Серпень в українській політиці раніше можна було сміливо називати мертвим сезоном. Все цікаве починалося у вересні, коли веселі й задоволені поверталися на Батьківщину із зарубіжних курортів народні депутати. Веселі й задоволені з тих самих курортів поверталися в Україну й міністри. У перші два тижні вересня на них чекала важка робота. Треба було узгодити проєкт бюджету на наступний рік і подати його до Верховної Ради. Починався бій за цифри, інтрига, за якою стояли інтереси мільйонів громадян.

ХТО КОМУ В УКРАЇНІ ПОЛІТИК

Про бюджетну інтригу нині геть забули. В українському медіапросторі більше обговорюють долю собаки Джессі. Її з буксира, захопленого російськими прикордонниками в Керченській протоці, вдалося повернути на Батьківщину. Після собаки на другому місці за важливістю — «шкільна» тема. Тема короткострокового навчання депутатів Верховної Ради, обраних 21 липня на дострокових виборах за списком партії «Слуга народу» разом з депутатами від тієї ж партії у мажоритарних округах.

Цим гідним людям (деякі з них не знають, чим державний бюджет відрізняється від консолідованого) через місяць належить призначити прем’єр-міністра України, затвердити склад Кабінету Міністрів, який ще через два тижні представить проєкт основного фінансового закону країни. Одночасно, застосувавши отримані на короткострокових курсах знання, «слуги народу» почнуть ухвалювати закони, які перепланують у країні все.

Для наочності майбутні зміни можна порівняти з ремонтом квартири, де господар, розширюючи житлоплощу, зносить, не думаючи про наслідки, несучі стіни і розбирає дах перед завтрашнім сезоном дощів. І поки що відсутня сила, здатна зупинити те перепланування. Більше того, на будь-які зауваження, що такі дії незаконні, господар відповідає: «А ми змінимо закон. Якщо треба — змінимо Конституцію, якщо треба — взагалі знесемо будівлю».

Плани з перепланування країни, які команда Зе збирається через місяць внести у Верховну Раду, наразі незрозумілі й розпливчасті. Але вони оформлені в конкретну ідею — ідею зосередження всіх гілок влади в одних руках. Частково цю ідею на депутатському тренінгу в Трускавці сформулював політтехнолог Микита Потураєв, коли заявив: «Зараз ви помилково вважаєте, що ви всі — політики. Це велика помилка. Відповідь — ні... Ці вибори виграв Володимир Олександрович Зеленський».

Потураєв додав, що «школярам» належить стати політиками. Можливо, але зовсім не обов’язково. В Офісі Президента, мені здається, зроблять усе, щоб запобігти перетворенню аморфної маси недосвідчених «слуг народу» в консолідовані групи депутатів з власними інтересами або такі, що представлятимуть інтереси відомих олігархів.

А така самодіяльність вже дається взнаки. З нею Зеленський бореться особисто. Тих, кого підозрюють у передчасному бажанні стати політиками, запрошують групами чи поодинці в Офіс Президента, де виконувач обов’язків голови СБУ пан Баканов у присутності глави держави демонструє теки з досьє. Діє чи ні — час покаже. Час розставить на місця і реальне, а не формальне співвідношення сил в українському парламенті. Але до початку роботи Верховної Ради залишається ще місяць. Почекаємо.

САМОВРЯДУВАННЯ ЧИ САМОУПРАВСТВО?

Є, щоправда, тема, з якою, на думку команди Зе, не можна зволікати. Це — встановлення контролю над столицею країни Києвом і, ширше, над місцевим самоврядуванням в Україні. Процес децентралізації, одна з небагатьох реальних реформ, які проходять у державі, далеко не завершений. Він, можна сказати, якраз у розпалі. Влада об’єднаних громад із завершенням процесу різко зросте. І командувати з Києва справами райцентру в «Хацапетівці» стане складніше.

Але столиця держави — місто особливе. Воно управляється відповідно до особливого закону. У цьому законі написано, що голова Київської державної адміністрації (КМДА), виконавчого органу виборної Київради, призначається Президентом. Водночас рішення Конституційного Суду свідчить, що керівником КМДА глава держави призначає обраного киянами голову Київради (мера).

Команда Зе рішення КС ігнорує. Ініціює поділ постів мера і голови КМДА. Наполягає, щоб обраний киянами Віталій Кличко зі вступом на посаду нового Президента склав повноваження так, як і голови облдерж-адміністрацій. Голова КМДА і мер Києва — «останній з могікан» старої влади на важливій посаді. Його відставка для «зелених» питання принципове. Для того щоб домогтися свого, ці люди вкотре готові піти на порушення законодавства і Конституції. Для них це справа звична.

Заради того щоб «кинути» Віталія Кличка, керівник президентського Офісу пан Богдан навісив на мера звинувачення в корупції. Не спрацювало. Звинуватив у співпраці зі «смотрящими», хоча сам нав’язував таких «смотрящих». Неправдоподібно. Протистояння «зелених» з одним із найпопулярніших в Україні і в світі державних діячів набуває рис полі-тичного переслідування.

Але якби йшлося тільки про Кличка. «Зелені» як першочерговий захід «вдосконалення управління» пропонують змінити систему державних адміністрацій, перетворивши її в ланцюг префектур (фактично — з повноваженнями прокуратури) перекроївши і зменшивши кількість районів. Якщо це не зупинить процес децентралізації, то значно його ускладнить, сповільнить і поставить у залежність від волі префектів.

Хотілося б думати, що подібний капітальний ремонт проходитиме за відкритого обговоренні у Верховній Раді із залученням опозиції та громадськості. Але все може скластися й інакше. Як? А без парламенту. Так, як висловлюється нинішній міністр внутрішніх справ Арсен Аваков. Кінчати стару владу треба. Хоча «по бєзпрєдєлу це неправильно і не можна». Але треба.

А то полетить Порошенко назавжди в Дубай, Кличко — у Вашингтон, і всю відповідальність за дурість, що відбувається, доведеться брати на себе. І відповідати за неї перед народом.