Процес децентралізації влади розпочався 2015 року, і деякі об’єднані територіальні громади вже встигли оцінити наслідки реформи. Що здобули невеличкі міста й села внаслідок розширення повноважень? З якими проблемами їм доводиться зіштовхуватися у плині реформи? Про це журналісти запитували під час зустрічі з керівництвом Балтської ОТГ, яку неофіційно називають взірцево-показовою громадою в Одеській області.

– Опозиціонери лякали нас, що в селах позакривають школи та амбулаторії, що по вирішення бюрократичних питань доведеться їздити туди, де волам роги правлять, – згадує заступник Балтського міського голови з питань ЖКГ Федір Молодець. – Але по факту багато хто навіть не збагнув, що став членом об’єднаної територіальної громади. Люди як ходили до приміщення колишньої сільради, так і ходять. Необхідні документи, хай то будуть субсидії чи право на спадок, оформлюються на місцях. А вже староста відвозить їх до центру.

Треба сказати, що побоювання жителів Балтського району можна було зрозуміти. Адже на території громади понад 30 тисяч мешканців, серед яких майже 14 тисяч – сільчани. До Балтської ОТГ належать дві третини району, 28 населених пунктів. Ця найбільша громада Одещини активно включилася в децентралізаційну реформу і вже зараз може похвалитися певними досягненнями. Наприклад, бюджет її наприкінці 2016 року склав 104 мільйони гривень, 38 із яких заробила сама громада.

– Суб’єктом реформ є житель, і саме тому, що він прагне працювати, ми бачимо позитивні зміни у плані об’єднання громади, – зазначила начальниця фінансового управління Балтської міської ради Леся Паламарчук. – Бюджет ОТГ наповнюється переважно з сільського господарства. Зараз кожне село має свій бюджет, і люди можуть спостерігати особисто, як гроші спрямовуються на покращення життєвих умов. Коли платники податків бачать, що їхні кошти йдуть на ремонт зупинки або дороги, на дитсадок, вони готові ділитися своїми прибутками.

Робота з децентралізації влади ведеться, як то кажуть, по всіх фронтах. Причім кожен населений пункт і кожен житель зокрема має своє бачення позитивних змін. Комусь, наприклад, важливіше отримати якісне медичне обслуговування. Хтось не скаржиться на здоров’я, але потерпає, чи здобудуть діти якісну освіту. Звісно, всіх проблем водночас не вирішити. Проте саме системний підхід дозволяє поступово змінювати умови життя в Балтській ОТГ на краще.

– У нас децентралізація не закінчилася, а тільки розпочалася, – вважає заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів Балтської міської ради Валерій Желіховський. – Ми півтора року максимально передаємо всі що можна повноваження громадським об’єднанням, молодіжним організаціям, головам мікрорайонів. Покращується технічне оснащення шкіл, сільські медичні амбулаторії забезпечуються безкоштовними ліками. Рік тому мою промову з приводу реформи можна було б умістити у п’ятнадцять хвилин, а зараз півдня можна розповідати про те, що у нас відбувається.

Звісно, вистачає й суперечливих моментів та перешкод. Якщо, наприклад, із перерозподілом влади та організацією медичних послуг усе більш-менш зрозуміло, то є проблеми, які на місцях просто так не вирішити. Найбільше це стосується питань освіти й культури. Ці сфери підпорядковані безпосередньо міністерству в Києві, без погодження якого запроваджувати зміни не можна.

– Сфера культури потребує специфічних підходів, особливо якщо йдеться про сільську місцевість, де постійно скорочується населення, – говорить міський голова Балти Сергій Мазур. – У нас є своє бачення, як організовувати роботу бібліотек на селі. Але в цьому питанні потрібне узгодження з Міністерством культури.

Керівництво Балтської ОТГ, незважаючи на певні перешкоди, дивиться в майбутнє з оптимізмом. Та й громадяни, здається, вбачають у сьогоднішніх змінах більше плюсів, ніж мінусів. Упорядковані тротуари, відремонтовані школи, нові ліхтарі на вулицях… Дрібниці, на перший погляд, але саме вони покращують життя пересічних людей. З цим сперечатися, гадаю, ніхто не буде.

***

Не сидеть сложа руки в ожидании помощи от властей, – именно так решили жители села Банновка, что в Болградском районе. Они приняли участие в Программе развития ООН «Местное развитие, ориентированное на громаду». Проект финансируется Европейским Союзом и действует в Украине с 2008 года. Он направлен на помощь отдаленным населенным пунктам, испытывающим экономические трудности.

Начали банновчане в 2009 году с создания органа самоорганизации населения «Відродження-1». Гражданское объединение поставило перед собой цель улучшить условия жизни в родном селе. Начали с ремонта помещений в местной школе. Хоть школа в Банновке и небольшая, – здесь учатся всего 133 ученика, – у нее есть свой компьютерный класс, квалифицированный педколлектив. Сорок три процента выпускников стабильно поступают в высшие учебные заведения, что для небольшого села – хороший показатель. Организация получила одобрение заявки и половину требуемых средств от Европейского Союза. Еще 45% денег выделили спонсоры, а 5% собрали сами банновчане.

– Все сельчане сдавали деньги, кто сколько мог. Участвовали даже семьи, в которых нет детей, – вспоминает директор школы Анна Генчева. – На ремонте трудились все – учителя, дети, родители. Благодаря этому мы закончили его раньше других, хотя и начали позже.

Школа получила новые окна. В кабинетах стало тепло, нет сквозняков, в результате дети стали меньше болеть. А сельраде удалось сэкономить деньги, которые раньше шли на отопление учебных помещений.

Это был первый, но не единственный проект, который громада воплотила в жизнь. В 2012 году в Банновке появился свой парк, ставший любимым местом отдыха сельчан. Также здесь установили уличное освещение, довели до ума систему вывоза мусора. Все это реализовано менее чем за десять последних лет. И дело тут не только в том, что Болградский район получил финансовую поддержку из Европы. Материальная помощь стала лишь фундаментом, на котором люди и местные власти научились строить сообща.

– За все годы ни одно окно в школе не разбили, фонари и скамейки стоят целые: люди научились ценить то, что создали своими силами, – говорит сельский голова Виктор Генчев. – Наше село хоть и самое маленькое в районе, – всего 700 человек, – бюджетом мы можем потягаться и с более крупными селами. В прошлом году заработали 2 миллиона 450 тысяч гривень. Люди исправно платят налоги, так как знают, что это все идет на улучшение их благосостояния.

Банновчане считают, что их положительный опыт вполне могут перенять другие населенные пункты. И написание грантовых заявок – только верхушка айсберга. Ведь цель той же вышеназванной программы ООН состоит вовсе не в одноразовой помощи депрессивным районам. Конечно, никто не отрицает значимость ремонта школы или улицы. Но намного важнее научиться самим менять свою жизнь. Готовность к диалогу, умение распоряжаться средствами и искать выходы из сложившейся ситуации – вот ключ к успешному развитию громады. Без этих составляющих финансовая поддержка извне не принесет результатов.