До завершального акту президентської гонки українці підходять із відчуттям: хто б не був обраний, він не зможе впоратися з кризами, які вже стоять на порозі, не зможе відстоювати права та свободи громадян і піднімати економіку. Однак Україна є парламентською республікою. Досвідчений прем’єр-міністр здатен врівноважити будь-якого президента і врятувати країну.

Тривожними для країни стали результати першого туру. Обидва претенденти на найвищу посаду в державі не викликають довіри у більшої частини людей. За першим туром лідирує Володимир Зеленський, який поки що не має ні досвіду управління країною, ні команди, яка могла б йому в цьому допомогти. Його опонент, Петро Порошенко, закінчує свій перший президентський термін з рейтингом у кілька разів нижчим, ніж у 2014-у, — такі наслідки має його правління.

Програми обох кандидатів складаються переважно з гасел та обіцянок. До того ж, у них нема ані слова про регіональні потреби. Обидва спілкуються з виборцями лише через телевізор, уникаючи реальних зустрічей і нагальних проблем, які хвилюють місцеві громади. То що, попереду — безвихідь?

Слід нарешті усвідомити, що президент не є господарем країни. Соціальними та економічними питаннями має опікуватися уряд на чолі з прем’єр-міністром. Саме уряд взаємодіє з органами влади на місцях. Отже, єдина дієва фігура у владі, яка здатна врівноважити непрофесійні чи відверто шкідливі дії президента, — це сильний та досвідчений прем’єр-міністр.

А проблем у місцевих громад буде багато.

Згадаємо, наприклад, комунальні платежі. Знаємо, що з 1 травня заплановане їх підвищення. Але навіть якщо за нового президента цього не станеться, українці все одно платитимуть більше, бо запроваджується нарахування пені за прострочення платежу. А отже, борги за комуналку тільки зростатимуть, і доля Сміли, Шепетівки та Кривого Рогу, які взимку залишилися без тепла та гарячої води, загрожує й іншим населеним пунктам.

Насувається й бюджетна криза. Не секрет, що цього року Україна мусить сплатити рекордні 460,99 млрд грн боргів. Із них внутрішній борг складає 311 млрд грн. Це значить, що під ніж підуть практично всі субвенції на регіони та місцеві бюджети. Адже саме за рахунок «соціалки» та потреб місцевих громад влада звикла латати дірки у казні.

Та найбільшою бідою є криза управління, коли чи не кожен чиновник вважає себе поміщиком-феодалом. Для прикладу достатньо подивитися на Одесу чи Харків, які повністю належать місцевій чиновній мафії.

За Конституцією, Україна є парламентсько-президентською республікою. І всі кризи впадуть на плечі саме прем’єр-міністра. Щоби впоратися з ними, ця людина повинна мати не лише освіту економіста, а й серйозний досвід роботи, вміти складати збалансований бюджет, мати програму реальної децентралізації та розвитку регіонів. Бо тільки так місцеві громади зможуть вижити.

Така людина на посаді прем’єра буде здатна захистити права і свободи громадян та сформувати бюджет, у якому будуть належним чином враховані потреби регіонів. Вона також зможе покласти край сваволі чиновників, зупинити перетворення країни на удільні князівства, які президент передає своєму почету «в годівницю».

Нинішня Верховна Рада, всупереч закону, не створила і принципово не здатна створити коаліцію. А відтак будь-який перехідний прем’єр-міністр буде слабким, бо не матиме опори.

Сильний прем’єр-міністр повинен опиратися на велику фракцію, спроможну сформувати коаліцію. Це буде можливим лише після парламентських виборів, які стануть і виборами прем’єр-міністра. Вони заплановані на осінь цього року.

З усіх можливих кандидатів таким умовам відповідає лише Юлія Тимошенко. У неї є дієва партія з високим рейтингом, яка стане потужною фракцією, — «Батьківщина». Вона має величезний антикризовий досвід й уже двічі довела, що здатна не лише швидко й ефективно розв’язувати кризи, а й навіть відвертати катастрофи — згадаймо «віялові» відключення світла. Це найкращий антикризовий менеджер України, який має комплексну економічну програму.

Відтак, на моє переконання, саме вона повинна в такий важкий час формувати коаліцію та очолити уряд.