Демократія не може заходити так далеко, щоб у сім’ї голосували, хто — батько.

Віллі БРАНДТ.

8 квітня у прямому ефірі телеканалу ICTV відбулася дискусія, одним з питань якої було «нове протистояння в суспільстві». Чудові виступи Президента України Петра Порошенка, голови Верховної Ради Андрія Парубія, лауреатки премії імені Тараса Шевченка, письменниці Оксани Забужко, філософа Євгена Бистрицького, запитання і думки присутніх журналістів давали глядачам змогу поглянути на проблему з усіх боків.

У публічній дискусії не завжди можна говорити про все відкрито. Існують теми, говорити про які завчасно й недоречно. Існує також закрита проблематика, що теж нормально. Річ у тім, що на нинішньому етапі розвитку економіки найважливі-шим питанням для України є корінний національний інтерес. Це — питання власності на засоби виробництва. Від того, як воно буде вирішено, залежить майбутнє України.

Сьогодні не таємниця, що в роки царської Росії доля українців серед капіталістів у самій Україні становила від 3% до 5%. Ці цифри дають пояснення всім наступним проблемам, пов’язаним з проголошенням УНР і з відродженням нації. Капіталістами в Україні були представники інших націй, а найбільша доля належала євреям, росі-янам, полякам. Однією з причин такого стану речей було те, що в царській Росії проводилася відповідна реакційна політика: зокрема, греко-католики не допускалися в банківську сферу, «українофілам» ставилися різні перешкоди і т. ін.

Яскравим прикладом того, як це чинилося давно, стала вимога одного з учасників дискусії на ICTV до Президента України «позбутися дванадцяти людей у його оточенні». Хіба не дивно, що саме це число — «12» — становили 12 апостолів? Було б цікаво довідатися, хто «вма-кітрив» журналістові Дейнезі таку вимогу до Президента України. В усіх країнах світу в усі часи в оточенні лідера дер-жави були люди, які брали на себе захист корінних інтересів нації — збереження виробничих сил у національній власності. Втрата виробничих — економічних — важелів неми-нуче веде до руїни держави.

Про цей корінний інтерес нації багато не говорять, і не всім про це варто знати. Цей інтерес повинен усвідомлюватися без зайвих дискусій. «La propriete, c’est le vol!» — «Власність крадена» (П’єр-Жозеф Прудон). Приватизована за безцінь власність перепродується за значно вищу ціну, а гроші зникають за межами України. Той, хто намагається зруйнувати внутрішньоукраїнську солідарність, той і творить протистояння з метою свого доступу до власності. Для цього й фінансуються «альтернативні» кандидати-клоуни.

«Протистояння» щодо «корінного національного інтересу» в самосвідомому суспільстві не повинне існувати. Це само собою розуміється.

І ще одне зауваження: вівці на чолі з левом перемагають, леви на чолі з бараном програють. Демократія — добре, але національний інтерес — всьому голова.

м. Відень (Австрія).