На території Одеської та Миколаївської областей розташована найбільша водойма Північного Причорномор’я, безцінний скарб України — Тилігульський лиман. Його довжина сягає 60, а ширина 4,5 км. Це ще й найглибша закрита водойма регіону (місцями — понад 20 метрів). У лимані неймовірно чиста вода, прозорість якої сягає семи метрів. Але найбільша унікальність Тилігулу в тому, що його вода має океанічну солоність — 30—32 проміле, тоді як у Чорному морі цей показник тільки 17—18. Усе це забезпечує прекрасні можливості для розвитку тут екологічного туризму і різних видів рекреаційної діяльності.

Нижче публікуємо статтю миколаївських колег про те, як наші сусіди послуговуються можливостями спільного лиману.

НАПІВДИКИЙ ПЛЯЖ І ЦІЛЮЩІ ГРЯЗІ

На Тилігульському лимані вже міцно укоренилися і стали традиційними пляжний відпочинок, аматорська риболовля, полювання, прогулянки на човнах, пішохідні пізнавальні екскурсії і, звичайно ж, спостереження за птахами. Тут є однойменний регіональний ландшафтний парк. Крім того, лиман славиться своїми рибними ресурсами.

«А якщо зважити, що сьогодні туризм є другою, після енергетики, індустрією у світі за прибутковістю та кількістю робочих місць, то переоцінити перспективи Тилігулу для Миколаївщини, та й усієї України, вкрай важко. Скажімо, одну тільки Ейфелеву вежу у Парижі щороку відвідують до 6 мільйонів туристів. Нам, звичайно, до цього ще дуже далеко, але потенціал маємо значний. Миколаївщина входить у трійку областей України з найпотужнішими туристично-рекреаційними ресурсами. І наш Тилігул тут посідає одне з вагомих місць», — розповідає директор регіонального ландшафтного парку «Тилігульський», заслужений природоохоронець України Олег Деркач.

Пляжний відпочинок на узбережжі, особливо в поєднанні з іншими видами рекреації — рибалкою, прогулянками на човнах, пішими екскурсіями, є найбільш привабливим для відвідувачів Тилігульського лиману. Однак використання берегової зони в оздоровчих цілях обмежується природоохоронними функціями парку, зокрема необхідністю підтримання сприятливих умов для гніздування та перебування птахів під час сезонних міграцій. Тому рекреаційні пункти тут облаштовуються переважно на піщаних косах, уздовж відкритих акваторій лиману з достатньою глибиною.

Сьогодні рекреаційний ландшафний парк «Тилігульський» підтримує функціонування п’яти рекреаційних пунктів, які є на косах. Найпридатніші для згаданих цілей — Атаманська, Анато-лівська та Червоноукраїнські коси, рекреаційна ємність яких разом з іншими ділянками узбережжя складає близько тисячі осіб на добу. Тут організовані елементарні речі, потрібні для туристів. Зокрема, є урни для сміття, столи, лавочки, навіси тощо. Хто приїздить сюди більше як на один день, може розміститися на відпочинок у наметах або садибах сільських господарів. Утім, потік відві-дувачів поки що стримується відсутністю достатньої кількості побутових умов, обладнаних належним чином майданчиків для відпочинку, укриттів від негоди тощо. Натомість є низка інших переваг, серед яких і відносно невелика відстань до обласного центру.

«Особисто мене, як і багатьох відпочивальників, тут приваблює дика природа, незаймані береги, малолюдні пляжі. І все це за 80 кілометрів від Миколаєва. Можна впродовж одного дня приїхати, відпочити і повернутися назад. Чим ще цікаві ці коси? Якщо вітер з півночі і наганяє брудну воду — ви відпочиваєте і купаєтеся з південного боку, якщо навпаки — переходите на інший бік. Це дуже зручно», — каже Олег Деркач.

Крім унікальної солоності води, Тилігул має ще одну важливу принаду — великі запаси лікувальних грязей. Поєднання цих двох факторів можна успішно використовувати у лікувально-оздоровчих цілях. «У нас ще за часів СРСР відкрите найбільше у Східній Європі родовище цілющої грязі. За деякими оцінками, її запаси сягають 14 мільйонів тонн, а балансова вартість — 5 мільярдів доларів. Воно більше, ніж Куяльник та інші, вже добре відомі і розкручені, курорти. Але наразі все це потрібно підтвердити медико-біологічним висновком, бо багато років цим ніхто не займався», — відкриває потенційні можливості парку його директор.

Отож у майбутньому на березі Тилігульського лиману біля села Червоноукраїнка планується будівництво санаторію-профі-лакторію. Місцеві грязі можуть широко застосовуватися для лікування захворювань опорно-рухового апарату, нервової системи, шкіри тощо.

Варто наголосити, що допоки нема офіційної оздоровниці, знавці тутешньої грязі приїздять сюди й лікуються нею на власний розсуд. Багато хто каже, що допомагає.

