ІА «Контекст-Причорномор'я»
логін:
пароль:
Останнє відео
Прес-конференція «Нові терміни проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році»
Инфографика
Курси валют. Долар США. Покупка:




ФОРМУЛИ МИРУ І ФОРМУЛИ ВІЙНИ
14.10.2017 / Газета: Чорноморські новини / № 91-92(21882-21883) / Тираж: 8525

Формула «примус до миру» — одна з найбільш спірних у міжнародній політиці. За визначенням вона не передбачає згоди сторін конфлікту на втручання миротворців. І, на відміну від «підтримання миру», допускає різні форми тиску. Від дипломатичних та економічних до суто воєнних. Тобто пожежу іноді гасять гасом, війну — війною. Так сталося в 2008 році, коли Росія, «примушуючи до миру» у своєму розумінні, напала на Грузію й окупувала її територію.

ЯК ПРИМУСИТИ РОСІЮ ДО МИРУ

«Примусити до миру» невелику країну з маленькою армією можна було легко. Але як бути, коли в ролі агресора в конфлікті з Україною виступає сама Росія, друга за потужністю в світі ядерна держава і постійний член Ради Безпеки ООН? Чи вистачить у тих, хто примушує, засобів, дипломатичних, економічних і суто військових, щоб, по-перше, припинити воєнні дії і, по-друге, повернути ситуацію до довоєнного статусу-кво? Відповіді на це питання нема, хоча провідні держави світу шукають його вже три з половиною роки, перебираючи всі можливі методи примусу, крім війни, яка в даному випадку, швидше за все, буде ядерною.

Першим на черзі серед варіантів примусу до миру був бойкот російського керівництва на міжнародній арені. Росію виключили з клубу обраних G-8, а на саміті G-20 в австралійському Брісбені ніхто з учасників не хотів сидіти поруч з Путіним, який порушує двосторонні і багатосторонні договори. Картинка з одиноким клятвопорушником за столом була ефектною, але неефективною. Російська агресія не обмежилась окупацією Криму, а розширилася на Донбас.

Коли бойкот не подіяв, до арсеналу засобів з примусу до миру включили дипломатичні та економічні засоби тиску. Росію позбавили права голосу на пленарних засіданнях Парламентської Асамблеї Ради Європи, Генеральна Асамблея ООН ухвалила резолюцію, що засуджує російську агресію, низка міжнародних організацій, включаючи НАТО, обмежила або перервала співпрацю з Росією. Одночасно США і країни Євросоюзу прийняли і застосували щодо Росії ряд економічних санкцій і запровадили персональні санкції проти російського керівництва.

Не подіяло, хоча дипломатичний тиск на Росію з часом посилився, а економічні санкції розширилися. Пряме вторгнення російських військ на україн-ську територію, воєнні дії російських військ у Сирії та конфронтація зі Сполученими Штатами Америки по всьому світу стали відповіддю Кремля на ініціативи щодо подолання конфлікту. Впродовж трьох з половиною років не допомогли справі і переговори у складі «нормандської четвірки». В рамках мінського процесу вдалося хіба що законсервувати становище на Донбасі, перевести війну з активної фази у режим хиткого перемир’я, яке постійно порушується.

Чи вирішує це проблему опору російській агресії? Однозначно ні. Чи довго Україна та країни Заходу зможуть терпіти стан «ні війни, ні миру», почуватися в безпеці, коли порушені основи правопорядку? Не варто й запитувати. Але якщо зупинити операцію з примусу Росії до миру, погодитися з логікою завойовника, поступитися його амбіціям, становище не покращиться, а погіршиться. На зміну одним вимогам агресор висуне інші. У відповідь на скасування санкцій сам застосує дискримінаційні заходи в економіці та полі-тиці та ще й зажадає від сусідів територіальних поступок.

