Корупція є однією з трьох найпекучіших проблем, які непокоять українців. Більше за неї ми переймаємося лише високою вартістю життя та низькими зарплатами, а також воєнними діями на Донбасі.

Порівняно з минулими роками, терпимість наших громадян до корупції зменшується: нині кожен третій готовий приєднатися до усвідомленої протидії їй.

Такі основні висновки дослідження громадської думки проведеного Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС) на замовлення USAID (Програма сприяння громадській активності «Долучайся»). У його рамках було опитано 10169 осіб віком понад 18 років, що репрезентують усю Україну, за винятком окупованих територій АР Крим й окремих районів Донецької та Луганської областей.

«Останні три роки питання корупції є одним з тих, які входять до трійки найгостріших для українців — після високої вартості життя, низьких зарплат і військових дій на Донбасі. При цьому коли громадяни кажуть про корупцію як про серйозну проблему, вони мають на увазі перед-усім політичну корупцію на найвищому рівні», — підкреслив Іван Пресняков, антикорупційний експерт проекту USAID/«Долучайся», презентуючи результати дослідження в Українському кризовому медіа-центрі.

Найактуальнішою з-поміж різних видів корупції опитані вважають саме політичну на топ-рівні: 73,2% назвали її дуже серйозною проблемою, ще 19,3% — скоріше серйозною (разом 92,5%). Повсякденна побутова корупція, з якою може безпосередньо стикатися кожен, українців турбує менше: 53,3% респондентів назвали її дуже серйозною проблемою і ще 28,3% — скоріше серйозною (разом 81,6%). Корупцію у бізнесі як дуже серйозна проблема турбує 47,4% наших співвітчизників, як скоріше серйозна — 25% (разом 72,4%).

За сприйняттям респондентів, рівень корупції у тих секторах, де громадяни безпосередньо взаємодіють з державою, трохи впав. Порівняно із 2015 роком оцінки корумпованості знизилися у 13 із 19 сфер життя. Зокрема, у вищій освіті (відсоток переконаних у значній її корумпованості зменшився із 47% в 2015-у до 38,% у 2018-у), прокуратурі (відповідно, із 62,4% до 54,3%), податкових службах (із 47,2% до 41,6%), органах реєстрації об’єктів нерухомості (із 38,7% до 33,4%).

У галузі вищої освіти 6 із 10 опитаних, які взаємодіяли з нею, відповіли, що в них або вимагали хабар, або вони самі пропонували його, або використовували особисті зв’язки у цій сфері. Далі у списку йдуть дозвільна система (дозволи на будівництво), сервісні центри МВС, медицина і судова система. Кожен другий, хто контактував із судовою системою, вказував на те, що в нього є досвід корупції з нею.

Усім, очевидно, цікаво: хто ж з українців має найбільший корупційний досвід? За результатами дослідження, це економічно активні люди, віком 30—44 роки, які проживають у містах, мають вищу освіту та високі доходи.

Не менш цікавий регіональний розріз. Людей попросили відповісти на три питання: «Чи вимагали у вас або в члена вашої родини хабар (у вигляді подарунка, послуги чи грошей)?», «Чи пропонували ви або член вашої родини хабар (у вигляді подарунка, послуги чи грошей) для отримання послуг?» і «Чи використовували ви або члени вашої родини особисті зв’язки для отримання послуг від посадових осіб?». Результат опитування виявився дещо несподіваним, особливо ж — відсоток тих, у кого вимагали або хто давав. Аж 96% респондентів Закарпатської області засвідчили, що вони або члени їхніх родин за останні 12 місяців мали досвід корупції. Друге місце тут посідає місто Київ — 63%, третє — Рівненська область — 55%, четверте —Дніпропетровська — 47%. Одещина — з показником 42% — на восьмому місці, Львівщина (39%) — на 14-у, Харківщина (35%) — на 15-у, а замикає список Чернігівщина (15,8%).

Презентація проводилася спільно з низкою інших дослідницьких організацій, які з’ясовували детальні аспекти того, як громадяни України ставляться до корупції та якими цінностями вони керуються при ухваленні рішення чи брати участь у корупційних діях (давати хабара), чи протистояти корупції.

Найперший чинник, який спонукає погоджуватися на корупційні вимоги, — це міркування безпеки: люди дають хабарі, щоб не ризикувати здоров’ям чи відчуттям безпеки.

«Дві третини опитаних ви-правдовують те, що вдаються до корупції, піклуванням про власну безпеку чи комфорт та бажанням швидко розв’язати певні проблеми. Чверть не бере участь у корупції через розуміння її шкоди для суспільства, бажання жити за правилами та моральне задоволення сказати в очі корупціонерові «ні». При цьому є фактори, які можуть як сприяти корупції, так і спонукати до боротьби з нею, — це страх покарання й бажання зберегти гроші», — пояснив Максим Ключар, заступник керівника проекту USAID — «ВзаємоДія!».

Про готовність долучатися до організованої антикорупційної боротьби заявили 36,4% опитаних. Найпопулярнішими методами боротьби (12,6%) є звернення до засобів масової інформації або повідомлення у соціальних мережах про випадки недоброчесної поведінки державних посадовців. Близько 9% респондентів готові брати участь у публічних акціях протесту, підтримувати антикорупційні громадські організації та підписувати петиції або ж повідомляти правоохоронні органи про випадки корупції. Серед тих громадян, члени сімей яких упродовж останніх 12 місяців особисто стикалися з проявами корупції, готовність приєднатися до антикорупційної діяльності статистично значуще вища, ніж серед населення загалом, і це справедливо щодо кожного із запропонованих видів активності.

Свій досвід участі в антикорупційній діяльності підтвердили 11,5% опитаних. Основним видом активності, як і у відповідях на запитання про доцільність громадської участі та власну готовність до неї, були названі повідомлення про випадки корупції у ЗМІ або соціальних мережах (4,2%). Петиції до органів влади, які стають досить популярним виявом громадської активності, використовуються і в антикорупційній діяльності: впродовж року, що передував дослідженню, до їх підписання долучалися 3,6% респондентів.

Насамкінець мої суб’єктивні роздуми про те, чому Закарпаття виявилося «лідером корупції» в Україні, випередивши Київ з усією його армією депутатів, міністерських чиновників, контролерів з різних відомств та різних неформальних «рішал», а також таких гігантів, як Дніпро, Одеса, Львів та Харків. Ця область — прикордонна, межує з чотирма країнами Європейського Союзу — Румунією, Угорщиною, Словаччиною та Польщею. Так, там, де кордон, там і контрабанда, але хто цим промишляє — мовчатиме до останнього. Річ як на мене, в тім, що тамтешні жителі частіше за інших українців бувають по той бік кордону, для них це майже буденна справа. Відтак бачать велику різницю в тому, як працюють державні службовці, митники, прикордонники, поліція у східноєвропейських сусідів і як у нас. Люди втомилися і вважають, що мовчанням корупцію не спиниш — про неї треба говорити вголос.

Дослідження та публікація стали можливими завдяки підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) у рамках проектів «Підтримка організацій-лідерів у протидії корупції в Україні «ВзаємоДія!» та «Програма сприяння активності громадян «Долучайся».

Окремі думки, висловлені у дослідженні та публікації, є відповідальністю дослідницьких компаній та автора і не обов’язково відображають погляди USAID або уряду США.

В.Г.