І ШКОЛА ВІНДСЕРФІНГУ, Й УСТРИЧНА ФЕРМА

Це місце вже давно примітили і шанувальники таких популярних видів спорту, як кайтинг та віндсерфінг. Саме піщані коси біля Червоноукраїнки є визнаним в Україні центром їх розвитку. Тут регулярно проводять один з етапів чемпіонату країни з кайтбордингу, а з 2013 року працює школа віндсерфінгу.

Зважаючи на високу естетичну й пізнавальну цінність природних ландшафтів Тилігульського лиману і наявність багатьох археологічних пам’яток, у межах заповідного об’єкта прокладено низку туристичних маршрутів та екологічних стежок. Найцікавішими для відвідувачів виявились екскурсії на Тилігульський пересип, Анатоліївську та Атаманську коси, до гирла річки Царега і до Ташинської затоки.

«Для подальшого розвитку екологічного туризму на Чорноморському узбережжі, зокрема і в курортній зоні Коблеве, яка неподалік, надзвичайно важливе значення має створення центру відвідування рекреаційного ландшафтного парку «Тилігульський». У його складі функціонуватимуть музей природи Тилігульського лиману та Чорного моря, сувенірні кіоски, морський акваріум, вольєри для розведення рідкісних тварин, контактний дитячий зоопарк, пункт спостереження за птахами, відповідні навчальні стежки та оглядові майданчики. Головне приміщення візит-центру повинно включати також невеликий конференц-зал, наукові лабораторії зі сучасним обладнанням, міні-готель і кафе. Такі заклади, як показує світовий досвід, відвідують тисячі туристів. Вони мають величезний просвітницький потенціал, особливо для школярів і студентів, сприяють залученню міс-цевих жите-лів до створення нових суб’єктів господарювання у рекреа-ційній сфері. Для реалізації цього проекту ми підготували інвести-ційну пропозицію і почали розробку експозиції майбутнього музею природи», — ділиться най-ближчими планами Олег Деркач.

На його думку, центр відвідування парку доцільно розмістити на межі з курортною зоною Коблеве, на земельній ділянці пересипу Тилігульського лиману. При облаштуванні основних споруд рекомендується використати збірно-розбірні дерев’яні конструкції як найбільш еколо-гічно дружні для території заповідного об’єкта.

У планах дирекції парку є ще один надзвичайно цікавий проект — розвиток гастрономічного туризму. «Уявіть, ідете ви вулицею Миколаєва, до вас підходить турагент і пропонує скуштувати справжніх свіжих устриць. Далі вас привозять на Тилігул, і тут, на свіжому повітрі, посеред мальовничого ландшафту, ви смакуєте місцевим екологічним продуктом. Для цієї мети передбачається створити устричну ферму. Напрацювання є, ми знаємо, як це зробити вже найближчим часом», — розповідає директор парку.

Важливий ресурс для розвитку пізнавального та наукового туризму на цій території — видове різноманіття птахів. Тут прекрасні умови для їх гніздування, харчування і відпочинку. Завдяки цьому Тилігульський лиман отримав статус водно-болотних угідь міжнародного значення. У різні сезони тут реєструють до 275 видів птахів, що становить близько 70% орнітофауни всієї України. З них під охороною держави перебувають 49 видів.

Деякі види птахів, що водяться на території парку — рідкісні, занесені до національної та міжнародної червоних книг. Це — рожевий пелікан, малий баклан, каравайка, сірий журавель, орлан-білохвіст і багато інших.

Лиман має і велике значення для сучасної екологічної освіти та наукових досліджень. Щороку у весняно-літній період на базі парку «Тилігульський» проходять навчальні та виробничі практики студенти-біологи Дніпропетровського національного університету ім. Олеся Гончара та студенти-екологи Чорноморського державного університету ім. Петра Могили. Він є об’єктом наукових досліджень фахівців Одеського філіалу Інституту біології південних морів ім. О.О. Ковалевського, Інституту зоології ім. І.І. Шмальгаузена НАН України, НДІ медичної реабілітації та курортології МОЗ України, Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова, Одеського екологічного університету та інших.

«Тилігульський лиман — це унікальний об’єкт із наразі ще не реалізованими можливостями. Але ми знаємо його потенціал і знаємо, як його реалізувати», — переконує Олег Деркач.

А для тих, хто ще не відкрив для себе це місце, хочемо зазначити, що так, справді, відпочинок на Тилігулі наразі не забезпечує достатнього рівня комфорту. Тут відсутні розкішні готелі та ресторани. Але в цьому є і його особливість. Той, хто сюди приїде, матиме доступ до первісної природи, чистої води з унікальною солоністю і напівпорожнього берега, де за-мість гучних дискотек і барів отримає можливість насолоджуватися стоголоссям птахів і шумом припливу.

м. Миколаїв.

Джерело: ukrinform.ua.

Від редакції. Про те, як Одещина на рівні наукових та владних інституцій намагаться врятувати лиман від пересихання та шукає шляхи ощадного використання його унікальних природних ресурсів, читайте у публікації Володимира Геника «Больова точка — Тилігул», вміщеній у номері «ЧН» за 3 серпня.