У понеділок Світовий банк оприлюднив оновлені відомості про міграційні тенденції 2018-го та рекордні обсяги грошових переказів у країни з низьким і середнім рівнем доходів від, як у нас їх прийнято називати, заробітчан.

За оцінками банку, офіційно зареєстровані щорічні потоки грошових переказів у країни з низьким і середнім рівнем доходу сягнули у 2018-у 529 мільярдів доларів США, збільшившись на 9,6 відсотка порівняно з попереднім рекордним максимумом — 483 мільярди доларів США, зафіксованим у 2017-у. А глобальні грошові перекази, включаючи потоки в країни з високим доходом, зросли до 689 млрд доларів (роком раніше — 633 млрд).

Як зазначається у повідомленні, на регіональному рівні зростання припливу грошових переказів варіювався від майже 7 відсотків у Східній Азії та Тихо-океанському регіоні до 12 відсотків у Південній Азії. Загальне збільшення зумовлене розвитком економіки і ситуацією із зайнятістю в Сполучених Штатах, а також відновленням зовнішніх потоків з деяких країн Ради співробітництва держав Перської Затоки та Російської Федерації. «За винятком Китаю, — йдеться у прес-релізі Світового банку, — грошові перекази в країни з низьким і середнім рівнем доходу (462 млрд доларів) значно перевищували потоки прямих іноземних інвестицій (344 млрд доларів)».

Очікується, що нинішнього року грошові перекази в країни з низьким і середнім рівнем доходу зростуть до 550 мільярдів, і це буде найбільшим джерелом їх зовнішнього фінансування.

Серед країн основними одержувачами грошових переказів були Індія (79 мільярдів доларів), Китай (67), Мексика (36), Філіппіни (34) та Єгипет (29).

У банку наголошують, що середня світова вартість відправки 200 доларів США залишається високою (близько 7 відсотків у першому кварталі 2019-го), і додають, що скорочення витрат на грошові перекази (до 3 відсотків до 2030-го) є глобальною метою в рамках Цілей сталого розвитку. Висока вартість переказів знижує вигоди від міграції, а їх здешевлення, навпаки, робитиме переміщення трудових ресурсів привабливішим.

У документі Світового банку наводиться детальний аналіз тенденцій грошових переказів у регіональному розрізі. Скажімо, в Східну Азію і Тихоокеанський регіон вони зросли майже на 7 відсотків, на Близький Схід і в Північну Африку — на 9 відсотків, у Латинську Америку, країни Карибського басейну та Африки на південь від Сахари — на 10 відсотків. У лідери за темпами приросту грошових переказів вийшли торік країни Південної Азії — на 12 відсотків, а передусім — Індія, куди заробітчани переказали на 14 відсотків грошей більше, ніж у попередньому році, та Бангладеш — плюс 15 відсотків.

Щодо нашого регіону — країни Європи та Центральної Азії, то, як зазначається у прес-релізі Світового банку, після 22-відсоткового зростання в 2017-у, торік обсяг грошових переказів збільшився приблизно на 11 відсотків. «Зростання економічної активності, — зазначається у документі, — призвело до збільшення вихідних переказів з Польщі, Росії, Іспанії та США, які є основними джерелами грошових надходжень у держави регіону. Менш залежні від грошових переказів країни, як-от Киргизька Республіка, Таджикистан та Узбекистан, отримали вигоду від стійкого відновлення економічної активності в Росії».

З-поміж країн Європи та Центральної Азії, куди загалом надійшло 59 мільярдів доларів, лідером за темпами зростання обсягів грошових переказів від заробітчан Світовий банк назвав Україну, яка, зазначається у повідомленні, «отримала новий рекорд у розмірі 14 мільярдів доларів у 2018 році, що на 19 відсотків більше, ніж у 2017-у. Цей сплеск в Україні відображає зростання попиту в сусідніх країнах для робітників-мігрантів».

Промовисте підтвердження висновку Світового банку про те, що грошові перекази в країни з низьким і середнім рівнем доходу є для них найбільшим джерелом зовнішнього фінансування, — приклад України: сума прямих іноземних інвестицій в нашу державу за той-таки 2018 рік склала 2,5 мільярда доларів.

14 мільярдів проти 2,5 мільярда. Коментарі, як то кажуть, зайві.