ІА «Контекст-Причорномор'я»
логін:
пароль:
Останнє відео
Прес-конференція «Нові терміни проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році»
Инфографика
Курси валют. Долар США. Покупка:




ПАСПОРТИЗАЦІЯ «ПО-РОСІЙСЬКИ»: ЯК ЦЕ ВПЛИНЕ НА ПЕРСПЕКТИВИ ПОВЕРНЕННЯ ОКУПОВАНОГО ДОНБАСУ
04.05.2019 / Газета: Чорноморські новини / № 34(22053) / Тираж: 8525

Видача російських паспортів мешканцям так званих «ЛНР» та «ДНР» — це, безумовно, дуже серйозний сигнал. Фактично, це новий етап російської агресії проти України.

Втім, це не алогічне і не неочікуване, а цілком прогнозоване рішення Росії, яке доповнює картину нової стадії конфлікту, підвалини для чого і закладалися протягом останніх півтора-двох років.

Після розірвання економічних та торговельних зв’язків між Україною та окупованим Донбасом жодних серйозних змін у конфігурації конфлікту не відбувалося.

Брак прогресу в перемовинах на найвищому рівні призводив до стагнації роботи Мінської тристоронньої контактної групи. Безрезультатні спроби знайти спільну формулу для запровадження міжнародного контингенту та певна стабілізація лінії розмежування і відсутність таких запеклих боїв, як у 2014 — на початку 2016 років, призвели до того, що де-факто і Москва, і Київ погодилися на певний час зі статус-кво і зосередилися на його підтримці. Кожен — у своєму напрямку.

Україна нарешті привела реальну ситуацію на фронті у відповідність до її законодавчого обґрунтування, ухваливши закон про відновлення державного суверенітету над окупованими територіями; дещо систематизувала політику щодо підконтрольних територій; зосередилася на позовах до міжнародних судових інстанцій з питанням доведення вини Російської Федерації в різних аспектах.

Росія ж у той самий час змогла встановити повноцінний контроль за економікою окупованого регіону, спробувала просувати свою версію міжнародної місії на Донбасі, блокувала обмін полоненими та незаконно утримуваними особами і в жодному з ключових для врегулювання питань на поступки не пішла.

Але головним у цій історії останніх двох років є те, що коли розстановка сил не змінювалася, переговорні позиції сторін — теж, відбувалося неминуче зближення окупованих територій з Російською Федерацією. Фактично — замикання зв’язків цих територій переважно на РФ.

Повноцінна анексія «Л/ДНР» Росії так само нецікава і невигі-дна сьогодні, як і в 2014-у. Тобто загальний підхід Москви до питання Донбасу залишається незмінним: повернути ці райони під контроль України на умовах їхньої де-факто політичної та адміністративної незалежності від Києва, але з гарантованим фінансовим забезпеченням з нього.

І все ж, «повзуча» інтеграція цих територій до Росії і «паспортизація» мешканців окупованого Донбасу за спрощеною процедурою створює низку нових (порівняно з 2014—2016 роками) проблем як для ведення перемовин щодо завершення конфлікту, так і для перспектив реального повернення Україною контролю над ОРДЛО.

Зупинюся на кількох найважливіших.

МІНСЬКІ ДОМОВЛЕНОСТІ ТА ЇХ ВИКОНАННЯ

Наразі зрозуміло, що офіційно від цієї рамкової домовленості ніхто не відмовиться, але й реальна модель врегулювання буде далекою від Мінського комплексу заходів. Їх, так би мовити, компромісним трактуванням.

Водночас можна передбачити, що відстоювати деякі положення Мінська-2 Росія тепер буде затятіше, ніж раніше. Це стосується і виборів до органів місцевого самоврядування, й ухвалення постійного законодавства України щодо статусу окремих районів Донецької та Луганської областей.

Тобто гіпотетично РФ прагнутиме до того, аби ті, кому вона зараз в першу чергу видаватиме свої паспорти — учасники військових загонів та «держслужбовці» «Л/ДНР», по-перше, опинилися в органах місцевого самоврядування, коли почнеться політичне врегулювання конфлікту, а по-друге, аби на місцях очільників місцевої прокуратури та органів судової влади також опинилися люди з «трикольоровими» паспортами. Останні, а це прописано в Мінську-2, мають призначатися за участю тих самих органів самоврядування.

