Останнім часом на вулицях району значно поменшало автомобілів на європейських номерах. В сільській місцевості люди добре знають один одного і одразу помічають, як односелець з’являється за кермом «бляхи», як згодом на ній змінюються номери з українською реєстрацією. Тож коли ввели обов’язкове розмитнення автомобілів – усі з цікавістю стали спостерігати, як діятимуть власники закордонних машин. Серед них є люди різного соціального статусу і достатку – одні вже виконали всі вимоги щодо розмитнення, інші продовжують зволікати, а хтось просто швиденько позбувся своїх «блях».

Серед тих, хто вирішив узаконити пересування на європейському автомобілі – житель Захарівки Петро. Навесні минулого року він придбав комфортабельну машину 2007 року випуску на литовських номерах. Тоді чоловік і гадки не мав, що зміняться правила, і що йому доведеться приймати непросте рішення: позбутися улюбленого авта чи витрачати кошти на розмитнення. Та Петрові стало шкода розлучатися зі справді добротним засобом пересування для всієї сім’ї, тим паче, що він може дозволити собі фінансові витрати на узаконення поїздок по Україні.

Від знайомих чув, що набагато швидше і простіше розмитнити автомобіль через посередників. На хвилі масового попиту на дані послуги з’явилося чимало ділків, які за додаткові гроші роблять все швидко і, як то кажуть, безболісно для власника «бляхи». Бо той водій, який старається зекономити і зробити все самостійно, може тижнями сидіти під кабінетами і нічого не домогтися.

Петро й не приховує, що за швидке розмитнення з допомогою посередників йому довелося дати декілька хабарів. А сама вартість перереєстрації закордонного автомобіля (та сума, що йде до державного бюджету) справді невелика.

Загалом чоловік залишився задоволений, що узаконив свій транспорт. Адже навіть з усіма витратами подібне авто в Україні не купив би. Машини з-за кордону перебувають у відмінному стані – у них якісні механізми, вони їздять чудовими дорогами, що дає можливість зберігати ходову і не витрачатися ремонт.

Інший водій із Захарівського району на ім’я Олександр знаходиться нині у пригніченому стані. Через брак коштів йому не вдається розмитнити свій автомобіль на польських номерах, тож чоловік приречено чекає 23 травня.

– У серпні вже було б три роки як я їжджу на комфортабельному «Рено» 2003 року випуску, – розповів Олександр. – Придбав я його за 50 тисяч гривень, і в той час про розмитнення ніхто навіть мови не вів. Кожен рік я справно робив перезаїзд через кордон і сплачував 200, а згодом і 250 доларів. Ця сума мене цілком влаштовувала. Але зараз за українські номери мені треба заплатити приблизно 100 тисяч гривень. На жаль, в нашій родині таких грошей нема. Мені, звісно, шкода розлучатися зі своїм автомобілем, проте я нічого не можу вдіяти.

Олександр додав, що євробляхи були останньою «соломинкою» для українських громадян, які прагнули за прийнятні гроші їздити на комфортабельних автомобілях. Такі машини з’явилися у багатьох людей тому, що вітчизняний виробник нічого подібного запропонувати не може. В нас випускаються низькопробні автомобілі за захмарними цінами.

– Чому той самий «Ланос» коштує 250 тисяч гривень і через кілька років експлуатації починає сипатися? – зауважив Олександр. – Тому що якість механізмів (плюс українські дороги) бажає бути кращою. Мій знайомив купив новий «Ланос» із салону, і через п’ять літ машина стала на капремонт. Якби такий автомобіль коштував хоча б 100 тисяч гривень, то я й сам придбав би його. Тому люди змушені шукати іномарки на єврономерах – було недорого і якісно. Але нашим державним мужам стало заздрісно: чому це українці масово їздять на хороших машинах? Це треба припинити – нехай пересідають на старезні «Жигулі» і щодня ризикують життям, бо там немає ні комфорту, ні безпеки. Я не розумію одного: якщо ми йдемо до Європи, то чому за прийнятні гроші не можемо й далі їздити на єврономерах? Чому для людей на ходу створюють масу перепон, лише б вони не мали спокою. Чому в нас зарплати українські, а послуги з розмитнення такі, що дозволити їх собі можуть тільки заможні люди? Запитань в мене багато, але відповіді на них знайти не можу.

Слід зазначити, що на опитування за темою розмитнення євроблях люди йшли неохоче. Той, кому вдалося узаконити свій автомобіль, воліє мовчати і не афішувати своє їм’я та суми, витрачені при перереєстрації. Як правило, такі водії міцно стоять на ногах у фінансовому плані і можуть собі це дозволити. Решта обурюється і поки що продовжує їздити на закордонних номерах. А потім їм доведеться позбутися «бляхи», здавши її на металобрухт, і пересісти на більш скромне та менш комфортне авто.