дозволено винятково тим, хто має біометричний паспорт. Тобто паспорт із чипом, на якому міститься фото, підпис та відбитки пальців особи.

Це не якісь ексклюзивні критерії для України. Така вимога діє до всіх без винятку держав, що пройшли візову лібералізацію з ЄС за останнє десятиріччя, та й у самому Євросоюзі давно видають тільки біометричні паспорти.

Кілька років тому лунали застереження проти біометрики у релігійних колах, але нині згасла і ця проблема. В Українській православній церкві Київського патріархату остаточно зняли питання до нових документів (патріарх Філарет особисто отримав біометричний паспорт), УГКЦ нині також не має претензій до паспортів з чипами. Заперечення часом лунають лише від представників УПЦ Московського патріархату.

Прикметно: хоча саме прибічники РФ тривалий час виступали проти переведення української системи на новий стандарт, у Росії біометричні паспорти запровадили з 2010 року — значно раніше, ніж в Україні.

Та повернімося до наших реалій і до запитання: що робити з нині діючими паспортами? Відповідь проста: нічого. Жодних вимог щодо їх заміни в ЄС нема.

Маєте чинну мультивізу в паспорті старого зразка? Спокійно користуйтеся нею до завершення строку її дії. Хочете залишити старий паспорт й оформити біометрику як другий документ? Будь ласка, це теж дозволено. Більше того, можна буде й надалі звертатися до посольства по візу, якщо ви не матимете біометричного паспорта, але виникла потреба поїхати до ЄС.

До прикладу, в Молдові, де безвіз запрацював три роки тому, в 2016-у продовжували видавати візи тим, хто їх потребує. До семи шенгенських консульств, що працюють у Кишиневі, за візами звернулися 2000 осіб. Більшість з них — іноземці, але близько третини — громадяни Молдови зі старими паспортами. Це може здаватися дивним, адже оформлення нового паспорта коштує менше, ніж віза. Та не забуваймо, що в Молдові — як і в Україні — діє угода про візове спрощення, за якою пенсіонери, студенти та кільканадцять інших категорій мають право на безкоштовну візу. Це не знімає мороки з оформленням, потреби ходити до посольства чи до візового центру. Але можливість поставити візу в старий паспорт залишатиметься й надалі.

А от біометричний паспорт на оформлення візи у вас просто не візьмуть і порадять їхати одразу на кордон. У ЄС вже готують відповідну інструкцію для консульств, кажуть джерела «ЄвроПравди».

ПАКЕТ ПОДОРОЖНЬОГО

Це питання — найбільш міфологізоване. У соцмережах поширена думка, мовляв, «усі ті документи, які досі носили до консульства, тепер потрібно буде брати на кордон». Доводилося зустрічати навіть абсурдні згадки, що європейські прикордонники питатимуть про «заборгованість у жеку» та «довідку про несудимість».

Словами одного з дописувачів, «хотілося б знати точний перелік «довідок з лазні», які потрібні будуть на кордоні».

Ми маємо відповідь на це питання, і вона підтверджена документально. В Євросоюзі діє так званий «Шенгенський прикордонний кодекс» (Schengen border code), де зазначений порядок та правила перетину кордону іноземцями. Головний висновок з кодексу: нема жодної додаткової вимоги до тих подорожуючих, які їдуть до ЄС за безвізовим режимом.

Так, європейські прикордонники перевірятимуть мету поїздки тих, хто їде за безвізом, але вимоги до них точно такі, як і до власників візи. Адже коли ви прибули на кордон з візою в паспорті, вас так само можуть не пустити до країни. Наприклад, якщо прикордонник з’ясує, що ви їдете працювати за туристичною візою.

У прикордонному кодексі є п’ять вимог, які поширюються як на «візових», так і на «безвізових» іноземців. В’їзд до країн ЄС дозволений тим громадянам, які:

мають на руках документ для перетину кордону (закордонний паспорт, проїзний документ дитини, диппаспорт тощо);

можуть обґрунтувати мету та умови свого перебування в ЄС;

мають достатні фінансові засоби як для перебування в ЄС, так і для повернення в Україну або ж здатні отримати їх законним чином (це — пряма цитата із прикордонного кодексу);

не перебувають у переліку осіб, яким заборонений в’їзд до ЄС;

не становлять загрозу для громадського порядку, безпеки, громадського здоров’я та міжнародних відносин.