Тобто навіть теоретичний процес політичного врегулювання і практичного втілення домовленостей уже зараз виглядає ще менш реалістичним і ще більш проблематичним, якщо говорити про інтереси Української держави.

Які можуть бути запобіжники від того, аби принаймні до органів місцевого самоврядування та інших органів влади не потрапили люди з громадянством держави-агресора, сказати складно, а фактично це зробити буде майже нереально.

ПЕРСПЕКТИВА ФОРМУВАННЯ МІЖНАРОДНОГО КОНТИНГЕНТУ І ТИМЧАСОВОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

Так, нехай вона є віддаленою і взагалі — під великим питанням, і все ж, основні розбіжності в моделях, пропонованих Україною — з одного боку та Росією — з іншого, наразі стосувалися того, де оперуватиме ця місія і яким саме буде її мандат.

Думаю, історія з паспортами додає ще одне питання — як формуватиметься особовий склад такої місії, і якщо там, попри нинішній опір України, таки будуть росіяни, то «які саме» росіяни.

Інша суміжна проблема — це сам процес врегулювання, перехідний період, коли насправді на такій території мають діяти переважно правила військово-цивільного співробітництва, — що ми отримаємо?

Можливо, для України оптимальним був би варіант поєднання міжнародного контингенту, міжнародної тимчасової адміністрації та військово-циві-льної моделі управління територіями. Маються на увазі навіть не стільки військово-цивільні адміністрації «по-українськи», скільки логіка і модель натівського Civil and Military Cooperation (CIMIC).

Втім, якщо на практиці в той чи інший спосіб нам доведеться мати справу з місцевими кадрами, ми повинні розуміти вже зараз, що це будуть громадяни, очевидно, з двома паспортами. З усіма від цього похідними.

Власне воєнний компонент, точніше — воєнна обгортка для «гуманітарних» цілей

Навіть якщо припустити, що процес врегулювання і реінтеграції буде розпочато на прийнятних для України умовах, ми назавжди залишатимемося на «гачку» у російського правила захищати тепер уже не російськомовних громадян, а повноцінних громадян Російської Федерації. А це означає, що будь-які зусилля з реінтеграції відповідних територій можуть бути враз зведені нанівець черговою хвилею «виправданої» агресії.

Росія назавжди отримає козир, згідно з її внутрішнім законодавством, захищати її громадян тепер уже й на українському Донбасі. Незалежно від того, коли та на яких остаточних умовах ці території будуть повернені під контроль України.

МОВА НЕ ТІЛЬКИ ПРО ОКУПОВАНУ ЧАСТИНУ ДОНБАСУ

Річ у тім, що указ Володимира Путіна про видачу паспортів РФ мешканцям «Л/ДНР» — не окрема законодавча одиниця. Він спирається на ухвалені в грудні 2018 року правки до федерального закону про російське громадянство.

Саме цей закон створив підстави для спрощеної процедури отримання російського громадянства іноземцями. І використання нових можливостей може зачепити не тільки мешканців окупованої частини Донбасу, що передбачено квітневим указом, але й будь-якого іншого українця, який виїхав на територію Росії.

Більше того, ці нововведення створюють підстави подавати заявку на громадянство Росії — також за спрощеною процедурою — членам їхніх родин. Скажімо, хвиля «переселенців» до Росії після 2014 року може у спрощеному режимі подавати заявку на російське громадянство, залучаючи при цьому членів своїх родин до процесу, навіть якщо ті не проживали постійно на території Російської Федерації, але були, наприклад, разом зі своїми родичами, що реально виїхали, зареєстровані у Державній програмі з добровільного переселення співвітчизників або поставлені за певною адресою в Росії на облік. Цього буде достатньо.

