Не знаю, як для кого, а для мене особисто місто Біляївка асоціюється з неповторним смаком місцевих вертут, які тут спрадавна випікають, тож дійшли місцеві пекарі у своїй майстерності до вищого кулінарного пілотажу.

На запрошення колишньої керівниці Асоціації жіночих організацій Одеської області Світлани Дигуляр, до речі, також неабиякої місцевої майстрині, ми, група активісток, кілька років поспіль численним десантом прибували на фестиваль «Біляївська вертута», який традиційно проходив у день міста і який ось-ось мав набрати статусу міжнародного.

Поясню. Вертути печуть чи не в кожній біляївській господі. Щоб створити цю півторакіло-грамову смакоту (з вишнями, з капустою, з копченим м’ясом, з яйцем та ароматною зеленню, із солодким сиром та родзинками…), потрібно майже дві доби. Тільки рецептів начинок тут більше сотні!

Що цікаво: тутешні чоловіки у цьому непростому ділі, яке потребує неабиякої витримки та акуратності, дають фору жіноцтву. На місцевих базарах продукція розпродується вмить. Вертути, як гостинці, везуть родичам, а на весілля та на інші родинні свята їх замовляють навіть із сусідніх областей.

Знаю, що позмагатися у майстерності з місцевими майстрами мали намір кулінарки з Бесарабії, які смакували біляївським продуктом, язиками прицмокували, однак трималися свого: їхні вертути (з кабаком, з козячим солоним сиром і кропом, з печінкою, з яблуками…), запевняли, смачніші. Гості з Молдови також були не проти похвалитися своїми вертутами з тради-ційною м’ясною начинкою, з рибою чи з картоплею, заправленою шкварками.

Можливо, колись задум про організацію в Біляївці міжнародного фестивалю вертути й стане реальністю, цікавим та прибутковим проектом. І не лише цей. Ми, за великим рахунком, не навчені заробляти гроші. А вони робляться на всьому: доклади трохи зусиль, кмітливості та фантазії, подай задум оригінально — і вже хтось зацікавився, вже навідуються туристи, а в гаманці моститься жива копійка...

Час нині — за об’єднаними територіальними громадами, яким допомагає стати на ноги держава, підтримуючи будь-які корисні ініціативи знизу, адже люди вчаться заробляти самостійно і відповідально розпоряджатися заробленим.

Фахівці Одеського регіонального відділення Асоціації міст України нещодавно організували прес-тур до Біляївської міської об’єднаної територіальної громади на тему: «Два роки після об’єднання — історія успі-ху». Без перебільшення, ми поїхали до показової ОТГ.

Чи знаєте ви, що, за легендою, сучасна назва Біляївки пішла від прізвища кошового отамана Сидора Білого, який загинув 17 червня 1788 року під час осади Очакова? У свою чергу, спеціалісти з гідронімії пов’язують цю назву з назвою одного з найбільших озер Дністровської дельти — Білого, яке розташоване неподалік від міста.

А чи знаєте, чому визначним в історії Біляївки став 1872 рік? Бо тоді схвалили рішення будувати Дністровський водогін (протяжністю до 140 кілометрів), який мав забезпечити потреби Одеси у питній воді. Допоки не подали її з Біляївки, за відро питної води в Одесі правили 10—15 коп. (для порівняння: фунт м’яса тоді коштував 20 коп.). Так от, 22 березня 1872-го в Лондоні було створене «Одеське водопровідне товариство», яке профінансувало будівництво на 13 десятинах землі за гроші англійських підприємців. Із гранді-озним як на той час проектом упоралися буквально за рік.

Сюди, на станцію, як про мене, давно треба возити організовані екскурсії, щоб одесити знали, якою у прямому значенні слова безцінною є одеська вода, а відтак вчилися берегти справжній національний скарб, найперше, економлячи його.

Сьогоднішню історію міста творять прості люди, які намагаються йти в ногу з часом.

Біляївська об’єднана територіальна громада була сформована рішенням Одеської обласної ради 12 серпня 2015 року. До її складу входять три населені пункти: місто Біляївка, село Майори та селище Повстанське. Проживають у них 17600 осіб, рівень економічної активності населення — 61,2%, рівень безробіття — 6,5%.

Очолює Біляївську міську раду Михайло Бухтіяров, обраний на цю посаду вчетверте.

Мені дорікнули, мовляв, пишеш про громади, завжди розхвалюєш їх, невже у них зовсім нема проблем? Без проблем живуть ті, хто нічого не робить. І в Біляївської громади їх вище стріхи. Справляються. Головне, що сьогодні їх є за що ставити за приклад іншим. Не втомлюючи цифрами, наведу лише один факт: ця ОТГ була єдиною фінансово спроможною громадою області, яка торік сплатила до державного бюджету реверсну дотацію в розмірі 636 тисяч гривень.

А загальний успіх цих людей складається з величезної кіль-кості щоденних справ і старань, які перетворюються на хороші результати. Ось кілька з них.

За підсумками 2016-го до бюджету громади від установ, організацій, підприємств усіх форм власності та фізичних осіб надійшло майже 33 мільйони гривень. Створено інвестиційний паспорт ОТГ з переліком можливостей, які, сподіваються, зацікавлять грошовитих вкладників.

На території парку садово-паркового мистецтва «Дністер» у Біляївці збудовано візит-центр, де можна взяти у прокат туристичний інвентар, отримати інформацію про туристичні можливості громади та краю, зокрема об’єкти інфраструктури, розміщення і харчування, а також весь перелік туристичних послуг.

