Загальновідомо, що найбільшою загрозою для Світового океану сьогодні є сміття. Що робити з ним у Чорному морі, цій найближчій до нас частині Світового океану, і які тут виклики та наслідки для нас й українського довкілля? Навряд чи когось не турбують ці питання.

Проект з довгою-предовгою назвою «Покращення онлайн доступу громадськості до даних моніторингу стану навколишнього природного середовища та інформаційних інструментів для підтримки співпраці в Чорноморському басейні щодо скорочення забруднення морським сміттям» в одеському прес-центрі «Paritet» презентували: Олег Рубель — доктор економічних наук, голова Міжнародної асоціації Чорноморських громадських організацій, Український науковий центр екології моря (УкрНЦЕМ), Олег Деркач — директор Тилігульского регіонального ландшафтного парку, Анастасія Снігірьова — старший науковий співробітник, Інститут екології моря НАН України, та Юлія Котельникова — експерт проекту, науковий співробітник УкрНЦЕМ.

Отже, міжнародна асоціація чорноморських ГО у співпраці з УкрНЦЕМ, інститутами та організаціями громадського суспільства чотирьох країн цього регіону нещодавно приступила до втілення згаданого вище проекту, що фінансується Спільною операційною програмою Чорноморського басейну на 2014—2020 роки. Олег Рубель зазначив, що партнерами є Чорноморська мережа НУО (Варна, Болгарія), «Маре Нострум» (Констанца, Румунія), Університет Аристотеля (Салоніки, Греція), Чорноморська екологічна академія (Батумі, Грузія) та Український науковий центр екології моря (Одеса, Україна).

Проект спрямований на покращення моніторингу навколишнього природного середовища, що є одним з його пріоритетів, а також сприяння екологічній координації та співпраці задля скорочення відходів у басейні Чорного моря. Розрахований він на 30 місяців, загальна вартість — близько 770 тисяч євро.

Стосується він і деяких конкретних аспектів територіальних викликів для Чорноморського басейну, пов’язаних з морським середовищем: транскордонне забруднення морським сміттям та його скорочення. Метою проекту є покращення доступу громадськості до наявних та взаємосумісних засобів передачі даних з моніторингу навколишнього середовища, а також інструментів для аналізу політики адаптації управління, підтримки інноваційної неформальної освіти та розбудови спроможності щодо застосування спільних заходів зі зменшення морського сміття в регіоні.

Для досягнення цих результатів проект реалізує три групи заходів: інформаційний огляд та інтеграція, розробка інструменту, що базується на ІТ, інтерактивна карта з даними геоінформаційних систем (ГІС) для моніторингу морського сміття й нарощування потенціалу зацікавленості серед молоді та інших груп у регіоні — адміністрацій, бізнесу, широкої громадськості.

Особливістю нового масштабного проекту є те, що моніторинг забруднення морським сміттям здійснюватиметься за допомогою сучасних технологій, зокрема інтерактивного інструменту географічно-інформаційних систем.

Центральне місце відводиться інтерактивній карті Чорного моря, ГІС-інструменту з безкоштовним онлайн доступом до інтернету та інтерактивним компонентам з декількома публічними функціями, включаючи надання інформаційної підтримки, підтримки процесу прийняття рішень та впровадження інноваційних форм неформальної освіти, підготовки для представників державних адміністрацій, національних та регіональних установ, ділових асоціацій, галузевих експертів, науковців, студентів, неурядових організацій, волонтерів, прибережних громад та регіональної громадськості.

Передбачається, що на створеному інтернет-порталі будуть геопросторові дані Чорноморського регіону, в тому числі цифрові карти морських умов навколишнього середовища, геофізичні карти прибережних, екологічних та абіотичних параметрів регіону в цілому, карти територій, які перебувають під охороною, прогнозів майбутніх кліматичних змін, а також карти морських відходів.

Інші компоненти включають громадську науку та електронні навчальні курси і моніторинг пляжів для молоді, студентів, неурядових організацій, волонтерів, учителів і місцевих громад. Передбачений також регіональний тренінг зацікавлених сторін з використання інструментів прийняття рішень з питань морського сміття і підготовка довідника з політики та передового досвіду у цій царині.

Про масштабність проекту свідчить кількість його бенефіціарів, тобто тих, хто отримає прибуток чи користь від його реалізації, — близько 620 прямих, понад 30000 непрямих та до 600000 кінцевих.

* * *

Отже, у проекті йдеться про моніторинг. Моніторинг, безперечно, річ потрібна. Але що ж робити з тим, що намоніторять? Виразної відповіді я не почув.

Зі сміттям на наших берегах наче є кому боротися. У презентації проекту вказані (цитую): «Центральні державні структури, що займаються регулюванням питання поводження з відходами: Міністерство охорони навколишнього природного середовища; Міністерство охорони здоров’я (яке включає Департамент державного санітарно-епідеміологічного контролю); Мінінфраструктури (яке включає Департамент реформування та функціонування морського та річкового транспорту)».

Так-от, доводжу до українських організаторів проекту, що Міністерства охорони навколишнього природного середовища давно нема! Ще вісім років тому, 9 грудня 2010-го, воно було реорганізоване в Міністерство екології та природних ресурсів України. Хтось скаже, що я занадто прискіпливий і чіпляюся до дрібничок? Тоді продовжу. Департаменту державного санітарно-епідеміологічного контролю в структурі Міністерства охорони здоров’я також нема — тричі перевірив. Тобто з трьох центральних державних структур про дві — застаріла або неправильна інформація, а по-народному — халтура. Чи головне — кошти освоїти?