Українці добре знають, що таке війна та які трагічні наслідки вона несе. На жаль, уже не лише з фільмів чи книжок, а з реалій сьогодення.

Бойові дії на сході нашої країни змінили уявлення про ветеранів. Тепер це не тільки старенькі дідусі з безліччю орденів та медалей на грудях. Нині — це молоді хлопці, більшості з яких нема й тридцяти. Війна змінила їхнє життя, розділивши його на дві частини — «до» та «після». Чи зможуть вони після свисту куль, вибухів, поранень та втрати друзів адаптуватися у мирному житті? Чи здатні ті, хто не бачив пекла війни, зрозуміти їх, прийняти й підтримати?

Напевно, всі чули про поняття «посттравматичний синдром», тобто стресовий розлад, якого зазнають учасники АТО. Як розповідають самі бійці, що потрапили до медичних закладів, здебільшого лікарі таке захворювання намагаються вилікувати заспокійливими засобами, зокрема антидепресантами, за-мість того, щоб розібратися з проблемами його виникнення або відправити до психолога. Хлопцям насамперед необхідно лікувати душу, а не тіло.

Саме таким «лікарем душ» є військовий психолог Альона Сидоренко, яка від початку антитерористичної операції підтримує наших захисників на передовій, у шпиталях та в повсякденному житті. Тож вона завжди у вирі подій та в постійному русі. До речі, її визнано кращим психологом оперативного командування «Північ», у неї великий багаж знань та безліч сертифікатів і нагород.

Із 2001 року працювала в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні практичним психологом Центру лікування психосоматичних розладів, неврозів межових та кризових станів. Коли в 2014-у почалася війна, на базі їхньої лікарні відкрили службу психологічно-соціального відновлення, де Альона вперше почала працювати з військовослужбовцями, які потребували психологічної допомоги після бойових дій. Їх кількість значно зросла після Іловайського котла та Дебальцевого.

— Ще кілька років тому досві-ду роботи з такою категорією пацієнтів майже не було, адже наша країна не вела бойових дій. Крім того, є певна специфі-ка в роботі з військовими, а знань не вистачало, практики також. Почалося напружене навчання, тренінги, обмін досвідом з іноземними фахівцями, — розповідає Альона Сидоренко.

На одному з тренінгів познайомилася з представниками кризової психологічної служби Майдану та приєдналася до ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій», а вже влітку 2015-го сама очолила Чернігівський відділ громадського об’єднання. Разом з колегами-психологами почала надавати фахову допомогу сім’ям загиблих, яких більшало щодня. Була організатором і тренером психологічних груп для тих, хто втратив своїх близьких. Регулярно ходила до обласного комісаріату за оновленими списками родин. А згодом дійшла висновку, що для того, аби менше військовослужбовців потрапляло до психіатричної лікарні, починати треба з психологічної підготовки мобілізованих у навчальних центрах і на полігонах. Створила групу з волонтерів-психологів, зустрілася з керівництвом найближчого до Черні-гова 169-го навчального центру, розповіла про свої можливості та бажання. Так щонеділі почалася її робота з військовослужбовцями безпосередньо у навчальному центрі.

— З колегами проводили тренінги з першої психологічної допомоги при бойовому стресі, навчали технікам самоконтролю та саморегуляції, технікам відновлення. У процесі роботи з військовослужбовцями тренінги відшліфовувалися, додали психоедукацію з профілактики алкогольної залежності, суїциду та венеричних захворювань, — ділиться специфікою роботи Альона. — У 2015 році групу екстреного реагування, так надалі нас називали, покликали до 41-го окремого територіального батальйону для надання психологічної допомоги в районі проведення антитерористичної операції. Там, на лінії розмежування, в бойових умовах, ми вчили наших захисників технікам відновлення після бою, самоконтролю, застосовували арт-терапію та музико-терапію як способи психосоціального відновлення. Все це дуже позитивно впливало на воїнів, ми бачили добрі зміни. Командири задоволені отриманим результатом.

Того ж року відбулася зустріч з волонтерами-психологами, капеланами та представниками Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, де Альоша Сидоренко презентувала свою програму психологічного супроводу військовослужбовців у зоні АТО. Присутня на заході помічник міністра оборони Тетяна Ричкова запропонувала їй піти на військову службу.

— Працюючи в Чернігівській обласній психоневрологічній лікарні, волонтером у 169-у навчальному центрі, в 95-й бригаді в районі проведення антитерористичної операції, з родинами загиблих, я добре розумі-ла, бачила і відчувала їхній психологічний стан. Бо сама чекала свого сина, який також був на війні. Тому не вагаючись прийняла рішення підписати контракт зі Збройними Силами України, бо життя військовослужбовців стало моїм життям.

Почалася військова служба офіцера-психолога в навчальному центрі «Десна». Кількість контрактників збільшувалася. Альона проводила психологічний відбір хлопців, розробила та прописала програму для створення бази як новоприбулого поповнення, так і військово-службовців за контрактом. Нею й досі користуються у 169-у навчальному центрі.

Пройшла навчання, освоївши тренерську програму, й отримала сертифікат інструктора із запобігання та лікування посттравматичного стресового розладу (ПТСР).

Згодом Альону перевели до відділу психологічної роботи оперативного командування «Північ».

За досить короткий час вона розробила і впровадила «Інструк-цію з організації та проведення соціально-психологічного вивчення кандидатів на строкову військову службу, до вищих військових навчальних закладів України під час проведення заходів професійно-психологічного відбору у військових комісаріатах та психологічного супроводження і психокорекційних заходів для поліпшення процесів адаптації новоприбулого поповнення до служби у військових частинах». За цим наказом у підпорядкованих військових комісаріатах проведено набір громадян на строкову військову службу «Осінь-2016» та «Весна-2017».

Незабаром надійшла пропозиція з Головного управління морально-психологічного забезпечення ЗС України провести апробацію цього наказу та прийняти його на рівні Міністерства оборони.

Значною заслугою Альони Сидоренко є те, що при оперативному командуванні «Північ» створена мобільна група з офіцерів-психологів, підібраних нею особисто, на рахунку якої за півроку вже чотири виїзди у військові частини в район проведення АТО, а також робота на полігоні під час відновлення боєздатності перед виходом на передові позиції. У районі бойових дій ця група надає психологічну допомогу військовослужбовцям, проводить психофізіологічну реабілітацію особового складу, індивідуальні консультації, де-брифінги та психологічні тренінги, зокрема вирішує основні проблемні питання, які негативно впливають на морально-психологічний стан захисників.

Весною цього року всі офіцери-психологи, які працюють у мобільній групі, пройшли курс навчань «Психологічна стійкість воїна», організований Головним управління морально-психологічного забезпечення з іноземними фахівцями збройних сил Хорватії та Польщі.

— Для підтримання високого рівня кваліфікації постійно займаюся розширенням бази своїх знань. Нещодавно брала участь у 43-й конференції Європейської асоціації нейролінгвістичної терапії. Зараз продовжую модульне навчання на категорію «НЛП-практик» у рамках проекту Френка Пьюселіка «Попередження посттравматичного стресового розладу в Україні». У вільний від військової служби час координую роботу психологів Чернігівського відокремленого відділення ГО «Українська асоціація фахівців з подолання наслідків психотравмуючих подій», залучаю до проведення занять психологів ГО «Ліга офіцерів», співпрацюю з Державною службою у справах ветеранів війни та учасників АТО, громадськими організаціями «Родина воїна», «MART», «Епоха свідомості». Крім того, надаю психологічну консультативну допомогу родинам військово-службовців, дітям та молоді, — розповідає військовий психолог Альона Сидоренко.