На жаль, у Європі політики досі цього не розуміють. Політику примусу до миру вони намагаються замінити системою м’якого стримування, пропонують зняти частину економічних і полі-тичних санкцій в обмін на відповідні кроки російського керівництва і повернення Кремля до продуктивного діалогу. Рік тому з такими пропозиціями виступав тодішній міністр закордонних справ Вальтер Штайнмайер (тепер президент ФРН), зараз його ініціативи перехопили чиновники в Брюсселі і Страсбурзі.

М’ЯКЕ СТРИМУВАННЯ ЧИ КАПІТУЛЯЦІЯ?

З відчутним лицемірством політики твердять, що економічні санкції проти Росії не діють, що ці санкції завдають країнам Заходу більшої шкоди, ніж Росії. Що обмеження контактів з ро-сійськими політиками в рамках міжнародних організацій не дає можливості домовитися, а ізоляція Росії на міжнародній арені здатна призвести лише до загострення конфліктів.

Майданчиком для реалізації плану з м’якого стримування, а фактично з капітуляції перед агресором нові миро-творці вибрали осінню сесію Парламентської Асамблеї Ради Європи і сконцентрували там свої сили. План включає кілька пов’язаних між собою компонентів і повинен, якщо вдасться, призвести до повернення російській делегації права голосу й участі в комітетах та місії ПАРЄ.

Основний компонент плану — «фінансовий». Він базується на тому, що участь російської делегації в Асамблеї безпосередньо пов’язана з грошима, які надходять до її бюджету з Росії. Це близько 40 мільйонів євро, десята частина всіх надходжень. Виключили делегацію — значить відмовилися від грошей. Як наслідок — банкрутство ПАРЄ.

Російську делегацію, щоправда, ніхто з Асамблеї не виключав. Вона сама покинула Страсбург на знак незгоди з накладеними обмеженнями і в будь-який момент може повернутися. Але це не завадило Генеральному секретарю Ради Європи Турнберну Ягланду на зустрічі з делегатами від Європейської народної партії заявити, що під час голосування на сесії треба вибирати — чи зберегти вірність європейським цінностям, чи зберегти саму Парламентську Асамблею. Іншими словами, поверненню російській делегації повноважень у повному обсязі нема альтернативи.

Серед делегатів осінньої сесії ПАРЄ також поширюються заяви сенаторів і депутатів Держдуми, що Росія не тільки перестане платити гроші до бюджету ПАРЄ, а й узагалі покине Раду Європи та відкличе свого представника з Європейського суду з прав людини, що кардинально змінить політичну картину континенту. Тобто поряд з «фінансовим» компонентом очевидний полі-тичний шантаж.

Протистояти такому шантажу — не легке завдання. Особливо ж складно тоді, коли на боці шантажиста виступають політики, готові за гроші поступитися принципами і не гребують буквально нічим. З метою дискредитації санкцій, накладених на Росію, вони готові випустити на трибуну такого клоуна, як чеський президент Мілош Земан (який запропонував визнати Крим російським де-факто і компенсувати Україні цю втрату газом або грошима).

Українські делегати відповіли Земану, що своїм суверенітетом і територі-альною цілісністю наша держава не торгує. Ця відповідь адресована не тільки чеському президенту, але всім друзям і недругам. Усім, хто політику примусу агресора до миру хоче замінити торгівлею цінностями. Цінностями загальними для України та решти Європи.

Автор: Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ

Пошук:
розширений

Сергій Токарєв
Сергій Токарєв розказав про заходи, що покращать стан українського IT-сектору
Втрати контрактів та складнощі із залученням іноземних інвестицій — це ті виклики, з якими сьогодні найчастіше стикаються українські IT-компанії. На цьому наголошує Сергій Токарєв — IT-інвестор та бізнесмен, співзасновник інвестиційної групи Roosh. На його думку, становище вітчизняного сектору може покращити активний міжнародний іміджбілдинг.

SHABO провело серію дегустацій Великих вин України
Одне з провідних українських виноробних підприємств SHABO провело серію дегустацій, присвячену 20-річчю компанії.

Останні моніторинги:
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса


© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.014