О пів на четверту ранку 9 жовтня почали вибухати склади в/ч А1479 (шостий арсенал) Збройних Сил України, що на околицях селища Дружба Ічнянського району Чернігівської області. Через надзвичайну ситуацію в радіусі 30 кілометрів закрили повітряний простір, призупинили рух залізничного та автомобільного транспорту, із населених пунктів, розташованих у зоні можливого ураження, евакуювали понад 10 тисяч мешканців.

«Перші дані про ситуацію на 6-у арсеналі в Ічні. Пожежу на складі було виявлено о 3.25 у сховищі реактивних снарядів «Град» 122 мм. Схоже на сценарій Калинівки. Стартовий двигун ракети — пожежа — вибух — розліт снарядів», — написав у Facebook головний редактор видання «Цензор.НЕТ» Юрій Бутусов і додав, що, за попередньою інформацією, підірвані сховища 120-мм мінометних мін, досить цінних «витратних» боєприпасів, 122-мм гаубичних, 125-мм танкових і 122-мм реактивних снарядів для «Градів».

«6-й арсенал вважався одним з відносно захищених складів завдяки наявності контрольно-слідової смуги. Проблеми були, як і в усій армії: неадекватне планування, невміння працювати з людьми і розставляти кадри, брак робочих рук і недостатнє фінансування. У мене одна версія причини того, що сталося, — диверсія», — написав Юрій Бутусов.

За оперативною інформацією ДСНС Чернігівської області, в арсеналі зберігалося 88 тисяч тонн боєприпасів. Щоправда, у Генштабі ЗСУ заявили, що ця цифра відрізняється від реальної десь у півтора-два рази.

На засіданні уряду, яке відбулося у вівторок, міністр оборони Степан Полторак доповів, що перед пожежею на складах біля Ічні зберігалося 69,5 тисячі тонн боєприпасів, з яких повноцінно використовувати можна було 43 тисячі тонн. Решта 18 тисяч тонн — елементи та складові боєприпасів, ще 8 тисяч тонн — боєприпаси, які не стоять на озброєнні ЗСУ, як-от потужні міни від «Тюльпана», яких нема на озброєнні в українському війську і які підлягали утилізації. За словами міністра, територія арсеналу — 680 гектарів, а периметр його охорони — 8,2 кілометра. «На ньому розташовано 112 сховищ, з яких 40% — це відкриті майданчики. Я так відкрито про це говорю, бо ця інформація вже не є таємною, бо арсенал отримав ураження, і зараз ми будемо вживати заходів з передислокації залишків боєприпасів на інший арсенал», — цитує Степана Полторака «Українська правда».

«Цей арсенал, — уточнив міністр, — спроможний обслуговувати 127 тисяч тонн боєприпасів. Так було на початок 2014 року: там знаходилося 125 тисяч тонн боєприпасів… За останні роки ми передислокували на інші бази й арсенали, де є можливість надійно зберігати, 56 тисяч тонн боєприпасів. Це близько 1500 вагонів, 50 поїздів», — поінформував Полторак на засіданні Кабміну.

Ще у понеділок на терміново скликаній нараді Президент Петро Порошенко, звертаючись до присутніх головного військового прокурора Анатолія Матіоса та першого заступника голови СБУ Віталія Малікова, зажадав: «Хочу окремо наголосити, що я чекаю швидких результатів розслідування. І дуже відповідальних». При цьому глава держави підкреслив, що ситуація, коли одночасно підривається три склади, а за 20 хвилин після того одночасно підриваються ще шість складів», на яких зберігалася не стрілецька зброя чи розкомплектовані боєприпаси, а саме реактивні системи залпового вогню, потребує ретельного розслідування.

Як повідомили в СБУ, розглядається три версії причин надзвичайної події, основна з яких — вчинення диверсії з проникненням на територію складів диверсійної групи, друга — порушення правил пожежної безпеки чи зберігання боєприпасів і третя — навмисний підпал чи підрив з метою приховування нестачі бойових припасів.

За приблизними підрахунками «Укрінформу» (www.ukrinform.ua), загальні втрати від вибухів на військових складах в останні 15 років (як прямі збитки від втрати військового та цивільного майна, так і відшкодування) склали понад 25 млрд грн. За нинішнім курсом — близько $900 млн. Для порівняння: це 30% загальних видатків Міністерства оборони на 2018 рік, це 208 танків «Оплот» за цінами 2017-го.

Основний «внесок» наразі зробив арсенал у Калинівці Вінницької області, де було знищено найбільше боєприпасів — на 16,8 млрд грн і близько 50 млн витрачено з держбюджету на відновлення місцевої інфра-структури. На другому місці за фінансовими втратами — Новобогданівка Запорізької області, де склади горіли тричі. Приблизна вартість втраченого там військового майна — 3,7 млрд грн та близько 300 млн грн довелося відшкодовувати місцевим жителям з держбюджету на відновлення. На третьому місці — склади в Лозовій Харківської області, де сукупно втрати оцінюються у 3 млрд грн.

«Укрінформ» поставив військовим експертам два питання: що це — диверсія чи недбальство, а також, яка, на їхню думку, ступінь відповідальності тих чи інших посадових осіб?

