ІА «Контекст-Причорномор'я»
логін:
пароль:
Останнє відео
Прес-конференція «Нові терміни проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році»
Инфографика
Курси валют. Долар США. Покупка:




ЗЕЛЕНІ СВЯТА ЗАПОВІДНОГО СТЕПУ
10.06.2017 / Газета: Чорноморські новини / № 54-55(21845-21846) / Тираж: 8525

Із Зелених свят починається справжнє літо, а цьогоріч з ними збігся ще й Всесвітній день охорони навколишнього середовища. Це одна з найважливіших подій міжнародного екологічного календаря, яка відзначається у більш ніж 100 країнах світу. Для захисників та друзів ландшафтного заказника місцевого значення «Тарутинський степ» 5 червня організували захоплюючу екологічну екскурсію.

Свято Трійці (Зіслання Духа Святого) у християнстві відзначається на п’ятдесятий день від Великодня і в Україні має прадавню назву Зелені свята. Обрядовість Зелених свят знаменувала завершення весняного і початок літнього календарного циклу. В основі її лежали культ дерев та рослинності, магія закликання майбутнього врожаю. Традиційно на Зелені свята господар прикрашає оселю гілками явора, верби, липи, аїру (татарське зілля, лепеха).

Про боротьбу екологів та активістів за унікальний заповідний Тарутинський степ уже чимало написано. Вона триває, є позиційні перемоги — засівати розорані ділянки степу заборонено. Суди продовжуються, недолюстровані хапуги в лампасах ще не втихомирилися. Обласна природоохоронна бюрократія, залежно від ситуації, роботу вправно імітує або саботує. І ще багато проблем, отже пильність втрачати не можна. Але сьогодні — свято, чудовий сонячний день і я про хороше.

На Зелені свята степ також зелений з безліччю відтінків. Куди сягає око, розкішний килим з різнотрав’я та різнобарвних квітів. Цілюще повітря з ароматом квітучого степу п’янить міського мешканця.

Олена Попова, доцент кафедри ботаніки ОНУ ім. І.І. Мечникова, розповідає нам про унікальну рослинність Тарутинського степу:

— Це єдина така ділянка на Правобережжі, вона має особливий фітоценоз. Іншим степовим заповідником такого масштабу є Асканія-Нова на Херсонщині.

З-поміж природних зон степ найбільше постраждав, порівняно з усіма іншими. Степова зона займає 40% території України, але дикого степу збереглося, за різними даними, 1—2%, більше 4% не дає ніхто. В Україні всі степи, які вціліли, розміщені на невжитках, тобто на схилах, а це — єдина велика степова територія, розташована на рівнині. Тут представлена зональна рослинність, а там, де рослинність, там і комахи, і птахи, і дрібні ссавці. Дозволивши розорати цю ділянку, ми знищили б екосистему, яка є унікальною для України і для Європи.

Свого часу я досліджувала рослинність, визначала її видовий склад і сприяла створенню заказника на території колишнього полігону. Тут росте близько 20 видів рослин, які під охороною. Більша їх частина — у Червоній книзі: горицвіт волзький, шафран сітчастий, солодка гола, льонок бесарабський, п’ять видів ковили, які є домінантами рослинних спільнот. Кілька видів рідкісних комах, червонокнижних птахів та дрібних ссавців. Коли ми знищуємо екосистему, ми знищуємо не лише рослини, а й тварин, безхребетних і хребетних, і в підсумку ми знищуємо себе, адже можливість існування людини на Землі визначається збереженням природних екосистем.

Олена Миколаївна каже, що два—три тижні тому тут було ще цікавіше, деякі рослини вже відцвіли. Сьогодні ми милувалися квітуванням шавлії, чебрецю, льонку, деревію, а шовковисті зарості ковили ставали хвилями від найменшого дотику вітру.

Водойма на річці Хаджидер біля села Введенка Саратського району — благодатна місцина для водно-болотного птаства.

Іван Русєв, професор, доктор біологічних наук, показує крилатих мешканців степу. Інколи вони близько і навіть позують, за іншими спостерігаємо в бінокль. Усіх, про які мова нижче, цього дня мені пощастило бачити і чути коментар фахівця.

Огар (галагаз рудий, червона качка) — цікавий, колоритний птах. Характерною його ознакою є гніздування в норах. Трохи більший за свійську качку, обережний. Через браконьєрство чисельність цього виду дуже скоротилася. Занесений до Червоної книги України. Порівняно з іншими територіями Одещини в Тарутинському степу його порівняно багато. Сьогодні тут гніздиться біля 20 пар, а коли підростуть пташенята, можна буде нарахувати до 70 особин, сподівається Іван Русєв.

Галагаз звичайний (рос. пеганка), звичний для багатьох лиманів Причорномор’я, також гніздиться у норах, навіть виганяє звідти лисиць, вміє погрозливо шипіти, наче змія, тож лисиця його боїться. Галагази формують клуби для молодняку. Декілька сімей можуть віддати одній самці для догляду своїх пташенят. Інколи одна мати виховує до півсотні малюків. Живляться дрібними ракоподібними, черв’ячками.

Шилодзьобка (чоботар) — рідкісний птах, занесений до Червоної книги України. Має тонкий довгий дзьоб, на кінці задертий вгору. Потребує безпечних острівців. У НПП «Тузловські лимани» працівники створили такі штучні острівці, шило-дзьобки їх вподобали і там поселилися 42 пари. Наприкінці літа вони полетять до Африки.

