Однією з головних тем бесіди, що відбулася у стінах нашої редакції стало роздержавлення ЗМІ. Україна ще в 2005 році взяла зобов’язання перед ПАРЄ вивести зі складу засновників медіа-видань державні органи влади. Відповідний закон набрав чинності тільки в 2016 році. Він передбачає, що медіа стануть незалежними від політичного тиску, що дозволить їм неупереджено подавати інформацію про ситуації, що відбуваються навколо. Державі радіо, газети та телебачення втрачають фінансування з місцевого бюджету. Однак при цьому ніхто не забороняє ЗМІ шукати інші способи заробітку.

– У Німеччині громада сама утримує свої медіа, платячи податок 17,5 євро на рік, – пояснює керівник «Open Channel TV Ludwigshafen» Вольфанг Ресманн. – Також багато газет живуть за рахунок регіональної реклами. В моєму рідному місті, наприклад, дуже розвинутий виноробний бізнес, який постійно публікує оголошення. Якщо великий підприємець регулярно замовляє рекламу, є своєрідним спонсором газети, то про нього там, звісно, нічого не писатимуть поганого. Однак сильного впливу уряду, місцевої влади, інших рекламодавців на регіональні ЗМІ немає.

Українським медіа сьогодні теж ніхто не заважає зараз шукати рекламодавців, спонсорів, різноманітні джерела фінансування. Але при пошуку рекламодавця виникає замкнене коло. Людині, що дає гроші на рекламу, потрібні тиражі та постійні читачі. Виданню, щоб привернути увагу читачів, потрібно друкувати якісний та актуальний контент. На публікацію унікальних та цікавих матеріалів потрібні додаткові кошти рекламодавців чи громади. Поки українські видання в районах виживають за рахунок тих, хто готовий давати гроші. І, на жаль, цими людьми майже ніколи не виступають пересічні громадяни, що передплачують видання.

Регіональні реалії

Одеса в плані розвитку медіа традиційно технологічно найбільш просунутий регіон. Тут раніше за всіх з’явилася велика кількість FM-станцій. Їхня кількість тут завжди була приблизно такою ж, як у столиці, хоча населення в Одесі вчетверо менше, ніж в Києві. Технологічні позиції регіону виражаються й в активному розвитку Інтернет-ЗМІ, які охоплюють вже й периферію регіону — при тому, що Одеська область є найбільшою в Україні. На фоні бурхливого розвитку медіа в програшній ситуації опинилися державні засоби масової інформації в глибинці.

– Типова районна газета на Одещині – це три, дві чи півтори людини на редакцію, – поділився своїми спостереженнями керівник газети «Одеські вісті» Іван Шевчук. – Контент подібних видань, в основному, складають вітання зі святами та комерційні оголошення. Ці ЗМІ транслюють або позицію місцевої влади, або олігарха, який з нею бореться. Щоб переломити цю ситуацію, потрібна певна кількість передплатників, за рахунок яких можна було б утримувати газету. Фахівці кажуть, що це має бути мінімум 40 тисяч передплатників.

Районні ЗМІ постійно втрачали свої позиції, а нинішнє роздержавлення може привести до їх повного знищення. До фіналу реформи лишається буквально три місяці, але пішли на процедуру роздержавлення тільки 30 % відсотків всіх державних медіа. Доля 70 % видань, які ще не стали на шлях реформ, лишається туманною. Складається враження, що держава замість того, щоб на базі комунальних, муніципальних та державних ЗМІ сформулювати реальні суспільні медіа, по суті скинула їх як баласт. Велика кількість жителів Одеської та інших областей взагалі ризикують лишитися без власних видань.

Інформаційна децентралізація

Мегаполіси аж ніяк не потерпають від браку засобів масової інформації. Регіональні телеканали, незлічена кількість он-лайн медіа, друковані видання, радіостанції… Жителі Києва чи Одеси мають великий вибір варіантів при отриманні новин. Проте коли мова йде про маленькі міста та села, то в них такого широкого кола можливостей немає. Але тут теж є проблеми, досягнення й питання, які треба висвітлити в ЗМІ. Особливо це актуально для населених пунктів, які утворили громади. Їм потрібно звітувати про свою діяльність, проте не завжди в них є можливості для цього.

– В Україні йде реформа децентралізації, утворюються нові об’єднані територіальні громади, – говорить перший секретар Національної спілки журналістів України Ліна Кущ. – Багато з них хотіли б мати власні медіа, газети. На даний момент органам влади заборонено засновувати власні видання, але територіальні громади отримають на них право. В нас вже розглядаються законопроекти про медіа в ОТГ. Власне це один з євроінтеграційних законів, який має бути скоро прийнятий.

Читачі зараз не готові платити за контент ринкову ціну. І річ не тільки в небажанні розкошелюватися, в багатьох просто немає грошей. Тому районні газети, в перспективі, можуть розраховувати на підтримку місцевих бюджетів. Проте навіть тут виникає проблема розпорошеності територіальних громад. В Україні (та на Одещині зокрема) є ОТГ, розташовані на території трьох районів. Виникає питання, якою газетою з трьох районних вони мають користуватися. Якою мовою будуть публікуватися друковані видання, яким тиражем? Яку з газет передплачувати — обрати з існуючих, або створити нову? Чим більше розвиватимуться громади, тим більше районний рівень сходитиме нанівець. Однак хочеться сподіватися, що в круговерті реформ маленькі громади все ж не втратять свої голоси.