За інформацією начальниці Любашів­ського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області Ольги Ліщук, загальний обсяг пенсійних виплат у трьох ра­йонах зріс на 5 мільйонів гривень. Щоправда, пенсії перераховано ще не всім, а поки що 19863 особам.

– Щодня у телефонному режимі та на особистому прийомі ми даємо вичерпні роз’яснення з приводу перерахунку пенсій 30-50 громадянам, – повідомила Ольга Ліщук. – Цими днями відповідні листи-роз’яснення надійдуть через пошту всім нашим клієнтам.

Тема пенсійної реформи виявилася болючою для багатьох пенсіонерів, котрі, як мовиться, залишилися за бортом цього свята життя, бо після отримання пенсій їм додалося ще й розчарування. Отож і міркують наші ветерани: чи є життя на пенсії?

– Пенсію отримала, як і раніше, 1450 гривень, – скрушно зітхаючи, розповіла 76-річна пенсіонерка з Любашівки Галина Безвін. – А трудового стажу надбала аж 40 років, працюючи у ветеринарній аптеці, а раніше – в колгоспі. З одинадцяти років (бо батько загинув на фронті) заробляла на трудодні. У розпал жнив доводилося і під конюшнею ночувати, бо після снопів не було сил і додому дійти. Щоб надбати добавку до пенсії, доводиться торгувати дарами саду і городу. На щастя, гарно вродили виноград і груші. Тож на виручені кошти частково покрию витрати на комунальні платежі або ліки.

***

Колишня колгоспниця з села Іванівка 66-річна Олена Лисоконь приїхала до Любашівки, щоб заздалегідь придбати подарунки на різдвяні свята. Адже має чотирьох дітей, п’ятнадцятьох онуків і одного правнука. Осучаснення пенсії її поки що не торкнулося, але жінка сподівається отримати якусь прибавку, бажано чималу, в листопаді.

– За чотири десятки років трудового стажу заробила лише 1400 гривень пенсії, – розповіла пенсіонерка. – Працювати доводилося на тютюнових плантаціях у Молдові, пізніше трудилася механізаторкою на тракторах і комбайнах СК-4, потім на СК-5 «Нива» в українському колгоспі, у селі Новокарбівка. Нещодавно переїхала до Іванівки. Щоб купити хату, змушена була продати 4-гектарний земельний пай. З живності тримаю курей, а ще пораюся на невеликому городі.

***

Як, бачимо, декому з наших пенсіонерів пощастило вже зараз. Втім, схоже, у дуже бага­тьох наразі коли чого й стало помітно більше, так це запитань. Відповідь бодай на деякі з них ми спробували отримати від заступниці начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області Тетяни Яворської. Вона каже, що кількість звернень до Головного управління ПФУ в Одеській області останнім часом зросла втричі і становить нині близько ста на день. Переважають скоріше не скарги, а прохання пояснити принцип перерахунків.

***

Від дзвінка до дзвінка відпрацювала дояркою уродженка села Сергіївка Лідія Стадник. Пенсію має 1400 гривень.

– Два роки тому подарувала свою корівчину синові Валерію, який має шістьох дочок і нині служить в АТО, – сказала міцненька 80-річна бабуся. – А дочка Світлана вчителює. У неї – дві доньки. Тішать моє серце, окрім онучок, ще й п’ятеро правнуків. Загалом пенсії вистачає, бо не витрачаю її на всілякі витребеньки. Діти також допомагають поратися по господарству, приносять свіже молочко. Сподіваюся, що отримаю підвищення пенсії, бо сусідам, колишнім трактористам, цього місяця поштарка принесла більше. Як і всім колгоспникам, мені також довелося тяжко трудитися – від світання до смеркання доїти і доглядати чималий гурт корів. Після закінчення семирічки впряглася в цю роботу, бо батько загинув на війні, матері не під силу було самій дітей на ноги ставити. А дати вищу освіту – й не мріялося. Отак, у труді та за клопотами, життя промайнуло.

***

– Мені добавили до пенсії 250 гривень, – повідомила 76-річна Галина Іванівна Ніжин­ська. – Тепер отримую 1750. Працювати я почала у шістнадцять років. Ще застала волів, яких рік запрягала. Тривалий час трудилася нормовичкою, вихователькою колгоспного дитсадочка, фуражиром, пташницею. Зараз мешкаю біля сина в Любашівці. Він забрав мене до себе з Сергіївки після смерті чоловіка.

***

Сподівається отримати більше й пенсіонер з Михайлівки Ананьїв­ського району, 73-річний шахтар Валентин Бондаренко.

– Після виробничої травми став інвалідом та переїхав до свого рідного села, – розповів Валентин Іванович. – Життя в селі не мед, тому доводиться добряче трудитися, щоб прогодуватися. Півтори тисячі гривень пенсії, яку я отримую, доводиться економити. Зараз дві тисячі заплатив любашівському стоматологу, щоб вставити коронки. Розповідають, що колишнім шахтарям набагато збільшили пенсію. Може, й мені поталанить?

***

Те, що не все є зрозумілим із новими пенсійними цифрами, показує і дослідження ситуації в Любашівському, Ананьївському та Савранському районах. У жовтні, порівняно з вереснем, середня пенсія для 20 тисяч 350 пенсіонерів тут зросла з 1632 гривень до 1872 грн 10 коп.