Відгомонів, відплив у минуле Х Одеський міжнародний кінофестиваль, залишивши по собі посмак переглянутих стрічок, нових відкриттів та знайомств, цілий шлейф яскравих вражень. Утім, зосталося й певне невдоволення: стільки цікавого, талановитого й бажаного не вдалося побачити через те, що у добі лише 24 години, а фестивальні події відбувалися водночас у щонайменше трьох-чотирьох місцях!

У символіці цьогорічного фестивалю чи не головну роль відігравала… риба — у всій красі й у величезних кількостях. Бички сушені, оселедець дунайський, камбала і королева Чорного моря — кілька — у проморолику, на обкладинках каталогів, на сувенірній продукції. Й, вочевидь, не випадково. Адже символіка риби містить у собі багато різноманітних значень. З глибокої давнини риба асоціювалася з такими важливими речами, як мудрість, достаток, порятунок людства. У деяких стародавніх легендах риба бере участь у творенні світу — приносить із дна першоствореного океану мул, з якого постає суходіл. Упродовж восьми фестивальних днів доводилося споглядати, як кіно створює чи змінює картину світу, і це відбувається через глядача.

— Створення фільму — це створення нових світів. Світів, що відкривають нам відчуття сьогодення і водночас — мрії про завтра, — вважає Влад Троїцький, режисер дійства, створеного спеці-ально до Одеського фестивалю на Потьомкінських сходах під назвою «Сходи до…».

Унікальна музична медіа-перформанс-опера зібрала на Потьомкінських сходах тисячі глядачів, які прийшли, щоб долучитися до масштабної творчості Влада Троїцького, митця, який заснував перший в Украії ні незалежний театр «Дах», такі популярні нині у всьому світі гурт «Даха Браха», фрік-кабаре Dakh Daughters, лялькове кабаре «ЦеШо», проект NOVA OPERA, «Гогольфест». У перформансі об’єдналися різні стилі й засоби музичного мистецтва — сучасний погляд на оперу, електронна музика, світло… Шоу «Сходи до...» — це гра понять та відчуттів, це спроба через творчість показати шлях від сьогодні у завтра. Куди ведуть «Сходи до...»? До нових можливостеи?, горизонтів, перспектив на життєвому шляху. Іншими словами — це небо, море, кіно, надія та нові можливості. Головний месидж грандіозного арт-перформансу під відкритим небом — сміливість будувати завтра.

Чимало масштабних подій відбувалося під час фестивалю, і все ж головне — це конкурсна програма, яка складалася з цікавих, креативних, глибоких фільмів з усього світу.

За підсумками глядацького голосування головні призи ОМКФ-2019 — Гран-прі та 10000 євро — в міжнародній конкурсній програмі отримали одразу дві стрічки — «А потім ми танцювали» режисера Левана Акіна та «Додому» Нарімана Алієва, а в національній — картина «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча.

Фільм шведського режисера грузинського походження Левана Акіна — це історія молодого танцівника, що розгортається у консервативному середовищі традиційних грузинських танців. Історія для тих, хто намагається вибратися із стереотипів, порушити правила й ризикнути всім заради того, щоб стати собою.

— Ця нагорода належить усім тим хоробрим молодим людям, які стали на правильний бік історії. Вона належить тим, хто організував перший прайд у Грузії в 2013 році, та тим, хто буквально зараз стоїть там перед парламентом, — подяку від режисера Левана Акіна під час закриття фестивалю зачитала продюсерка фільму «А потім ми танцювали» Кетіє Данелія.

Ця картина отримала також «Золотого Дюка» і 5000 євро як найкраща за версією міжнародного журі, а виконавець головної ролі Леван Ґелбахіані відзначений «Золотим Дюком» в номінації «Найкраща акторська робота».

Ще один фільм, удостоєний Гран-прі міжнародної конкурсної програми ОМКФ, — «Додому» Нарімана Алієва, в якому розкривається надважлива тема — повернення до своїх витоків. Це історія батька, який, втративши старшого сина внаслідок воєнних дій на сході України, везе його тіло на батьківщину, в Крим. Разом з молодшим сином вони вирушають у подорож додому, до першоджерел.

— Вісім років тому я вперше потрапив на цей фестиваль, після чого пообіцяв собі, що не повернуся сюди без фільму. Через два роки я приїхав з короткометражною стрічкою, ще через два — з другою короткометражкою, а ще через три роки — з повнометражною картиною. Дякую глядачам, які проголосували за наш фільм, — сказав режисер Наріман Алієв.

Переможцем конкурсу європейських документальних фільмів стала норвезька стрічка «Бо ми мужики», режисери Петтер Соммер і Ю Вемуд Свендсен.

За найкращу режисуру «Золотого Дюка» і винагороду 3000 євро у міжнародній конкурсній програмі отримав Алехандро Ландес — фільм «Монос» (Колумбія, Аргентина, Нідерланди, Уругвай, Німеччина, Данія, Швеція).

Дипломами Міжнародної федерації кінопреси (FIPRESCI) відзначений повнометражний фільм «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча та короткометражка «У нашій синагозі» Івана Орленка.

Найкращим українським короткометражним фільмом за версією журі національного конкурсу названий «Секрет, Дівчинка та Хлопчик» режисерки Оксани Казьміної. Володарем «Золотого Дюка» у номінації «Український повнометражний фільм» став «Тато — мамин брат» режисера Вадима Ількова, який отримав також нагороду за найкращу режисерську роботу.

Глядачі найкращим фільмом національної конкурсної програми обрали вже згаданий «Мої думки тихі» режисера Антоніо Лукіча.

— Цьогоріч ОМКФ уперше запровадив «Приз глядацьких симпатій» у національній конкурсній програмі, і ми побачили, що український кінематограф глядачі люблять так само сильно, як і ми, адже їхні оцінки були дуже високими, — зазначила програмна директорка фестивалю Юлія Сінькевич.

Президентка ОМКФ, голова наглядової ради Української кіноакадемії Вікторія Тігіпко вручила почесного «Золотого Дюка» за внесок у кіномистецтво французькій акторці Катрін Деньов і Михайлу Жванецькому, назвавши його «талісманом фестивалю», який понад 30 років тому став президентом Одеського глядацького кінофестивалю «Золотий Дюк», а ОМКФ розвинув цю ініціативу, перерісши в один із найбільших кінофестивалів Східної Європи.

— Створювати художні цінності — велика праця, — зазначила Вікторія Тігіпко. — Дуже боляче для митця бути не почутим. Саме тому наша мета як фестивалю сьогодні й на наступні 10 років — прискорити час і поєднати технології та інновації з кіноіндустрією. Щоб талант завжди й скрізь знаходив свого глядача! Час створювати свої супертренди, транслювати глядачеві тільки чесні емоції і високий професіоналізм.

ОМКФ-2019 закінчився, але і кінематографісти, і глядачі вже зараз з нетерпінням чекають на наступний, одинадцятий, кінофестиваль, який відбудеться в Одесі 10—18 липня 2020 року.