Ми живемо в час, коли наші відважні воїни в зоні АТО щодня відбивають напад російського агресора. Нащадки козаків, справжні лицарі духу, вони йдуть добровольцями до війська, проходять нелегкий вишкіл на полігонах, щоб потім прийняти удар ворога на себе, підпираючи своїми плечима кордони нашої держави і цілої Європи. А все тому, що хижі звіролюди терзають плоть моєї рідної землі, нищать мою країну, обстрілюють мирне населення, знущаються над полоненими. І їм треба давати гідну відсіч. А в тилу інші людиноподібні нахабно вдираються в довіру моїх земляків, немов дешеві фотомоделі, на кожному кілометрі рекламують себе на білбордах уздовж трас, за копійчані послуги скуповують прихильність несвідомих українців, сподіваючись на реванш.

Й ось у такий час хочеться понад усе долучитися до справи якнайшвидшої перемоги над ворогом —як зовнішнім, так і внутрішнім. Тому коли дізналася, що готується поїздка на полігон до наших вояків, зразу відгукнулася. На щастя, серед наших земляків є ті, кому по-справжньому болить доля відважних захисників України. Це волонтери, капелани і просто небайдужі люди, які постій-но допомагають нашим захисникам і словом, і ділом у зоні АТО, а також на полігонах, де вояки проходять належну підготовку, щоб у будь-яку хвилину бути готовими вирушити в «гарячу» зболено-скривавлену точку рідної землі.

Мені пощастило разом з такими небайдужими людьми 17 травня побувати на урочистому відзначенні третьої річниці створення 10-го окремого мотопіхотного батальйону «Поліська Січ». І хоча ми розуміємо, що по-справжньому нам ще рано святкувати, але святковий настрій — від гарної пісні, запального танцю, щирого поетичного слова — безперечно, нашим захисникам додає наснаги в їхній нелегкій і небезпечній службі. Саме з такою місією добре відомий не лише у Южному, а й далеко за його межами народний вокальний козацький гурт «Чорномор», який діє при палаці культури «Дружба» Одеського припортового заводу понад 15 років, відвідав військовий полігон на Херсонщині. А запросив наших співочих козаків на урочистості відомий громадський діяч, історик, отаман Чорноморського гайдамацького з’єднання і водночас побратим, давній друг гурту, а нині старший солдат батальйону Сергій Гуцалюк. Разом з южненським колективом на полі-гон прибули також гості з Лиманського району, які передали воякам смачні подарунки та дитячі листівки-обереги.

Трохи заскладною виявилася сама поїздка. Адже по дорозі нас підвів спочатку старенький військовий бусик, а потім трапилася поломка і з іншим автобусом, у який усі пересіли. Та хіба можна порівняти дрібні негаразди з тим, що наші хлопці готові ризикувати своїм життям заради інших?

Щойно ми прибули до частини, де нас зустріли з особливою прихильністю, захотілося максимально щиро — через пісні і теплі слова — донести свою безмірну любов і глибоку вдячність тим, хто охороняє наш спокій і можливість мирного існування поза зоною відчуження. Багато бійців баталь-йону служать у ньому добровольцями з першого дня війни і вже побували в зоні АТО, брали участь у бойових діях, тому й розпочалися урочистості з нагородження почесними відзнаками найдостойніших військовиків. А опісля цього подарунком за віддане служіння українському народові став наш концерт. Надзвичайно тепло сприймали бійці по-справжньому козацький яскравий виступ гурту «Чорномор». Як відомо, з давніх-давен життя українських вояків сповнене не лише лицарськими звитягами, але й смутком утрати побратимів та розлуки з рідними. І хоча в репертуарі гурту є журливі козацькі балади, та цього разу звучали такі пісні, які додавали доброго настрою всім присутнім, дарували відчуття свята, адже смутку і так нам вистачає.

Особливо приємно було дізнатися, що в батальйоні зібралося багато земляків. Як виявилось, окрім бійців з Одеської, Херсон-ської, Івано-Франківської та інших областей, тут служать багато житомирян. А керівник і засновник гурту «Чорномор» Анатолій Патюк, він же отаман южненського козацького товариства «Південна Січ», — теж родом із Житомирщини. Мені ж особисто близька Херсонщина, адже мій батько народився в Херсоні, а я сама здобувала там вищу освіту. Отож запальні козацькі пісні, теплі привітні слова ведучої об’єднали всіх земляків. Та, зрештою, всі патріоти України — земляки між собою, незалежно від місця проживання. Але найбільшими патрі-отами є саме ті, що пішли добровільно захищати нашу землю і наш багатостраждальний люд.

Запальні козацькі пісні змінювали веселі нестримні танці дівчат з гурту «Калейдоскоп» селища Першотравневого. А молодий співак з Одеси В’ячеслав Райдужний потішив молодь баталь-йону піснями з репертуару «Океану Ельзи». Хотілося б показати всього набагато більше, але ж концерт відбувався просто неба під гарячим південним сонцем, отож довелося значно скороти-ти програму задля того, щоб поберегти здоров’я наших захисни-ків, адже воно їм іще знадобиться.

Після концерту відбулося дружнє спілкування гостей з бійцями. Особисто я побесідувала з військовим капеланом, дізналася про те, що в них дуже велике навантаження, оскільки капеланів у частинах бракує. У нас навіть знайшлися спільні знайомі, що служать у зоні АТО, зокрема наш земляк з Южного Олег Сидоренко. А ще бійці батальйону з радістю фотографувалися з козаками та іншими учасниками концерту. Наостанок нас ще й почастували солдатським обідом, який всім припав до смаку. Отож ми потішилися, що захисників Вітчизни нині годують добре.

На прощання офіцери та бійці щиро дякували нам за відвідини. Одне слово, ця тепла дружня зустріч на полігоні під гарячим сонцем Херсонщини додала наснаги як учасникам вишколу, так і їхнім гостям. Усіх нас єднає спільна земля і спільна біда на ній. Саме про це наприкінці зустрічі я сказала своїми поетичними рядками:

Отакі ми, справжні українці:

Як любов —

то через край, по вінця,

Якщо дружба — то аж до загину,

Як розлука — серце на частини.

Якщо рани — то не сипать сіллю,

Якщо біль —

то лиш молитва спільна.

Хто до нас із миром —

привітаєм,

Хто з мечем —

того мечем стрічаєм.

Наша юнь — то наша перевага,

Маємо завзяття, міць, відвагу.

Якщо радість —

то весь світ радіє,

Веселитись українці вміють.

Наша віра, наче сонце, світла,

Бережем прадавні заповіти.

Як схилятись —

то лиш перед Богом,

Якщо опір — то до перемоги!

І вона обов’язково настане — світла мить перемоги, бо за нами правда.

Слава Україні!