Для багатьох жителів краю особливим місцем відпочинку є Кардамичівський ліс – пам’ятка садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення. Це один з наймальовничіших куточків Великомихайлівщини, де майже на п’ятдесяти гектарах зростає понад півсотні видів дерев і чагарників, є добре облаштовані альтанки для дозвілля людей та джерело природної мінеральної води, яка, за місцевим повір’ям, має цілющі властивості.

Через свій унікальний природний склад вода «Кардамичівська» належить до класу «Преміум». Це підтверджено результатами Одеського науково-дослідного інституту Курортології Міністерства охорони здоров’я України. Тож місцеві жителі завжди з гордістю демонструють гостям це унікальне місце у Великомихайлівському районі та із задоволенням відпочивають тут самі. Тим паче, що місцева влада нещодавно впорядкувала джерело з цілющою водою і ця «родзинка» Кардамичівського парку стала ще більш привабливою.

Другим об’єктом, що має природоохоронну цінність, є ландшафтний заказник «Фрасине» місцевого значення. За існуючими документами, він створений у 1980 році і займає площу в 420 гектарів. Призначення заказника – охорона ділянки байрачного лісу з характерними для цієї зони рослинними угрупованнями, що має велике природоохоронне та рекреаційне значення. Але останні екологічні обстеження 2003 року свідчать про те, що у заказнику вже немає ділянок байрачного лісу, тому його відносять до категорії штучного лісового масиву з різноманітним складом рослин, у тому числі й лікарських.

На території Захарівського району є два заказники: ландшафтний під назвою «Шептереди» та ботанічний – в урочищі Соша. Обидва розташовані поблизу села Павлівка і належать державному підприємству «Великомихайлівський лісгосп».

Серед вищеназваних національних надбань найбільшу площу займає ландшафтний заказник «Шептереди» місцевого значення – понад тисячу гектарів. Його створено 40 років тому для охорони дуже цінного байрачного лісу з мальовничими краєвидами та фіторізноманітністю. Тут трапляються рідкісні та зникаючі види тварин, дерев і лікарських рослин, які занесені до Червоної книги України.

Павлівський ботанічний заказник загальнодержавного значення розташовується в урочищі «Соша» на площі понад 400 га. Він створений для охорони рідкісного в Україні лісового масиву дуба пухнастого. Також на території заказника ростуть лілія лісова, клокичка периста, шафран сітчастий, з тварин водяться дисцелія зональна, жук-самітник, жук-олень, тхір степовий, горностай, борсук, мишівка степова і лунь польовий, занесені до Червоної книги України.

Як бачимо, ці чотири заказники, що розташовані на територіях Великомихайлівського та Захарівського районів, мають однакові завдання – охорона довкілля. Але є в них і спільна проблема – брак фінансування на охорону та утримання. Допоки працівники лісового господарства отримували заробітну плату з державного бюджету, то питання про те, хто доглядатиме за заказниками не стояло. Лісники знали, що виготовлення наочності, оборювання масивів для запобігання виникненню пожеж, підгодівля диких тварин та чимало інших робіт – то їх клопіт, і ніхто навіть не замислювався над виділенням окремого фінансування на догляд за заказниками.

– В останні три роки ситуація докорінно змінилася, – розповів директор Великомихайлівського лісгоспу Михайло Дядюк. – Держава припинила оплачувати нашу роботу, і ми самостійно маємо заробляти кошти на зарплати. Через важке матеріальне становище ми майже не насаджуємо нових лісів, практично припинили роботи у розсадниках і не можемо у повній мірі виконувати покладені обов’язки. Тож, на жаль, заказники місцевого та державного значення теж переживають не кращі часи. Адже нині ми не маємо можливості навіть провести найелементарніші заходи пожежної безпеки, щоб захистити ліси від вогню. Дякуючи місцевим фермерам та мисливцям, нам все ж таки вдається підгодовувати тварин. Але ж, ви самі розумієте, що так тривати довго не може.

Великою проблемою для заказників є також відсутність державних актів на них, хоч картографічні матеріали вже виготовлені. Про це чудово відомо високим чиновникам у Києві, проте всі роблять вигляд, що нічого катастрофічного в цьому немає. Просто в якийсь день «дадуть добро» приватизації лісів, їх викупить багатий дядько і знищить під самісінький корінь те, що створювалося століттями для здоров’я людей та захисту навколишнього середовища.