Одеська обласна організація Національної спілки письменників України запровадила «Літературну майстерню» — регулярні зустрічі майстрів художнього слова, метою яких є обмін думками з актуальних питань спілчанської роботи, огляд творчих здобутків, накреслення планів і перспектив, знайомство з найближчим резервом для вступу до НСПУ.

Відкриваючи перше таке засі-дання, голова обласної письменницької організації Сергій Дмитрієв зазначив, що воно збіглося в часі зі схваленням Верховною Радою закону про забезпечення функціонування української мови як державної, що є історичною подією.

Участь у «Майстерні» взяла чимала група письменників, які розповіли, над чим вони працюють і що їх хвилює сьогодні.

Елла Леус:

— Найближчим часом має вийти друком цикл моїх повістей «Високосні хроніки», у центрі сюжету яких постає Одеса різних періодів: 1980-х, 1990-х років і сьогодення.

Я написала також лібрето до авангардної опери «Ліфт» для рояля і баяна (композитор — Людмила Самодаєва). Її прем’єра очікується 2 червня в Одеському літературному музеї.

Крім того, продовжую займатися літературною критикою, написавши рецензії на меморіальну книгу Георгія Голубенка «Одесский декамерон» і роман Сергія Рядченка «Укротитель Баранов. Сказки трезвого человека».

Валентина Сидорук:

— Вважаю вагомим своїм доробком роман «Королева», який цими днями побачив світ. Головна героїня твору — Наталена Королева — народилася в Іспанії, але пов’язала свою долю з Україною, ставши відомою українською письменницею, актрисою, мистецтвознавцем. Творчість й ім’я Наталени протягом довгого часу були незаслужено забуті, й ось тепер вони повертаються. Вступне слово до роману написала Галина Могильницька, за що їй щиро вдячна.

У Чорноморську, де живу, пропагую українську мову. У центральній бібліотеці міста провела тримісячні курси з її вивчення. На місцевому телебаченні вже вийшло п’ять передач літературного товариства «Сузір’я».

Стежу також за літературними новинками, відгукуюсь на них, публікуючи рецензії в обласній газеті «Чорноморські новини».

Георгій Пилипенко:

— Я вже багато років займаюся перекладом сонетів Вільяма Шекспіра. Хтось влучно сказав, що його творчість невичерпна, як море. Для мене вона, як Біблія, як путівник по життю, де можна знайти відповіді на всі актуальні питання буття. Одне видання моїх перекладів сонетів англійського генія раніше вже побачило світ. Нині підготував друге — перечитане і виправлене, причому, у тримовному варіанті — українською, російською та англійською мовами.

Принагідно скажу, що я вдячний Анатолію Глущаку, який відкрив мені секрети перекладацької майстерності, та літературознавцеві Марії Габлевич.

Готую до видання книжку «Мандри і поезія». Так склалося життя, що я, будучи штурманом далекого плавання, членом комісії з розв’язання судноплавних спорів, відвідав 114 країн. У новій книжці — мої враження, спостереження, поради для мандрівників. Кожне есе завершую віршем.

Роман Кракалія:

— Завершую працювати над повістю «Автостанція». Це твір про святий людський обов’язок — допомогу тим, хто її потребує, потрапляючи в різні складні життєві ситуації.

Почав роботу над художньо-документальною річчю про Данила Крижанівського, який в Одесі поклав на музику уривок з поеми «Причинна» Тараса Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий…». Крижанівський присвятив її улюбленому акторові Марку Кропивницькому. Вперше вона була виконана на Пересипу, де трупа Кропивницького давала виставу «Дай серцю волю, заведе в неволю».

Володимир Сподарець:

— Завершив літературно-критичне дослідження «Духовні імперативи сучасного літпроцесу». У ньому, зокрема, акцентую увагу на устремлінні письменників-шестидесятників до духовного оновлення, свободи, пріоритету загальнолюдських цінностей.

Визріла і нова тема: «Література рідного краю». Так збіглося, що наш колега — письменник і художник Олег Дрямін — створив галерею портретів членів обласної організації НСПУ. Переконаний, що вони стануть доброю ілюстрацією й до моєї нової праці.

Дмитро Шупта:

— У моєму творчому набутку — понад 70 поетичних збірок, обсягом від 50 до 500 сторінок, як-от своєрідна антологія «Козацьке коло». Жагою до творення пронизане все моє єство.

Я радий кожному успіху колег і щиро бажаю, щоб їхні твори були побачені і прочитані, мали добрі відгуки. Важлива не лише моральна віддача, а й матеріальна. Не секрет, що письменники не олігархи і не монополісти. Їхня, не побоюся цього слова, каторжна робота має приносити й належні дивіденди.

Думками про творчий процес поділилися також Олег Дрямін, Владислав Китик, Олександр Макаров, Олександр Кривошапка, Олексій Надемлинський та інші.

Сергій Дмитрієв запропонував зацікавленим сприяння в доступі до архівних матеріалів та організацію допомоги у редагуванні текстів. Така вона, літературна майстерня.