«Мене ніхто не буде звільняти, оскільки у нас повинна бути політична культура. Я вважаю, що в політичній культурі буде правильним дозволити новому президенту вибрати, з ким він працюватиме в таких сферах, як зовнішня полі-тика, як оборона. Звісно, я повинен запропонувати новому президентові свою відставку. І я це, безумовно, зроблю».

Павло КЛІМКІН, міністр закордонних справ України.

ЧИ ВСТОЇТЬ ПАРЛАМЕНТ?

Відповідно до української Конституції та українського законодавства міністра закордонних справ, члена Кабінету Міністрів, призначає глава держави. Глава держави може його і звільнити. Але є нюанс. З обранням нового президента уряд не зобов’язаний колективно йти у відставку. Більше того, оскільки Кабмін був сформований на квотній основі парламентською коаліцією, то і долю уряду зобов’язана визначити коаліція. Якої (після виходу з парламентської більшості фракцій «Батьківщини», «Самопомочі» та Радикальної партії) давно не існує.

Ситуативну більшість для прийняття необхідних країні законів фактично щоразу заново впродовж кількох років збирали не в стінах Верховної Ради, а в Адміністрації Президента. Часто — за його особистої участі. Це призводило, зокрема, до зосередження в руках глави держави повноважень, не передбачених у Конституції. Створювало ілюзію абсолютної влади.

21 квітня Президента України переобрали. Але ілюзію не можна переобрати. Володимир Зеленський успадкувати її також не може. Ні після вступу на посаду, ні, ризикну припустити, впродовж нинішнього року у Верховній Раді восьмого скликання йому не вдасться з допомогою батога і пряника збирати голоси для ухвалення непопулярних законів. Хоча б тому, що така практика, будемо відвертими, і є політичною корупцією в чистому вигляді. Проти чого «команда ЗЕ» затято виступає.

Дві великі парламентські фракції — «Блок Петра Порошенка» і «Народний фронт», а також кілька груп і частина народних депутатів, обраних у мажоритарних округах, на деякий час справді залишилися без «господаря», без основи для консолідації. Але багатьох слуг народу такий стан влаштовує. Послуги можна продавати не оптом, а в роздріб. З більшою вигодою.

Амбітні плани Володимира Олександровича прагматики в залі під куполом сприймають так само, як жарти «Кварталу 95». Вони піднімають настрій і не заважають «вирішувати питання» в інтересах тих, хто замовляє музику. Умовно кажучи, в інтересах олігархів усіх розмірів і рангів. Президент Голобородько з кінофільму «Слуга народу» розстрілює таких панів з парламентської трибуни. Президентові Зеленському доведеться з ними домовлятися або, грубо кажучи, шантажувати.

Після вступу на посаду у нового глави держави з’явиться потужний інструмент шантажу — можливість припинення повноважень ВР восьмого скликання на законних підставах (ст. 90 Конституції України, нездатність сформувати парламентську коаліцію). Але цей інструмент використовувати можна тільки за півроку до чергових виборів до парламенту. Тобто до 27 травня цього року. Не дивно, що парламентарі спробують зробити все, щоб інавгурація Зеленського до цієї дати не відбулася.

Вчинок Павла Клімкіна, який запропонував новообраному президентові свою відставку, як зразок політичної культури, знайшов мало послідовників у нашій еліті. Відставки чиновників, які дозволяють Петрові Порошенку в останні дні його правління перепризначити своїх людей на тривалі терміни, з позицією керівника МЗС не мають нічого спільного. Не та культура. А намір генерального прокурора Юрія Луценка досидіти в своєму кріслі весь відведений законом п’ятирічний термін не вкладається в жодні моральні рамки.

ОДНЕ ІНТЕРВ’Ю І ДВА ТЕЛЕФОННИХ ДЗВІНКИ

Юрій Віталійович, якщо хтось забув, втягнув нещодавно нашу державу у скандал й ускладнив відносини України з головним стратегічним партнером буквально на рівному місці. 20 березня цього року генпрокурор України, перебуваючи в Сполучених Штатах Америки, дав інтерв’ю тамтешньому виданню The Hill. У ньому, нібито для зміцнення довіри між президентами Трампом і Порошенком, зробив низку не підтверджених нічим заяв.

Зокрема, звинуватив посла США в Україні Марі Йованович у тому, що вона передала йому список українських політиків щодо яких Генеральній прокуратурі не можна проводити розслідування. Посольство США звинуватив у тому, що гроші, виділені американським урядом як технічна допомога для ГПУ, не наді-йшли. Луценко також приписав колишньому віце-президентові США Джо Байдену пряме втручання у внутрішні справи України під час відставки генпрокурора Шокіна. Втручання нібито обумовлене розслідуванням ГПУ щодо американської фірми, пов’язаної з сином Байдена.

Зважаючи на непрості відносини посла США в Україні з Білим Домом й особисто з Дональдом Трампом, інтерв’ю Юрія Луценка можна якраз і вважати втручанням у внутрішню політику США, у «розбірки» між республіканцями тва демократами. Якщо до цього додати, що Джо Байден виставив свою кандидатуру на пост президента США, то інтерв’ю Луценка можна розглядати як втручання українського політика в кампанію з обрання американського президента.

Як подібне інтерв’ю допомогло зміцнити довіру між Трампом і Порошенком — загадка. Зате воно допомогло Білому Дому швидко розібратися з Йованович. Вона зі своєї посади достроково відкликана. І представляти США в Україні тепер буде не надзвичайний і повноважний посол, а тимчасовий повірений у справах. І як довго — нікому не відомо.

Президент США і без інтерв’ю Луценка останнім часом хотів би перевести відносини з Україною на нижчий дипломатичний рівень. Дзвінок Дональда Трампа (від якого у нас усі в захопленні) з привітанням Володимиру Зеленському з нагоди обрання — звичайне привітання. Незвичайним є дзвінок, який Трамп на початку травня зробив Володимиру Путіну.

Вони говорили не менше години (за відомостями з Кремля — півтори), торкнулися маси питань, але оглядачі сходяться на тому, що бажання Трампа «порозумітися» з Путіним — знову на порядку денному Білого Дому. Обидва президенти при цьому сподіваються на «позитивний» розвиток справ у Венесуелі. Про «позитивний» план для України в півторагодинній розмові глав двох держав нічого не відомо. Але Йованович з Києва відкликали майже відразу після цієї розмови.