Рішення про відповідність Конституції України указу Президента Володимира Зеленського про припинення повноважень Верховної Ради восьмого скликання і про проведення дострокових парламентських виборів може бути ухвалене впродовж трьох тижнів. У цьому повідомленні засобів масової інформації ключові слова «може бути». Близькі до КС джерела в один голос твердять, що єдності думок серед суддів нема. Тобто рішення схвалять пізніше. Коли воно втратить свою актуальність. Або приймуть таке, що виборчий процес не зупинить.

ВОРОЖБА НА ВІДСОТКАХ

А наразі виборча кампанія набирає обертів. Свідчення цьому — рейтинги політичних партій, які з’явилися в пресі. Довіряти всім ризиковано, а за ступенем достовірності орієнтуватися краще на соціологів, максимально далеких від влади.

Міжнародний дослідницький центр BURI—Україна з Бельгії з 13 по 17 травня, за повідомленням «КиївПравди», провів соціологічне дослідження, згідно з яким на виборах до Верховної Ради дев’ятого скликання (при збереженні 5% бар’єру) пройшли б п’ять партій. «Слуга народу» отримала б 34,7% голосів виборців, «Опозиційна платформа — За життя» Вадима Рабиновича і Віктора Медведчука — 15,1%, ВО «Батьківщина» — 9,5% і «Блок Петра Порошенка «Солідарність» — 8,9%. Такі результати, на думку соціологів, можливі, якби вибори відбулися до кінця травня.

Але до 21 липня, як ви розумієте, політичної води багато сплине. І все ж, спиратися на щось треба.

Ключові гравці, ймовірно, і в липні на виборах будуть представлені згаданою п’ятіркою, але якщо Адміністрація Президента наполяже на змінах законодавства і «вхідний бар’єр» знизять до 3%, то в парламент за партійними списками можуть пройти радикали Олега Ляшка, «Громадянська позиція» Гриценка і Добродомова та ще кілька аутсайдерів. Все це, однак, торкнеться тільки половини депутатів, що обиратимуться.

Про другу половину, обранців в округах, поки що не можна сказати нічого певного. Їх полі-тична орієнтація визначиться після початку роботи Верховної Ради дев’ятого скликання, і то не відразу. Багато залежатиме від методів, якими команда нинішнього Президента почне вербувати мажоритарників у Верховній Раді. Якщо піде доріжкою, протоптаною Петром Олексійовичем, — успіх забезпечений. Але забезпечена і корупція, яка, як перехідний прапор, передається від одного глави держави до іншого.

Якщо ж новий Президент проявить принциповість і почне, як обіцяв, реально боротися з корупцією, на новий парламент України чекають смутні часи. Тридцяти п’яти відсотків вірних слуг народу для формування правлячої коаліції з однієї партії (про що мріє Разумков-юніор) недостатньо. З «Опозиційною платформою» у «партії кіно» — ідеологічні розбіжності, з партією Порошенка — пряма ворожнеча, а уявити, що Юлія Тимошенко безкорисливо стане молодшим партнером Зеленського... Ні, таке уявити взагалі неможливо.

Так, ледь не забув: Кабінет міністрів у нас за поданням Президента призначає парламент. Саме в цьому стрижень парламентсько-президентської республіки, саме тут — поле для політичних дискусій і компромісів. І поле для політичної корупції. Але уряд — тема окрема. І заслуговує окремого розгляду.

СТЕЖТЕ ЗА ЦИФРАМИ В ОБМІННИКАХ

Не все, але багато що в співвідношенні політичних сил в Україні до 21 липня залежатиме від успіху або неуспіху Зеленського на внутрішній і міжнародній арені. Мовчати, «як риба об лід», два місяці главі держави аж ніяк не вдасться. І якщо слова президента про референдуми у частини населення викликають печію, то дії можуть викликати протидії.

Поки йдеться про спірні кадрові призначення — ще є час. Невідомо, як на ключових посадах очільника Адміністрації Президента або секретаря Ради національної безпеки й оборони покажуть себе креатури Зеленського. Діяльність Андрія Богдана або Олександра Данилюка може, врешті-решт, виявитися успішною, а промахи — не вартими уваги.

Але в політиці є напрямки, які курує Президент України особисто і на які впливає безпосередньо. Один з таких напрямків — співпраця з Міжнародним валютним фондом. Формально це справа Національного банку України, міністра фінансів або Кабінету міністрів загалом. Насправді ж, ключова фігура у цій царині — глава держави. Петро Порошенко, наприклад, під час своєї каденції особисто вів переговори з виконавчим директором МВФ Крістін Лагард і брав участь у роботі місій Фонду, які відвідували Україну.

Звісно, ніхто не очікував від Зеленського дипломатичних здібностей або здатності добре розбиратися у проблемах макроекономіки. Але була надія, що здібності артиста допоможуть йому спілкуватися з представниками місії МВФ, яка в травні працювала в Україні. Цього не сталося. Зміна президента призвела до очікуваного результату, а указ про розпуск парламенту остаточно перевів діалог МВФ і представників нашої держави в режим довгої паузи.

На черговий транш за програмою stand-by до початку роботи нового складу ВР розраховувати марно. І мало шансів на те, що до кінця року з Національним банком і Кабінетом Міністрів України Фонду вдасться узгодити нову програму співпраці. Тим часом, восени уряду та Нацбанку України належить погасити сукупно понад три мільярди доларів боргу. І це без урахування корпоративних платежів.

Як вихід із скрутного становища тіньовий радник Володимира Зеленського Ігор Коломойський пропонує оголосити дефолт за державними зобов’язаннями України. Тобто, кажучи культурно, послати представників МВФ за відомою адресою, як кілька років тому зробила Греція. Але борги за Грецію, врешті-решт, спільними зусиллями погасив Євросоюз, членом якого вона є. У нашої країни такого тилу нема. За дефолт доведеться розплачуватися втечею інвесторів, падінням гривні, застоєм в економіці і репутацією держави.

До дня виборів 21 липня проблему боргів України, певна річ, ніхто не вирішить. Але й замовчати її не вдасться. Таж виборцям раджу звертати увагу не на білборди політичних партій, а на цифри у валютних обмінниках.