Усі три школи Біляївки за два роки були відремонтовані, в тому числі і за гроші місцевого бюджету.

У середині минулого року почала працювати Біляївська міська дитячо-юнацька спортивна школа, яка нині повністю (!) фінансується з місцевого бюджету. Там діють шість спортивних секцій: вільної боротьби, гандболу (юнаки), боксу, футболу, шахів та баскетболу. Зараз у цій школі займаються 270 учнів-спортсменів, які влітку навіть чути не хочуть про канікули, адже тут їм так цікаво.

Почав давати прибутки громаді й відкритий у районі парку та станції «Дністер» хостел «Супутник». Три кімнати по вісім місць у кожній, зручності, чистота і невисока вартість перебування вже оцінені гостями. Сервісом передбачений навіть прокат велосипедів для прогулянок містом і парком, а також рибальського знаряддя для відпочинку на воді. Задоволені туристи з Естонії Крістел і Лаура, які подорожують Україною, недавно залюбки заночували у «Супутнику», залишивши своє фото та кілька вдячних рядків у книзі відгуків на добру пам’ять про себе.

Задля покращення транскордонних стосунків торік налагодили зв’язки громади з прилеглими територіями Республіки Молдова та Болгарії. З метою подання спільних проектів розвитку муніципалітетів країн-сусідок досягнуто згоди про створення міжнародної громадської організації «За майбутнє Дністра». А з містом Созополь (Болгарія) ведуться перемовини щодо визначення пріоритетних напрямків можливої реалізації спільних проектів у межах фінансування програми «Басейн Чорного моря 2016—2020».

Ще кілька важливих моментів, які багато про що скажуть. Одним з перших кадрових рішень щодо двох сіл, які увійшли до складу ОТГ, стало запровадження там ставок озеленювачів територій, інспекторів з благоустрою та двірників. Доти таких працівників там зроду-віку не було.

Усі обсяги адміністративних послуг (отримання довідок, здійснення визначеного законом переліку нотаріальних дій тощо) люди отримують на місцях. Для цього кожному з обраних сільських старост замовили печатки й делегували права завіряти всі документи місцевих жителів.

Переваги об’єднання майорівці відчули вже тоді, коли вперше за багато літ у селі організували заходи з благоустрою, наведення чистоти та порядку в місцях загального користування. За кілька суботників люди вичистили роками накопичене сміття, а за допомогою комунальників з підприємства «Наш дім» вивезли його. Але не в ближню лісосмугу чи водойму, як раніше, а в спеціально відведене місце, до бетонного майданчика під контейнери для централізованого вивезення непотребу. Привели в належний стан кладовище, збудували там громадський туалет, від парості, сухостою та сміття очистили ближні лісосмуги. Почали підрізувати дерева. Встановили урни біля автобусних зупинок, які також упорядкували. Пофарбували та відремонтували дитячі майданчики. Зробили лад на стадіоні: полагодили й пофарбували лавки, футбольні ворота.

Випробували і новий грейдер, придбаний громадою за кошти субвенції розвитку: розширили кілька узбіч вулиць, що схвалили місцеві автомобілісти.

Реставрували й пам’ятник «Невідомому солдату», до чого раніше ніяк не доходили руки.

Не вирушаючи із села, майорівці отримували потрібні адмінпослуги: за 2016 рік видано 710 довідок, зокрема 52 жителям надано допомогу з оформлення субсидій, завірено 17 заповітів та доручень.

Щодо Повстанського, то лише впродовж минулого року тут зробили повну інвентаризацію житлового фонду; ліквідували стихійні сміттєзвалища, натомість у центрі встановили додаткові контейнери та урни для сміття; уклали договори на вивезення твердих побутових відходів (люди знають, що непотріб не треба вже потайки десь скидати, що його заберуть); повністю зачистили від сміття та чагарників два селищних парки: тепер тут будуть розбиті газони, а що крім них — громада думає; заасфальтували під’їзди до обох автобусних зупинок селища, а одну з них оновили; освітлили кілька вулиць; придбали та встановили теплогенератор для опалення будинку культури (до того з приміщення взимку через холоднечу втікали навіть миші). У селищі створили об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, що означає: на цьому об’єкті буде наведено облік та порядок.

У переліку зробленого — те, що забезпечує якість життя цих людей, що важливе сьогодні, вже зараз. Оце і є одним з європейських стандартів життя, коли порядок не лише на твоєму подвір’ї, але й у твоїх сусідів, на твоїй вулиці, у твоєму селі, за що кожен несе особисту відповідальність і вимагає того ж від інших.

Майори та Повстанське, об’єд-навшись з Біляївкою, як і сотні інших сіл в Україні, що увійшли до складу ОТГ, зберегли статуси населених пунктів, назви, уні-кальність та самобутність. Для кожного з них обрана своя стратегія розвитку, яка включає традиційні, притаманні їм напрямки. Майори — це розвиток сільського господарства, агропереробки, городництва. Повстанське — відновлення промислового потенціалу з урахуванням того, що будь-який вид бізнесу, який приходитиме в селище, має бути винятково екологічним.

Нині триває робота зі створення розгорнутої стратегії розвитку Біляївської ОТГ, із залученням найкращих фахівців різних галузей і, звісно ж, урахуванням громадської думки.

Чи набули б стільки позитивного, не об’єднавшись? Можливо. Колись, потім. Але два роки тому без зайвих вагань скористалися можливістю швидше запустити колесо змін і не прогадали.

Отака сьогодні Біляївська ОТГ: спроможна, самодостатня і перспективна. Не на заздрість іншим, а за добрий приклад.