Якщо ми обміняємося між собою двома однаковими скибками хліба, то не станемо більше ситими, ніж з’їли би свій хліб самі. А обмінявшись досвідом – обидва будемо досвідченішими вдвічі.

Саме обмін досвідом надає можливість накопичувати, систематизувати і практично використовувати цілу низку знань, що дозволяє нам не тільки передавати ці знання іншим, але й використовувати їх для покращення свого життя. А врешті, і для самого існування в умовах, мало пристосованих для виживання. Саме такі умови створює війна. Це підтверджує й перебіг антитерористичної операції на сході України. Ми маємо невідкладно використовувати здобутий в боях досвід для підготовки наших військ, в тому числі тих бригад, що проходять відновлення боєздатності та проводять збори з контенгентом оперативного резерву першої черги. Адже більшість бійців резерву – просто наповнені найсакральнішими знаннями того, як вижити на передовій. Крім того, щоб успішно протидіяти ворогу, маємо вивчати і його досвід.

Сьогодні – саме про досвід виживання від солдатів та офіцерів 28-ї Окремої механізованої бригади, яка цими днями проводить завершальний етап зборів оперативного резерву першої черги на полігоні Нав­чального центру миротворчості й безпеки. Склад підрозділів – змішаний. Резервісти взаємодіють з контрактниками, збагачуючи один одного досвідом, здобутим власними потом і кров’ю, оплаченим життями полеглих у боях побратимів. Тільки в нашій бригаді свої життя на вівтар незалежності України поклали 76 бійців. Тож вберегти солдат – найперша турбота командування.

♦Стіна щитів

Одним з найефективніших бойових порядків піхоти часів вікінгів була стіна щитів. Подібно до неї, Україна сьогодні захищає позиції своїх оборонців цілою мережею ліній оборони в зоні проведення АТО.

– Якщо доведеться облаштовувати оборонну позицію в умовах вуличних боїв, коли треба буде укриватися в руїнах або за камінням, – намагайся, по можливості, прикрити каміння ґрунтом. Тоді при влучанні в позицію артилерійського боєприпасу невеликого калібру можна убезпечити себе принаймні від поранень камінням, – розповідав побратиму-контрактнику один з резервістів із числа учасників бойових дій, – було б добре замаскувати цей ґрунт гіллям із дерев або кущів, що спровокує завчасний підрив мін чи гранат з АГС та «підствольника». Також при влучанні в таку позицію протитанкової гранати з РПГ частково розсіється і кумулятивний струмінь.

Порадою варто скористатися в умовах відсутності бойового зіткнення з супротивником. Інакше подібне покращення вашого схову можуть вирахувати спостерігачі супротивника.

♦Гра у схованки

– Незалежно від того, на якій місцевості доведеться займати тривалу позиційну оборону, потрібно, щоб спостерігачі замальовували свій сектор спостереження. Це треба робити починаючи з найближчих орієнтирів і за рубежами. Наступного разу, приступаючи до чергового спостереження, – порівнювати «картинки», виявляючи розбіжності. З’явився новий горбочок землі чи раптом «виріс» кущик або деревце – це привід посилити спостереження за новою ймовірною позицією ворожого «ландшафтного дизайнера», – повчав підлеглих старшина моторизованого підрозділу резервіст із позивним Батя.

– Вивели нас у чисте поле і ще щось там розповідають... – невдоволено бурмотів молодий солдат, що лише недавно прибув у підрозділ, уклавши перший контракт. – Краще було б заховатися в лісі…

Краще-то воно краще. Але не завжди. Виявляється, облаштовувати позиції, придатні до захисту від обстрілу ворожих мінометів, автоматичних та підствольних гранатометів краще не в «зеленці», де ростуть дерева з розгалуженим гіллям, а… в чистому полі!

– У разі обстрілу осколки від підриву боєприпасів, якщо грунт м’який, підуть вгору. Твердий ґрунт дасть розліт осколків і в горизонтальній, і у вертикальній площинах. При обстрілі ж лісосмуг значна частина «прильотів» підірветься від удару об гілля дерев, засипаючи обстрілювані позиції осколками, неначе шрапнеллю, – терпляче, по-батьківськи, доводив новобранцю свої резони при виборі саме голого поля для облаштування позицій загартований бойовим і життєвим досвідом ветеран АТО. – А вже тоді, коли треба буде організовувати оборону в лісосмузі, необхідно буде захищати позиції не тільки з фронту, але й зверху, від «шрапнелі».

♦Махаєш руками – отримуєш кулю

Чи не найнебезпечнішими для бійців, що займають оборону, є ворожі снайпери. Особливо, коли вони узгоджують свою діяльність із кулеметниками, зчиняючи безладну стрілянину в парі «кулеметник – снайпер»: кулеметник відволікає увагу супротивника, провокуючи стрільбу у відповідь. А снайпер, вмонтовуючи свої постріли у вогонь кулеметних черг, безпечно для себе відстрілює супротивника. Ще ефективніше діє трійка з кулеметника і двох снайперів, що використовують те ж відволікаюче маскування власних пострілів під кулеметні черги. У такому випадку снайпери займають вогневі позиції на флангах. В першу чергу снайпери вишукують цілі, надаючи перевагу офіцерам, яких вираховують або за формою одягу (всі одягнуті в «піксель», а нестандартна мішень, наприклад, у «британку») та відмінним від інших спорядженням (коли офіцери дозволяють собі такий «неформат»). А ще, людину, що жестикулює, снайпери сприймають за офіцера, що дає підлеглим вказівки. І проводять відстріл. Такими знаннями, здавалося б, елементарними з точки зору снайпера, ділився з побратимами старший солдат, снайпер-контрактник Олександр Семенюк.

♦Філософія цинізму

Медичний аспект цинізму доводиться брати на озброєння медикам переднього краю: стрільцям-санітарам та санінструкторам. Прививаючи навички тактичної медицини солдатам свого підрозділу, санінструктор-контрактник, молодший сержант Аліна Міщенко ставила хлопцям досить провокативні питання: «Ось треба вам під обстрілом противника евакуювати з поля бою пораненого. Будете, рятуючи йому життя, героїчно прикривати його своїм тілом чи витягуватимете пораненого, ховаючись від обстрілу за нього? Тільки не треба, наче панянки, морщити свої носики. Бо єдино вірна і доцільна відповідь – рятувати пораненого, прикриваючись ним. Тоді уцілієте і ви, і поранений. Проявите хибний героїзм, закриваючи пораненого собою, отже, дасте ворогові зайвий шанс поцілити у вас. Тоді ризикуєте загинути обоє». З такою логікою «доцільності цинізму» доводилось погодитися і ветеранам, що пройшли АТО.

♦Далі буде?

Сподіваємося, що так. Бо досвід мусимо накопичувати. А в коротенькому газетному матеріалі можливо розповісти лише про кілька прикладів, вартих уваги читача (на суб’єктивну, звичайно, думку автора). І, звісно, за короткий час зібрати та описати всі приклади досвіду, здобутого бійцями в АТО, просто неможливо. Але важливо інше – подібним досвідом обмінюються солдати й офіцери, його підмічають, систематизують і використовують на практиці, в тому числі й на сьогоднішніх бригадних тактичних навчаннях у підрозділах частини, готуючись до виконання завдань за бойовим призначенням.