Для тих, хто не має біометричного паспорта, до цього переліку додається шостий пункт — потрібно мати в паспорті чинну візу.

З першим пунктом ми вже розібралися.

У четвертому пункті йдеться, зокрема, про тих українців, хто був депортований з держав-членів ЄС із забороною в’їзду на певний термін (скажімо, на рік або на п’ять років). Передусім — про порушників візового режиму, тих, хто нелегально працював у ЄС, хто залишився там на довший термін, ніж передбачено візою, а також про злочинців, засуджених у державах-членах ЄС і висланих на Батьківщину. І якщо термін заборони в’їзду для конкретної людини ще не вийшов, можна бути впевненим: її точно «завернуть» на кордоні.

Це, до речі, може створити для України серйозні проблеми. Кількість тих, кому заборонений в’їзд до ЄС, достеменно невідома, та, напевно, йдеться про сотні чи й навіть тисячі осіб. Візові порушники у перші ж тижні безвізу можуть поїхати на кордон, де отримають купу відмов та погіршать статистику держави.

У п’ятому пункті (особи, що становлять міжнародну або кримінальну небезпеку) йдеться про тих, хто є у базах Інтерполу або Європолу. Ще один приклад — ті, хто останнім часом подорожував до Сирії чи Ірану. Таких людей досить небагато навіть у масштабах України.

Ми недарма пропустили другий та третій пункти — вони стосуються всіх без винятку подорожуючих. Тож зупинимося на них детальніше.

«КУДИ ЇДЕТЕ?»

Спершу — трохи теорії. Візовий режим є доволі архаїчним інструментом, саме тому ЄС поступово скасовує його для інших держав. Зберігає лише для тих країн, у яких високий рівень візових відмов. Україна вже давно не є такою.

Головна мета візової та прикордонної перевірок — переконатися в тому, що людина не планує порушувати міграційні правила. Якщо спрощено, то в ЄС є два ключових правила для подорожуючих: не працювати без робочої візи та дотримуватися так званого «правила 90 днів» (перебування в Шенгені не більше 90 днів на кожні 180 днів). Саме ці правила є ключовими і саме їх перевірятиме прикордонник.

А тепер повернемося до законодавства ЄС, до прикордонного кодексу. Перелік документів, про які може спитати прикордонник, наведений у додатку 1 до нього і залежить від мети поїздки.

Для бізнес-поїздок (відряджень) — це: запрошення на зустріч, або інший документ, який підтверджує торговельні чи ділові відносини (це пряма цитата, тобто ви самі обираєте зручний та можливий документ — Прим. авт.), або квиток на виставку чи зібрання, якщо метою поїздки є їх відвідування. До слова, зверніть увагу, що для бізнес-поїздок зворотний квиток не входить до переліку обов’язкових документів, і це логічно — часом бізнес-візит може затягнутися. Але будьте готові пояснити цю потребу прикордоннику.

Для туризму або приватних поїздок у вас спитають про: бронювання проживання або запрошення (не офіційне «візове», а довільне!), якщо ви збираєтеся зупинитися у друзів; зворотний квиток (якщо ви подорожуєте автомобілем, це не є вимогою); маршрут чи план вашої поїздки.

Причому законодавство ЄС надає подорожуючому право довести свою доброчесність різними документами і дає більше гнучкості, аніж стандартний «візовий» пакет. Їдете автомобілем і зупинятиметеся в кемпінгу? Чудово, тоді ви можете взагалі обійтися без броні, пояснивши це прикордоннику та надавши йому дані про свій плановий маршрут. Та головне — точно такі ж документи прикордонники часом вимагають і зараз!

Як ми вже зазначали, прикордонні правила після початку дії безвізу залишаться незмінними. Будь-хто, хто подорожує до ЄС, підтвердить: на кордоні завжди питають про мету візиту, а якщо прикордонник має хоча б тінь підозри, то просить показати відповідні документи — чи роздруківки, чи в електронному форматі.

Але жодних «довідок з жеку»! Йдеться винятково про ті документи, які подорожуючий все одно мав би взяти з собою, їдучи за кордон.

