Минулого навчального року розпочалася масштабна реформа «Нова українська школа» (НУШ). Про те, як втілюють освітні новації в Одеській ЗОШ №65, наша розмова з її директоркою Наталією Олександрівною ЗАВОЙКО.

— Пролунав останній дзвоник… Школярі насолоджуються омріяними літніми канікулами, у випускників — відповідальний період складання ЗНО та вступу до вишів, коледжів й училищ, а для нас, педагогів, — це добра нагода проаналізувати те, що зробили впродовж навчального року — року початку реформи шкільної освіти.

Є у нас певні здобутки, однак ще треба добре попрацювати, аби відповідати високим стандартам «Нової української школи». І це стосується всіх: учителів, адміністрації школи, державних структур та громадських організацій, які опікуються втіленням освітніх змін.

Учитель має стати партнером для учня, аби разом іти шляхом цікавих відкриттів до Країни знань. Лише відчувши та зрозумівши одне одного, вони зможуть подолати цей шлях і досягти мети — виховання нового громадянина України, який вільно орієнтуватиметься у сучасному світі, де стрімко розвиваються інформаційні технології. Недарма міністр освіти й науки Лілія Гриневич зауважила, що всі країни, які хочуть посилити свій інноваційний потенціал, вводять обов’язковий іспит з математики, адже базові математичні навички необхідні кожній людині. Тож не дивно, що всі випускники українських шкіл із 2021 року складатимуть обов’язковий іспит і з математики. У цьому питанні підтримую позицію міністра — математика розвиває в дитини здатність до аналізу, синтезу, застосування цих знань у різних сферах. Тому всі цікаві інновації ми маємо впроваджувати не лише для першачків, а й для тих, хто пішов до школи ще до початку реформи.

— Наталіє Олександрівно, розкажіть, будь ласка, як ви спонукаєте педагогів до змін.

— На мій погляд, будь-який педагогічний колектив можна розділити на три категорії. До першої належать учителі з багаторічним досвідом роботи, які багато знають та вміють, але дуже важко сприймають усе, що може змінити звичну систему їхньої практики. Відкидаючи щонайменші прагнення до змін, вони забувають, що не лише самі втрачають можливість до самовдосконалення, а й позбавляють цього своїх учнів, до кінця не усвідомлюючи, які перспективи відкриваються перед ними завдяки застосуванню інформаційних технологій. До другої категорії вчителів входять ті, хто багато знає та вміє і готовий до змін. Вони охоче беруть участь у різних проєктах, семінарах, тренінгах, розуміючи, наскільки це важливо. Третя категорія — це молоді педагоги. Вони добре усвідомлюють необхідність застосування комп’ютерної техніки в освітньому процесі, без жодних питань впроваджують на уроках якісь новації. Але тут проблема в іншому — не всі молоді фахівці, які приходять працювати в школу, хочуть у ній залишитися, — їх не влаштовує заробітна плата та велика завантаженість. Звісно, бувають щасливі випадки, коли молоді вчителі вливаються в освітній колектив не на один рік.

Намагаємося знаходити індивідуальний підхід до кожного вчителя, прагнемо зрозуміти, які у нього сильні сторони, а над чим варто попрацювати, що покращити. Старшому поколінню педагогів демонструємо нагальну необхідність впровадження змін через майстер-класи з використанням новітніх технологій. Тоді й приходить розуміння, що їм, аби розкрити свою тему, треба знати, як застосувати ту чи іншу інновацію. Бути з комп’ю-тером «на ти» допомогли спе-ціальні курси, організовані під час літніх канікул для всіх педагогів. І хочу підкреслити, що таку практику ми започаткували ще за кілька років до реформування системи освіти.

Майстер-класи з опанування інформаційних технологій проводили викладачі Інституту вдосконалення вчителів, які навчали наших педагогів працювати з програмою Excel, а також створювати презентації за допомогою Power Point. Уміння працювати саме з цими програмами — нагальна необхідність, адже чимало документів, які вчителі готують для адміністрації школи, мають бути у форматі Excel, а для того, щоб провести уроки яскраво й цікаво, презентацію треба представити у Power Point.

