16 травня Святослав Вакарчук оголосив про створення власної партії «Голос», пояснивши, що йде у політику, оскільки Україна потребує справжніх змін, яких вимагає народ. «Ми створюємо нову полі-тичну силу. Партію справжніх змін — «Голос». Тож сьогодні в Україні зазвучить новий голос. Мій голос. Ваш голос. Наш з вами голос. З вашою підтримкою я поведу партію «Голос» на парламентські вибори. Бо саме під куполом Верховної Ради приймаються головні рішення, які впливають на кожного українця», — сказав він.

Святослав Вакарчук представив і п’ятірку тих, з ким творить нову політсилу: екс-заступника міністра економіки Юлію Клименко, колишнього виконавчого директора Transparency International Ukraine Ярослава Юрчишина, громадську діячку, в минулому — в.о. голови Одеської ОДА Соломію Боровську, заслуженого лікаря України, кардіохірурга Юрія Соколова та кіборга, захисника Донецького аеропорту Андрія Шараскіна («Богему»).

Святослав Вакарчук запевнив, що політсила не братиме грошей в олігархів, а фінансуватиме її прозорий бізнес та прості українці, і закликав однодумців приєднуватися до команди «Голосу» (зареєструватися волонтером можна на сайті GolosZmin.org).

Своїми оцінками щодо шансів нової партії на парламентських виборах поділилися аналітики фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Олексій Гарань, професор політології НаУКМА, науковий директор «Демініціатив» у коментарі для телеканалу ZIK зазначив:

— З одного боку, ми бачимо, що особистий рейтинг Вакарчука вельми впав. Він занадто довго тягнув зі своїм визначенням під час президентської кампанії, поводився невпевнено і в результаті втратив велику частину рейтингу. Зараз він оголошує про похід на парламентські вибори. Він може спробувати створити ліберально-реформістську силу, але тут треба розуміти, що конкуренція у цій ніші дуже велика. Він гратиме на полі постмайданного державницького електорату, де вже дуже багато політичних сил. Тут буде і Порошенко, і Тимошенко, і Гриценко, і Смешко та інші.

Зараз є ліберальні реформатори в різних силах. І, знову ж таки, постає питання: проект Вакарчука дробитиме електорат чи об’єднуватиме? Це дуже важливо. Якщо йому вдасться виступити об’єднавчою силою, тоді це цікаво і матиме перспективи.

Результат залежатиме як від самого Вакарчука, так і від тих сил, яких умовно можна назвати націонал-демократичні ліберальні реформатори. Поки що вся історія після Майдану 2014 року показувала, що вони, на жаль, не здатні об’єднуватися.

Крім того, нам важливо зрозуміти, звідки візьмуться фінанси на кампанію Вакарчука, хто його підтримає, які медійні ресурси розкручуватимуть, якою буде його платформа.

На щастя, про Вакарчука ми знаємо трохи більше, ніж про Зеленського, і, в принципі, його патріотична державницька позиція давно відома. Але, поза тим, поставатимуть ті самі питання: хто буде в його команді і хто його орієнтуватиме з тих чи інших питань?

Ірина Бекешкіна, директорка фонду, в ефірі 24-го каналу сказала:

— У Вакарчука були високі шанси на президентських рейтингах у 2018 році. Співак не став би президентом, але тоді б і Зеленський міг не виграти вибори. Голоси Зеленського розподілилися б між ним і Вакарчуком.

Коли соціологи запитували, чи потрібні нові політичні лідери і хто ними може бути, то 8% респондентів називали Вакарчука. Зеленського — 6%. Мураєва — 4%. Тобто сподівання на Вакарчука були високі.

Зараз у Вакарчука і його умовної партії рейтинги близько 2%. Його політсила може подолати п’ятивідсотковий виборчий бар’єр. Але надто багато голосів співак не набере. Для успіху потрібно дві умови: чи в його команді будуть відомі й авторитетні люди і чи будуть максимальні можливості з’являтися в ЗМІ.

Потенційний електорат партії Вакарчука — Захід і Центр України. Молодіжний електорат, який міг Вакарчук забрати у Порошенка і Тимошенко, вже забрав Зеленський. Тому Вакарчук може відібрати голоси, в основному, в «Слуги народу» Зеленського, якого підтримали не лише на Сході, але й на Заході та в Центрі.

Марія Золкіна, політаналітикиня, на своїй сторінці у Facebook написала:

— Суто електорально, не бачу сьогодні перспектив «Голосу». В політиці одне з найцінніших умінь — ловити момент, відчувати, коли і що саме є вчасним. Запит на нові обличчя у цій парламентській кампанії вже «приватизовано» «Слугою народу».

Мені здається, що Вакарчук-політик не розуміє до кінця, що «73%» Зеленського як за нове обличчя не будуть ділитися на парламентських виборах саме за принципом «свіжості» персон, що балотуються.

Можливо, кампанія «Голосу» мене і здивує, переконає в зворотному, але це малоймовірно.