МІФ ПРО «ДОВІДКИ З БАНКУ»

Останній пункт з переліку умов перетину кордону — про фінансову спроможність.

Знову ж таки, ця умова діє і зараз, за візового режиму. Рівно тією ж мірою, як діятиме за безвізу. Але чомусь людям до вподоби міф про те, що на кордон доведеться везти банківські виписки, довідки з роботи, дані про нерухомість чи будь-що інше на підтвердження фінансового стану.

Міф набув такої популярності, що навіть грузинське МЗС включило цю вимогу... до переліку порад для співвітчизників до початку дії безвізу! Плакати з такою вимогою (серед інших пунктів, звісно) нині розклеєні у вагонах тбіліського метро.

Хоча в ЄС наполягають: це є неправдою. Такої вимоги нема в офіційному описі правил безвізу для Грузії, який поширює Єврокомісія. І, звісно ж, її нема у прикордонному кодексі ЄС. Вона порушує головний принцип: прикордонники не вимагають документів, які турист не бере у поїздку (а довідку з банку не візьме жоден притомний подорожуючий).

Тим більше, нонсенсом є думка про те, що когось цікавитиме довідка про вашу нерухомість. Нагадаємо, цей пункт прикордонних правил стосується того, що ви повинні мати кошти для проживання. Очевидно, що нерухомість на це ніяк не впливає.

Автор цих рядків має підстави вважати, що цей пункт не буде підставою для масових перевірок за безвізу. Випадки, коли на кордоні ЄС просять показати готівку, нині поодинокі. Досвід Молдови, де безвіз діє вже три роки, свідчить, що для наших сусідів це також не стало помітною проблемою.

Але для повної впевненості — розберемося, які варіанти дає нам законодавство ЄС. Кодекс пропонує подорожуючому кілька опцій:

готівкові кошти (але майже ніхто в ЄС не возить значні суми готівкою),

тревел-чеки (застарілий та неактуальний варіант),

сплачене проживання та квитки,

фінансові гарантії сторони, що запрошує,

кредитні картки.

Власне, останнім пунктом можна обмежитися. Ми живемо у XXI столітті, і для європейців не секрет, що кредитки нині є головним механізмом зберігання і витрачання коштів. За досвідом, у тих рідкісних випадках, коли на кордоні питають про кошти, достатньо пред’явити картку міжнародних платіжних систем.

Звісно ж, радимо мати на ній кошти або достатній кредитний ліміт, адже в конфліктних випадках вас можуть попросити зателефонувати на «гарячу лінію» банку та перевірити баланс. І цього достатньо.

А про довідки — забудьте.

«ТА НІ, НІЧОГО НЕ ЗМІНИТЬСЯ!»

Складно сказати, звідки походять міфи про «той самий пакет документів, тільки тепер — на кордоні», адже вони не мають зв’язку з реальністю.

Можливо, до їх поширення доклали зусиль і закордонні «друзі». Мабуть, маємо завдячувати також власному бажанню «знайти зраду» там, де її нема. Ймовірно, «додало перцю» й те, що українців надто часто обманювали у питаннях безвізу, а тому і зараз нема віри — принаймні, щодо заяв політиків.

Але тут йдеться не про обіцянки, а про законодавство. До того ж — про законодавство ЄС, яке нашвидкуруч не зміниш. Тому є всі підстави стверджувати: більшість чуток про те, що «безвіз не справжній» і «нічого не зміниться», — відверто неправдиві.

Так, у перші місяці будуть певні проблеми та перегини. Так, напевне будуть ускладнення на наземному кордоні, передусім з Польщею (адже там і нині пункти пропуску перевантажені). Так, до людей з «порожнім» паспортом ставитимуться з більшою підозрою і частіше проситимуть показати бронювання, квитки та інші документи. Але вже після першої подорожі і першого штампу паспорт стає не «порожнім».

Єдине, що несе реальну загрозу, — це недотримання правил нами, громадянами України. І в разі, якщо за півроку ми почуємо про масові порушення «правила 90 днів» чи про «вояжі» нелегальних заробітчан, — то Україна справді матиме проблеми з безвізом. Але це — зовсім інша історія, яка, сподіваємося, так і не стане реальністю.