Веретенник великий (грицик великий) — великий кулик на високих ногах з дуже довгим прямим дзьобом. Численні зграї цих птахів пролітають через наш регіон, у квітні-середині травня, а зараз затрималася тут. Можливо, це молоді птахи, а може, вони не набрали вдосталь жиру і вирішили не летіти далі на північ.

Серед інших мешканців водойми бачимо великих білих чапель і крячок звичайних.

Залишаємо Введенське водосховище і рушаємо вглиб степу. Над нами пролітає дуже великий хижий птах — підорлик малий. Він схожий на беркута. Розмах крил — до 170 см. Харчується дрібними ссавцями, ховрахами, сліпаками, ящірками. Зустрічається в цих місцях і орлан — най-більший в Україні хижий птах, з розмахом крил до 250 см. Він тут не гніздиться, але ближче до осені орлан з’явиться у нашому степу.

Упродовж дня ми кілька разів спостерігали, як боривітер (він з менших хижих птахів) парить над степом. Канюк степовий — ще один тутешній мешканець — гніздиться в невеликих лісових масивах неподалік нашого заказника. Він також у Червоній книзі, і якщо не буде степу — зникне.

— За багатьма птахами треба спостерігати вдо-світа, адже зараз гніздовий період і вдень вони не дуже активні, — пояснює професор.

— Іване Трифоновичу, я зауважив, які ви були захоплені, побачивши одного красивого птаха...

— О! Нам неабияк поталанило! Я вперше в цьому степу побачив чорного лелеку! Справжній красень, надзвичайно рідкісний птах. Зазвичай, він ховається від людини в глухих поліських лісах. Тут ми з вами побачили ще п’ять особин, це дивовижно для мене, адже вони мали б бути там, на Поліссі. Можливо, це молоді птахи або не захотіли у цьому році гніздитися й вирішили залишитися у нас. Так, наш степ приваблює рідкісних птахів.

— А ще сьогодні ви звернули увагу, що сірі чаплі були не на березі водойми, а далеко в степу...

— Так, іноді серед степу можна побачити сотні чапель, бо вони не можуть знайти достатньо їжі у водоймі, тому шукають її в степу, де дуже багато комах. У деякі роки багато сарани, коли вона з’являється, тут буває дуже багато лелек і чапель.

— Чи були в останні роки нашестя сарани?

— Ні, багато років не було, але є цікаві історичні дані. Історик Скальковський писав, що на Дністровському лимані зібралося таке полчище цих комах, що можна було пішки по їхніх тілах перейти з одного берега на другий.

Це залежить від кліматичних циклів та багатьох інших чинників. Птахи, які належать до водно-болотних, виконують свою місію з моніторингу за комахами в степу. Якщо не буде натурального степу, вони також постраждають.

— А ще ми бачили гарного птаха, барвисто-яскравого, синьо-зеленого, майже тропічного забарвлення...

— Сиворакша (рос. сизоворонка) прилітає на 2,5—3 місяці, гніздиться тут, іноді дає два виводки з пташенятами, і повертається до Африки, птах теплолюбний. Занесений до Червоної книги, має важливий статус, штраф за знищення одного птаха — сім тисяч гривень, а за пошкодження гнізда штраф збільшується втричі.

— Бджолоїдка також належить до червонокнижних?

— Ні, це звичайний птах. Її не люблять бджолярі.

— Що, справді її назва відповідає дійсності? Невже вона їсть бджіл?

— Так, бджолоїдки люблять поласувати бджолами. У похмуру вологу погоду вони не можуть знайти інших комах, тому летять до вуликів. Інколи навіть коло льотка чатують, щоб вхопити бджолу. Це, звісно, конфлікт. Як у рибалок конфлікт з пеліканами, так у пасічників — кон-флікт з бджоло-їдками. Але якщо людина вміє керувати природними екосистемами, вистачить всього і бджолярам, і бджоло-їдкам. Бджоли летять у степ, бо їм бракує нектару в антропогенних системах, тож вони летять у природні, де на них чатує ворог — бджолоїдка.

— Ми бачили лелек, які гніздяться в довколишніх селах, а шукати корм вилітають у степ...

— Лелека поселився у сусідній Фрумушиці.

10 років їх тут не було. Лелека — птах дружелюбний, завжди селився поруч з людиною. Люди його також не чіпають, так повелося з давніх-давен.

Коли в давнину лелеки кудись летіли, люди не знали, куди вони летять. Казали, «летять у Вирій». Вирій — назва раю в українській міфології, осідок душ предків, острів у Всесвіті, першоземля богів і світу. У Вирії росте Дерево життя. У верхів’ї того Дерева живуть птахи та душі померлих. З цим пов’язана віра в те, що перелітні пташки на зиму відлітають у Вирій, де тепліше, бо ближче до того вогню, який у ньому всередині. Повертаючись навесні додому, вони несуть до нашого краю втрачену за зиму святість.

Автор: Володимир ГЕНИК

Пошук:
розширений

Сергій Токарєв
Сергій Токарєв розказав про заходи, що покращать стан українського IT-сектору
Втрати контрактів та складнощі із залученням іноземних інвестицій — це ті виклики, з якими сьогодні найчастіше стикаються українські IT-компанії. На цьому наголошує Сергій Токарєв — IT-інвестор та бізнесмен, співзасновник інвестиційної групи Roosh. На його думку, становище вітчизняного сектору може покращити активний міжнародний іміджбілдинг.

SHABO провело серію дегустацій Великих вин України
Одне з провідних українських виноробних підприємств SHABO провело серію дегустацій, присвячену 20-річчю компанії.

Останні моніторинги:
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса


© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.012