Відомий американський учений, керівник Інституту географії та екології Університету Джонса Гопкінса (Балтимор, США), директор міжнародних проектів Інституту водних ресурсів Корпусу інженерів армії США, лауреат Нобелівської премії, якої удостоєний як член Міжурядової групи експертів ООН зі зміни клімату, Євген-Зенон Стахів відвідав цими днями свою Батьківщину, а саме — Львів.

Уперше він побував тут у 1991 році як консультант Світового банку, допомагаючи Україні, зокрема Львову, вирішити проблему водних ресурсів.

«Звісно, що за ці роки багато змінилось в Україні. Я і мої друзі з Канади, Австралії листуємось, багато говоримо про вибори в Україні, дискутуємо. Але це не настільки важливо, як те, що ми можемо впливати на уряди у наших країнах, допомагаємо Україні через наших політиків у Канаді, Австралії, США. Я займаюсь допомогою щодо зброї для України», — відповів на запитання «Радіо Свобода» Євген-Зенон Стахів.

Він вважає себе українським науковцем. Його мати — зі Львова, а батько, український підпільник, член ОУН і воїн УПА Євген Стахів, народився у Перемишлі (Польща).

«Залишився спомин тата, що мамина родина жила у Львові на вулиці Зеленій. Я народився наприкінці 1944 року вже в Інсбруку (Австрія). Моя родина — християни, які вважають себе українцями, і я вважаю, що народився в Україні. Багато українців, які виїхали у 1944 році, були патріотами, вони були в ОУН та УПА. Я виростав, як і мої друзі, у дусі патріотизму. Це нам передали наші батьки. Школу українознавства я мусів відвідувати у суботу. І була, звісно, розмова, чому я мав у суботу йти у школу, бо всі інші діти бавляться. А після школи був «Пласт», потім — народні танці. Тобто був зайнятий українськими справами всю суботу. На запитання «Чому?» батьки відповідали: «Бо ми так сказали», — пригадує Євген-Зенон Стахів.

Батьки разом із сином емігрували з Австрії у США в 1949 році. У Нью-Йорку він навчався у технічній школі, звідки вийшло чимало лауреатів Нобелівської премії. Учений спеціалізується на розробці методів управління водними ресурсами великих річкових басейнів та протиповеневого захисту у зв’язку з кліматичними змінами. Зокрема, він є автором численних проектів щодо водного та екологічного планування у США, Афганістані, Бангладеш, Іраку, Вірменії, Україні. Бере участь у проекті «Україна — Молдова — транскордонний Дністер».

У 2003 році Євген-Зенон Стахів працював навіть міністром водного господарства в Іраку у складі тимчасової військової адміністрації. А з 1989-го був провідним спеціалістом у Міжурядовій групі експертів ООН щодо зміни клімату. У 2007-у ця організація отримала Нобелівську премію миру за зусилля, спрямовані на збільшення кількості знань про зміни клімату, що відбуваються з вини людини, та опрацювання заходів, необхідних для боротьби з такими змінами.

«Я працював усе життя і вирішував проблеми водних ресурсів у цілому світі. Це для мене було більше досягнення, аніж написати пару доповідей для Нобелівської премії. Моя практична праця у світі — підвищити рівень людей і бідних країн, щоб вони досягнули вищого рівня. Справа Нобелівської премії — це опинитися у потрібному місці у відповідний час. Багато людей повинні були б отримати Нобелівську премію, але їм не вдалось. Я був одним із співголів, головних авторів. Тоді лауреатами Нобелівської премії стали троє громадян США, які сюди емігрували з різних країн у пошуках дослідницьких можливостей, тобто лабораторій, обладнання. Фактично 106 із 325 нобелівських лауреатів зі США були іноземцями. Українці можуть вважати своїми нобелівських лауреатів, які народились в Україні», — наголосив Євген-Зенон Стахів.

До 75-річчя вченого спеціально погасили маркований конверт штемпелем «Львів — відкритий для світу». Сам він прочитав лекції викладачам і студентам національних університетів — імені Івана Франка та Політехніки про Паризьку угоду щодо зміни клімату. Зокрема, говорив про те, якою має бути інфраструктура, щоб забезпечити водою людей, про викиди парникових газів у світі. Метою угоди є стримати підвищення температури у межах 2 градусів за Цельсієм до кінця століття. Паризька кліматична угода і, відповідно, розроблені заходи мають сприяти зменшенню викидів парникових газів і в Україні. Для цього потрібно розвивати відновлювані джерела енергії.

«США і Європа скорочують викиди парникових газів, а Китаю дозволили збільшити цей рівень. Те, що Європа і США заощадили, Китай та Індія перевищують у 10 разів. Мені важко зрозуміти, як можна зменшити температуру і стримувати її, якщо наступні 20 років Китаю та Індії дозволили збільшити викиди. Згідно з тією угодою, хочуть стримати температуру на 2 градуси за Цельсієм, але для цього треба зменшити викиди. Пом’якшення чи адаптація? Пом’якшення не допоможе. Китай має 30% викидів усіх газів у світі, США — 15%, Європа — 9%, а Україна — 0,1%», — каже Євген-Зенон Стахів.

Щодо перспектив у науці учений виокремив кілька напрямків — розвиток штучного інтелекту, нанотехнологію, біологічну та інформаційну технології. «Це створить цілком новий для нас світ через 50 років. Студенти працюватимуть над цими темами. Україна має потенціал і таланти, освічену молодь, систему університетів. Україна має збільшувати фінансування науки, щоб люди тут залишались», — зауважив нобелівський лауреат.

Також він звернув увагу, що від 1920 року у США суттєво зменшилася смертність від кліматичних катастроф. І цим люди завдячують сучасній інженерії.

Університет «Львівська політехніка» удостоїв Євгена-Зенона Стахіва почесного звання доктора Honoris Causa (на знімку із сайта університету).

Джерело: www.radiosvoboda.org («Copyright © 2018 RFE/RL, Inc. Передруковується

з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода»).