І це ще не все. Скажемо про ще один момент, на який увагу особливо не звертають. Ми звикли, що «пенсійна» і «соці-альна» міграція іде з «Л/ДНР» до України, коли люди з окупованої території отримують пенсії, виплати для оренди житла як ВПО та інші соціальні виплати. Але цей рух існує і в зворотному напрямку! Коли «винахідливі» українські пенсіонери з прифронтових районів за наявності родичів на окупованій території реєструються там для отримання виплат від самопроголошених республік. Є підозра, що вздовж лінії розмежування з підконтрольного Україні боку протягом наступних років можуть з’явитися такі самі «винахідливі» громадяни з двома паспортами.

Чи є в України можливість сьогодні ефективно протидіяти паспортній, а насправді — черговій хвилі політичної, соціальної і воєнної експансії Росії? На жаль, глобально — ні.

Але це не означає, що україн-ська сторона не повинна реагувати на цей факт взагалі. Передовсім — це привід просувати новий пакет санкцій проти Росії, яка перейшла від відвертої воєнної агресії до практичного поглинання, анексії української території.

Апелювати Київ має не тільки до протиправності таких дій стосовно окупованої частини Донбасу, але й до підриву в такий спосіб будь-яких надій на імплементацію єдиних визнаних на міжнародній арені рамок врегулювання конфлікту — Мінських домовленостей.

Понад те, така сама процедура роздачі паспортів у спрощеному режимі сьогодні — проблема України, а завтра — будь-якої іншої держави з істотною часткою російськомовного населення. І під будь-яким вигідним приводом.

Країни Балтії, як завжди, краще за інші європейські держави розуміють усі небезпеки цих кроків Росії. І з одного боку вони начебто намагаються цьому культурно та освітньо протидіяти (як-от закон про переведення всієї державної освіти на латвійську мову у Латвії), але з іншого боку саме такі закони у майбутньому Москва може назвати приводом до захисту всіх «знедолених» російськомовних громадян цієї країни, яким аналогічним до українського указом РФ може також запропонувати отримати ще один паспорт.

І зважаючи на абсолютне ігнорування Росією будь-яких норм і правил, я б не була впевнена, що такий сценарій — нереалістичний.

І, НАРЕШТІ, ПРО ВНУТРІШНЮ УКРАЇНСЬКУ РЕАКЦІЮ І ПРОТИДІЮ

Насправді нічого, окрім адекватної політики з відновлення підконтрольного Донбасу і збереження зв’язків з населенням окупованої частини України, запропонувати ми не можемо.

Але цей комплекс заходів — такий широкий і такий недооцінений, що ми навіть не можемо гіпотетично збагнути потенціал

адекватної політики щодо внутрішньо переміщених осіб,

розгортання всіх умов для молоді з окупованих територій вчитися в українських навчальних закладах,

розвитку логістики для надання адміністративних послуг у прифронтових районах,

продуманої імплементації децентралізації та адміністративно-територіальної реформи конкретно в Донецькій та Луганській областях,

економічного відновлення, а точніше — побудови регіону,

таргетованої інформаційної політики,

а також правильної — даруйте за «побутовий» термін — лагідної українізації.

Тільки робота в цих напрямках дозволить Україні максимально знизити всі ті ризики з експансії і де-факто поглинання окупованого Донбасу Росією, що їх остання зараз активно закладає на майбутнє.

Марія ЗОЛКІНА, політична аналітикиня Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Цю статтю надано Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва в рамках Програми сприяння громадській активності «Долучайся!», що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID) та здійснюється Pact в Україні. Зміст статті є винятковою відповідальністю Pactта його партнерів і не обов’язково відображає погляди Агентства США з міжнародного розвитку(USAID) або уряду США.

Автор: Марія ЗОЛКІНА

Пошук:
розширений

Сергій Токарєв
Сергій Токарєв розказав про заходи, що покращать стан українського IT-сектору
Втрати контрактів та складнощі із залученням іноземних інвестицій — це ті виклики, з якими сьогодні найчастіше стикаються українські IT-компанії. На цьому наголошує Сергій Токарєв — IT-інвестор та бізнесмен, співзасновник інвестиційної групи Roosh. На його думку, становище вітчизняного сектору може покращити активний міжнародний іміджбілдинг.

SHABO провело серію дегустацій Великих вин України
Одне з провідних українських виноробних підприємств SHABO провело серію дегустацій, присвячену 20-річчю компанії.

Останні моніторинги:
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса


© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.011