Серед багатьох наукових установ Одеси, морської столиці України, є декілька, безпосередньо пов’язаних з морем.

Чим живе сьогодні наша морська екологічна наука, розповідає директор Українського наукового центру екології моря, кандидат географічних наук Віктор КОМОРІН.

— Вікторе Миколайовичу, спершу розкажіть, будь ласка, про очолюваний вами заклад.

— Український науковий центр екології моря є головною організацією Міністерства екології та природних ресурсів України в галузі морських екологічних досліджень. Наш заклад забезпечує морегосподарську діяльність, виконує морський екологічний моніторинг і є відповідальною установою за імплементацію Європейської директиви з морської стратегії. Для виконання наших завдань у нас є науковці з багаторічним досвідом, відповідне науково-технічне забезпечення, аналітична лабораторія, банк даних, з належним серверним та програмним забезпеченням, а також науково-дослідне судно «Володимир Паршин».

— Як відпрацювали минулий рік?

— Основні результати діяльності за 2018-й ми презентували наприкінці лютого у Києві, в Орхуському центрі при Мінекології України (цей інформаційний центр створений для виконання зобо-в’язань України щодо вимог Орхуської конвенції). А через місяць провели розширену підсумкову сесію вченої ради, присвячену результатам науково-технічної діяльності інституту в минулому році. Запросили представників наукових інститутів Одеси, обласної влади, навчальних закладів, громадських організацій — тих, кого цікавить море взагалі та наша діяльність зокрема.

— Яка головна тема?

— Це, передовсім, напрацювання нашого інституту в межах створення Морської стратегії України з імплементації Європейської директиви з морської стратегії. Це базова оцінка екологічного стану морського довкілля, визначення показників Доброго екологічного стану (ДЕС) морського середовища Чорного моря в межах виключної морської економічної зони України, розроблення Програми державного моніторингу морів України на 2019—2025 роки відповідно до вимог директив ЄС тощо. Ми підсумували свою минулорічну діяльність і відкриті для обговорення із зацікавленими суб’єктами, як ефективніше ці напрацювання реалізувати.

— А якщо конкретніше?

— Один з наших пріоритетів — експедиційна діяльність. Ми ремонтуємо наше судно «Володимир Паршин», торік провели першу частину запланованих робіт.

Наприкінці літа плануємо здійснити експедицію за чинною програмою моніторингу, створеною відповідно до вимог Європейської директиви. Частково вона буде реалізована за рахунок грантових коштів, частково — за бюджетні.

— Тобто судно буде готове до виходу в море вже нинішнього літа?

— Дуже на це сподіваємося. На жаль, останню частину грошей ще не отримали, але очікуємо найближчим часом.

— Розкажіть, будь ласка, про «Володимира Паршина» детальніше, адже мало хто знає, що Україна має таке унікальне науково-дослідне судно.

— Так, «Володимир Паршин» майже десяток років простоював у порту Південний. Тепер його поставили на ремонт у док судноремонтного заводу в Чорноморську, який виграв тендер. Завод зобов’язався відремонтувати корпус судна, гвинтово-стернову групу, головний двигун, замінити радіонавігаційне, аварі-йно-рятувальне та протипожежне обладнання.

«Володимир Паршин» збудований у 1989 році на заводі фінської компанії Wаrtsilа в місті Турку. На судні є сім лабораторій, а відтак можливість виконувати комплекс гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних, метеорологічних, радіоекологічних та геоекологічних досліджень різних об’єктів морського середовища (води, донних відкладень, гідробіонтів), а також спостереження за рівнем забруднення.

Валова місткість судна — 752 тонни, дедвейт — 272 тонни, довжина — 49,9 м, ширина — 10 м. Аналогів «Володимиру Паршину» в Україні нема.

— Упродовж десятиліть ми звикли чути, що з фінансами в державі скрутно, а тут, коли країна змушена вести воєнні дії, виділяються кошти на науку…

— Скажу чесно, що це менше, ніж хотілося б, але на сьогодні вже сам факт виділення грошей на те, щоб відремонтувати судно, та попереднє рішення щодо фінансування експедиції державним коштом — це великий крок уперед.

— Які експедиції заплановані на 2019 рік? Чи буде вихід у море на відремонтованому судні?

— У рамках міжнародного проекту EMBLAS («Посилення екологі-чного моніторингу Чорного моря») планується вихід судна з Одеси до Батумі. Таке дослідження проводитиметься спільно з міжнародним проектом з моніторингу Дунаю, який фінансується Європейським Союзом. Тобто в нас будуть дані по всій довжині Дунаю, від його витоків, через усі дунайські країни, аж до Чорного моря і по всьому морю, так, щоб ми мали повну картину, яким чином Дунай, найбільше джерело забруднення, впливає на Чорне море.

— Про дві експедиції EMBLAS ми вже писали. Це буде третя?

— Так, це третя експедиція, яка охоплює все Чорне море. Але якщо врахувати експедиції, які ми організовували в межах національного моніторингу, від Дунаю до Тендрівської коси, зокрема експедицію на філофорне поле Зернова на судні Auguste Picard, то за останні роки це вже буде шоста експедиція.

— Вікторе Миколайовичу, якщо популярно, для широкого загалу, що нового у роботі вашого колективу?

— Скажімо, цього року в рамках Європейської директиви використовуємо дескриптори, які описують стан усієї екосистеми. Деякі з індикаторів, які входять до цього списку, Україною раніше взагалі не використовувалися. Як-от, постійний моніторинг морського сміття, чи постійний моніторинг риб, птахів, дельфінів. Адже вся екосистема, яка нині існує, змінюється як природним шляхом, так і від кліматичних та антропогенних чинників. Ці процеси повинні бути під контролем людини, і не лише під контролем — слід планувати заходи, які не тільки б зберігали, але й покращували довкілля. Деякі райони моря наразі перебувають у депресивному стані. Тобто маємо за мету відновити той стан природи, який був раніше. Є міжнародний досвід: у низці акваторій Світового океану, де проводилися моніторинги, стан довкілля було суттєво покращено. Як приклад можу навести деякі частини Середземного моря, а також регіони північних морів.

Якщо говорити про напрямки розвитку нашої установи, то вони пов’язана, перш за все, із загальним курсом нашої держави на євроінтеграцію та необхідністю імплементації основних європейських директив — Водної рамкової директиви ЄС та Директиви з морського середовища.

— Чому ці директиви важливі для України?

— Бо вони спрямовані на створення системи управління якістю морського середовища. Передбачено не лише створення систем моніторингу, а й системи, яка дасть змогу поліпшувати стан Чорного моря. Система моніторингу дозволяє контролювати всі наші кроки на шляху до поліпшення цього стану.

За сприяння EMBLAS ми закінчуємо проведення базової оцінки, визначаємо критерії доброго екологічного стану, формуємо перелік заходів, як нам цього стану досягти, і за допомогою систем моніторингу контролювати кожен наш крок з наближення до визначених нами показників.