Дмитро Тимчук, голова Центру військово-політичних досліджень, народний депутат від «Народного фронту»:

— Рівно рік тому Комітет ВР з питань національної безпеки та оборони вивчав ситуацію на арсеналах та складах зберігання боєприпасів ЗСУ (в контексті вибухів на складах у Калинівці). Тоді за дорученням парламентського комітету я разом з Тетяною Чорновол відвідав цей 6-й арсенал. Там було виявлено низку недоліків, у тому числі досить суттєвих. Таких, які не могли бути усунені силами колективу арсеналу, а потребували втручання та допомоги Міноборони й Генштабу. За результатами цієї поїздки я надіслав депутатське звернення на адресу очі-льників МО та ГШ ЗСУ, в якому назвав виявлені недоліки з проханням втрутитися у ситуацію та вирішити наявні проблеми. На жаль, я не можу опублікувати текст звернення, як і відповідей, через те, що ці документи мають гриф таємності. Можу лише сказати, що виявлені недоліки стосувалися облаштування технічної території арсеналу, умов зберігання боєприпасів, удосконалення системи охорони, проведення низки організаційних заходів. Відповіді МО і ГШ були написані «під кальку» та мали цілком «заспокійливий» характер: мовляв, усе знаємо, все робиться.

Зрозуміло, що зараз, до проведення офіційного розслідування, зарано говорити про причини нинішніх подій на 6-му арсеналі. Але впевнений, що за умови не «паперового», а реального усунення недоліків та вирі-шення проблем, нинішніх по-

дій можна було б уникнути. Тим більше, що тоді, рік тому, Комітет ВР з питань національної безпеки та оборони одностайно підтримав запит Міноборони на фінансування відповідних заходів по всіх арсеналах. Також зараз вкрай важливо, аби були виявлені та покарані справжні винуватці подій — на найвищому рівні відповідальних, а не знайшли чергового «цапа-відбувайла» з персоналу арсеналу. Без цього, як свідчать численні подібні події останніх років, ми так і ставатимемо регулярно свідками чергових вибухів на наших складах боєприпасів.

…Сватове, Новоянисоль, Балаклія, Калинівка, зараз Ічня — це вже діагноз. І з цим потрібно щось робити. Негайно та кардинальними засобами.

Микола Маломуж, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України:

— Наразі є три основних версії: недбалість, підпал і диверсія. Котра з них основна, говорити поки що рано. Ці три напрямки підлягають терміновому розслідуванню. Але скажу більше: та модель, яка відпрацьовувалася на колегії РНБО, в Генштабі щодо усунення недоліків стосовно облаштування технічної території арсеналу, умов зберігання боєприпасів і так далі, детальніше не можу сказати через гриф таємності, вона не спрацювала. Відтак у черговий раз маємо такі наслідки. Підрив системний. 78 тисяч тонн — це надзвичайно потужно, на секунду, навіть більше, ніж у Калинівці.

Щодо ступеня відповідальності. Думаю, стрілочниками тут уже не відбудуться. Тому що було рішення РНБО з конкретними заходами з боку колегії Міноборони і Генштабу, але нічого з того не виконано. У нормальних країнах у таких ситуаціях відповідальні посадові особи йдуть у відставку.

Ігор Романенко, генерал-лейтенант запасу:

— На брифінгу Міноборони говорили про те, що вночі майже одночасно в різних місцях відбулися підриви. Хіба ж це недбальство? Я так не думаю. В гіршому випадку для персоналу це те, що хтось, використавши ситуацію, пробрався на склад, а вартовий цього не помітив. Але це все одно диверсія. Питання тільки — чия? І навіть якщо здійснена безпосередньо персоналом або місцевими громадянами, то не без допомоги росіян. Чому? А тому, що підриваються не просто склади, яких у нас немало, а підриваються найбільші з них, завдається серйозний збиток. До речі, у попередніх випадках, і це доведено як військовою прокуратурою, так і Генпрокуратурою, також була диверсія. Наприклад, у Калинівці — всі ознаки наземної операції, а в Балаклії — використовувалися безпілотні літальні апарати. Я до того, що мета ворога — знищити військові припаси, які нам конче необхідні.

Про ступінь відповідальності можна буде говорити тільки тоді, коли буде проведене розслідування. Я не прихильник таких підходів, що поки гаряче — треба швиденько призначити винних, здійняти паніку, а ще більше — використати це все в якихось політичних інтересах. Безумовно, це зона відповідальності сектора оборони, але це не означає, що вже зараз треба призначати винних.

Олег Жданов, військовий експерт:

— Диверсію одразу виключаю, бо не вірю в те, що розказують про якісь безпілотники. Чому? Та все просто. Якщо це малий БПЛА, то таких потрібно як мінімум з десяток, плюс — запалювальні речовини треба закласти в точно визначені місця. Крім того, дальність польоту таких безпілотників дуже мала — 10-20 кілометрів максимум. Після Балаклії теж розповідали про безпілотники. Так що, біля арсеналів не стоять на бойовому чергуванні відповідні засоби?

Є указ Президента, яким введено в дію рішення РНБО від грудня 2015 року після пожежі у Сватовому. Цим указом головам силових відомств поставлено конкретні завдання щодо підвищення живучості та недопущення подібних випадків у місцях зберігання боєприпасів. Це перше. Друге — є керівні документи, які регламентують порядок збереження боєприпасів. Нові закони нам писати не потрібно. Просто бери інструкцію і дивись на місцевість: відповідає нормам чи не відповідає. Однак постійно повторюються одні й ті ж самі випадки... До речі, віце-спікер парламенту Оксана Сироїд ще минулого року на регламентному комітеті наголошувала саме про арсенал в Ічні: якщо буде наступна пожежа, то вона буде на Чернігівщині, де на території складів місцеві жителі ходять гриби збирати.

Відтак сьогодні треба ставити питання профпридатності керівництва Генштабу щодо організації, збереження та безпеки наших складів, аж до кримінальної відповідальності. Чи понесе її хтось? Ну, може начальник складу або вартовий. Але вищі посадові особи — навряд чи. У нас кругова порука, і це треба нарешті визнати.