Утім, для застосування набутих знань у повному обсязі потрібна сучасна техніка. У школі наразі лише дві мультимедійні дошки — в кабінеті фізики та у першачків, які розпочали навчання за програмою НУШ. Тому вчителі змушені підлаштовуватися під розклад уроків фізики, аби, за наявності «віконця», використати мультимедійну дошку в цьому кабінеті для викладання свого предмету.

Продовжуючи роботу з ком-п’ютеризації, ми завели окрему лінію інтернету в кожен кабінет. Учителі принесли свої ноутбуки, відтак у будь-який момент можуть підключитися до всесвітньої мережі й використати встановлені у кабінетах плазмові монітори та телевізори для візуалізації інформації. Хочу зазначити, що в питаннях комп’ютеризації нам дуже допомагає департамент освіти Одеської міської ради, а також депутат міськради Володимир Кірєєв.

Сучасне облаштування ком-п’ютерних класів украй важливе не лише для вивчення основ інформатики, а для переходу на більш високий рівень — опанування програм з дизайну, програмування, вивчення системотехніки. Ми облаштували три таких класи, у планах — відновлення четвертого, який уже працював не один рік, але техніка, на жаль, вийшла з ладу.

— Чи був для вас корисним досвід інших шкіл міста?

— Так, звісно. Ми, педагоги, постійно обмінюємося інформацією, цікавими напрацюваннями у рамках семінарів, конференцій, форумів, курсів підвищення кваліфікацій. Багато чого «підмічаю» під час відвідин інших шкіл, відзначаючи, що треба взяти на озброєння й собі. Ось нещодавно була в Європейському ліцеї. Зауважила таку особливість: батьки чекають на дітей у маленькому вестибюлі, а у великому — перебувають лише учні. І цей досвід ми вирішили втілити і в нас: зараз облаштовуємо такий маленький «передпокій», де школярі зможуть перевзутися, а батьки — почекати на своїх дітей під час негоди.

— Які ще нововведення у навчальному процесі запроваджуєте?

— Уже з другого класу у нас практикується допрофільна освіта. Якщо взяти, наприклад, інформатику, то діти беруть активну участь у конкурсі учнівських робіт, що проводиться у Вінниці. Цьогоріч свої проєкти презентували 220 наших школярів. І це стосується не лише інформатики — діти надсилають свої напрацювання на онлайн-конкурси з багатьох предметів. Готувати роботи до конкурсів допомагають учителі, тому їм необхідно «бути на рівні» — добре володіти комп’ютерною технікою та інноваційними технологіями. За результатами таких конкурсів й інших досягнень заохочуємо наших педагогів преміями, в тому числі — за ініціативою депутатів.

Працювали ми й у рамках освітнього проєкту «На крилах успіху». Для прикладу, беремо якусь професію, і все, що з нею пов’язане, відображається на уроках з усіх предметів. Це дітям цікаво, розвиває їхню лексику, уяву.

— Завдяки таким методикам, напевно, і вдається зацікавити школярів?

— Сучасного учня зацікавити не так уже й легко. Коли дитина приходить до школи, вона потрапляє у певні рамки. У тому ж садочку, звісно, вільніший розпорядок дня. Відтак учителеві треба направити дитину так, аби їй було комфортно навчатися, але щоб це не позначалося на результатах засвоєння знань. А головне — зважити на індивідуальні особливості кожного. За дотримання таких принципів роботи не забариться і результат. Діти приходять до школи з радістю, сповнені ентузіазму до нових відкриттів. Вони вільно спілкуються, у будь-який момент можуть звернутися до вчителя, адже між ними довірливі стосунки, нема бар’єру. Саме так, зернятко до зернятка, і складається образ «Нової української школи». Хочу побажати всім педагогам натхнення на непростому, але перспективному шляху освітніх реформ та інновацій!