ІА «Контекст-Причорномор'я»
логін:
пароль:
Останнє відео
Прес-конференція «Нові терміни проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році»
Инфографика
Курси валют. Долар США. Покупка:




КРИЗИ МИНУЛОГО І ЛОГІКА СЬОГОДЕННЯ
14.04.2018 / Газета: Чорноморські новини / № 34(21944) / Тираж: 8525

Нинішня криза в міжнародних відносинах, гостре протистояння путінського режиму і західних країн часто порівнюють з Карибською кризою жовтня 1962 року. Втім, це порівняння стосується тільки можливого фіналу — переростання конфронтації у світову ядерну війну. В усьому іншому події зараз розвиваються за іншою логікою. Але для тих, на кого падають бомби і ракети, логіка значення не має.

ЗУПИНКА ПЕРЕД ПУСТЕЛЕЮ

За океаном події піввікової давнини називають «кубинською ракетною кризою». Ця назва добре відображає суть гострого конфлікту між Радянським Союзом і Сполученими Штатами Америки. Протистояння тоді справді наростало в двох напрямках — Куба і ракети. У Вашингтоні ще при Дуайті Ейзенхауері було прийнято рішення будь-яким шляхом усунути від влади Фіделя Кастро. А в Москві шукали спосіб компенсувати військову перевагу, яку отримали США, розмістивши в Туреччині ракети середньої дальності з ядерними боєголовками.

Не відомо, хто підказав Хрущову, як домогтися військового паритету і захистити режим Кастро одночасно. Але операція «Анадир» із доставки радянських ракет на Кубу була проведена цілком таємно і загнала американців у шок. Вперше після Другої світової війни третина міст США виявилися практично беззахисною. Реакцією на шок було оголошення повної блокади Куби, включаючи блокаду радянських суден, які з ядерними боєголовками прямували до «острова свободи».

Прямого воєнного зіткнення США та СРСР і світової ядерної війни вдалося уникнути завдяки складним переговорам та компромісам, досягнутим за згодою Кеннеді та Хрущова. Але людство тоді підійшло до самознищення настільки близько, що пам’ять про цю небезпеку, незважаючи на постійні війни, зберігалася впродовж півстоліття. Тепер, схоже, пам’ять ослабла.

Шок, який західні країни, включаючи США, пережили на початку 2014 року, не схожий на той, який ті ж таки США відчули в 1962-у, хоча, як і тоді, він пов’язаний з відчуттям беззахисності. Беззахисності цивілізації, де навіть у гострих ситуаціях грають за правилами, часто порушують їх, але ніколи повністю не відкидають. Напасти на Україну, не оголошуючи війни, анексувати частину її території, окупувати за допомогою терористів частину Донбасу — все це, певна річ, за межею добра і зла.

Але абсолютним злом за мірками сучасного світу є клятвопорушення, принципове порушення чинних міжнародних і двосторонніх угод. І загроза застосування сили (перетворення в ядерний попіл) усіх, хто чинить опір брутальному і цинічному свавіллю. За підрахунками експертів, путінський режим, починаючи з 2014-го, розтоптав понад чотири сотні міжнародних і двосторонніх договорів, зруйнував дощенту систему європейської і світової безпеки.

Треба визнати, що під час гострих криз призабутих літ (за рік до Карибського вибухнула не менш небезпечна «друга Бер-лінська криза») політичні лідери не ставили під сумнів Потсдамські домовленості. Кеннеді, Макміллан, де Голль, Хрущов виявляли стриманість навіть тоді, коли радянські й американські танки стояли впритул один до одного по обидва боки Берлінської стіни.

Тоді, щоправда, не існувало Твіттера, і ми не знаємо, що саме з перервою в сорок хвилин написав би в жовтні 1961 року на адресу американців Микита Сергійович. Але в будь-якому випадку наказ застосувати силу виходив би не від Хрущова, а від Політбюро ЦК КПРС. Відтак страховка від апокаліпсису існувала. Тепер такої страховки нема ні в Росії, ні в Сполучених Штатах Америки. Скерувати «розумні» ракети на об’єкти у Сирії здатен Дональд Трамп особисто. І Путін особисто здатний відповісти на це, не покидаючи басейну для плавання.

«ГОТУЙСЯ, РОСІЄ, ВОНИ ПРИЛЕТЯТЬ!»

Наразі світ завмер, очікуючи, хто першим завдасть удару противнику і до яких результатів це призведе. Реалісти впевнені, що президент США ультиматумами стрясає повітря. Песимісти пророкують, що «розумні» ракети викличуть шалений удар у відповідь по американських кораблях. А оптимістам здається, що й цього разу лихо обійде.

Так, утім, здавалося і тоді, коли Міністерство фінансів США в лютому нинішнього року частково опублікувало передбачуваний список російських компаній та осіб, які підпадають під американські санкції. Список цей у Москві називали телефонним довідником, куди без розбору внесені російське керівництво і російські олігархи. Але згодом список конкретизували. В офіційних виданнях з’явилися прізвища та компанії. Як результат, на російській фондовій біржі ринок цінних паперів обвалився на десять відсотків. За акціями обвалився і рубль, який не врятувало навіть підвищення цін на нафту. У Конгресі США зараз розглядають законопроект, який забороняє американцям операції з облігаціями ро-сійського державного боргу, а ціна цього питання — мільярди доларів.

Військове протистояння Вашингтона і Москви, як і протистояння економічне, закінчиться для Росії сумно навіть у тому випадку, якщо справа зараз не дійде до стрілянини. Вже є ознаки інтенсивної гонки озброєнь не тільки в США, але і в країнах Євросоюзу. Причому в галузі високоточних технологічних систем. Ще дорожчих, ніж «зоряні війни» Рейгана, які свого часу зруйнували Радянський Союз. У гонці озброєнь і в економічному протистоянні Заходу розориться і Росія. Розориться напевно, хоча, звісно, не відразу, а впродовж десятка років.

Для України цей період — украй небезпечний. Імперія зла у час занепаду здатна втриматися на плаву тільки за рахунок нових й активізації старих авантюр. Однією з таких авантюр є відновлення воєнних дій, швидше за все, на українському фронті. Подібне припущення не раз висловлювали авторитетні експерти. Ґрунтується воно на логіці неминучої поразки агресора. Краще рішення для нього — абсурдне, яке веде до остаточного програшу, але дає шанс отямитися від нокдауну і якийсь час залишатися на рингу.

Перед тим як відійти на лафетах в інші світи, кремлівські старці прийняли рішення про вторгнення в Афганістан. Перед тим як покинути свій пост, Путін може прийняти рішення про масштабну війну з Україною. Але може з рішенням і спізнитися. Ракети супротивника розумнішають з кожним днем, а політики на Заході — навіть не щодня, а щогодини.

Автор: Леонід ЗАСЛАВСЬКИЙ

Пошук:
розширений

Сергій Токарєв
Сергій Токарєв розказав про заходи, що покращать стан українського IT-сектору
Втрати контрактів та складнощі із залученням іноземних інвестицій — це ті виклики, з якими сьогодні найчастіше стикаються українські IT-компанії. На цьому наголошує Сергій Токарєв — IT-інвестор та бізнесмен, співзасновник інвестиційної групи Roosh. На його думку, становище вітчизняного сектору може покращити активний міжнародний іміджбілдинг.

SHABO провело серію дегустацій Великих вин України
Одне з провідних українських виноробних підприємств SHABO провело серію дегустацій, присвячену 20-річчю компанії.

Останні моніторинги:
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса


© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.015