Ще місяць політичним оглядачам доведеться послуговуватися чутками і припущеннями, працювати в режимі очікування. Верховна Рада дев’ятого скликання, за оптимістичного сценарію подій, збереться на перше засідання лише 3 вересня. І не факт, що відразу буде сформовано уряд. Часу до початку великого сюжету не так багато, але байдикувати не годиться. Тож займемося сюжетами малими.

БЕЗ ПОСЕРЕДНИКІВ

На початку серпня кілька авторитетних українських інформаційних агентств і газет стали жертвами масштабної провокації. Цю провокацію, як не дивно, організувала нова влада за участю глави нашої держави. А головний фігурант провокації, глава Офісу президента Андрій Богдан, у відповідь на обурення суспільства (запущеної «качки» зі своїм звільненням) заявив на «Радіо «Свобода», що команді Зеленського журналісти не потрібні. Ця команда спілкується з суспільством без посередників.

Як нова влада збирається спілкуватися з народом — її справа. Але зауважу, що не у всіх громадян України є смартфони, не всі зареєстровані в соціальних мережах. Багато хто з нас необхідну інформацію досі черпає з телевізора, а не з інтернету. Але не про це мова, а про те, що отримані відомості в будь-якому випадку треба систематизувати, осмислити і скласти в загальну картину. Саме цим і займаються незалежні українські ЗМІ. Кожен по-своєму.

Інакше розрізнені факти узагальнюватиме сама влада. А загальну картину, як у романі Орвелла, Великий Брат складатиме «без посередників». У своїх швидкоплинних інтересах. Сьогодні заявить, що ми воюємо з Росією, завтра — що на сході відбувається внутрішній конфлікт, післязавтра — що «наші люди» воюють по обидва боки фронту.

Цікаво, що заява Богдана, як з’ясувалося, адресована саме українським посередникам. З посередниками російськими чинний Президент України і майбутній голова Верховної Ради Дмитро Разумков, а також патрон Володимира Зеленського Ігор Коломойський відмінно спілкуються. Зеленський і Разумков дали по інтерв’ю спецкору газети «Коммерсант», а Коломойський розговорився з журналістами медіахолдингу «РосБизнесКонсалтинг». Інтерв’ю, певна річ, розібрали на цитати. І вони стали основою для картини російської пропаганди. Кремль, очевидно, посередників наразі потребує.

Але якщо наше керівництво хоче спілкуватися з народом безпосередньо — нехай спілкується. Не будемо детально зупинятися на змісті бесіди майбутнього голови ВР зі спецкором «Коммерсанта». І тим більше не звертатимемо увагу на одкровення Коломойського в інтерв’ю «РБК», де олігарх хоче виглядати порядною людиною і безкорисливим патріотом України.

Краще повернемося до вже згаданого Великого Брата, точніше, до ідеї про те, що однопартійна влада за допомогою тотального контролю і нагляду може ефективно управляти державою. Цього не вийшло навіть у СРСР. Що вже й казати про незалежну Україну, де передача верховної влади схожа, швидше, на парад тачанок у Гуляй Полі, ніж на зміну варти перед Букінгемським палацом.

Втім, за вікном уже третє тисячоліття. Контролювати людей, якщо вірити фахівцям, тепер можна не через встановлені в кожному будинку «те-лескріни», як у романі Орвелла, а з допомогою звичайних мобільних телефонів, відео-камер у комп’ютерах і мікрофонів. Тільки навіщо? Пересічні громадяни після виборів нову українську владу не цікавлять. Цікавлять ті, кому в залі під куполом належить натискати на кнопки, приймаючи закони.

СЛУГИ ПІД КОВПАКОМ ГОСПОДАРІВ

Тепер, коли тижневий тренінг для «слуг народу», обраних до Верховної Ради, благополучно закінчився, стало зрозуміло, для чого його, власне, організували. Ті, хто бачать нашу країну як величезну корпорацію, спробували згуртувати команду парламентаріїв-новобранців таким же чином, як у великих корпораціях дресирують середній персонал. Пояснюючи на пальцях, що вони без господаря — ніхто, а господар знає, як треба думати і що можна робити.

Зеленський, який за півтора місяця звик до абсолютної покори персоналу, ще в Трускавці зіткнувся з глухим опором майбутніх народних депутатів. Група «слуг народу», обраних у мажоритарних округах, заявила, наприклад, про незгоду з обговорюваними в офісі президента кандидатурами на пост прем’єр-міністра. А якщо вірити майбутньому голові фракції «Слуги народу» у ВР Давиду Арахамії, то від десяти до п’ятнадцяти відсотків мажоритарників виступають проти законопроєкту про негайне зняття недоторканності з народних обранців. І таке їх ставлення народних до зобов’язань, взятих на себе під час виборчої кампанії — тільки початок.

Якщо єдність двох з половиною сотень «слуг народу» у Верховній Раді виявиться фікцією, про радикальні зміни в державному устрої України можна буде забути. Ніякої катастрофи в цьому випадку, звісно ж, не станеться, але корабель «Україна» повернеться в рідну гавань зі звичними олігархами, їхніми «смотрящими», судово-прокурорською мафією і круговою порукою чиновників на місцях. Тиха «революція Зеленського» тихо і закінчиться. Але не для самого Володимира Олександровича.

Втративши надію на швидкі зміни на краще, на швидке закінчення війни та інші чудеса, українці швидко покладуть край правлінню політичних фокусників. Відправлять їх подалі разом з фокусом зразка Великого Брата, технологією контролю над народними депутатами з елементами штучного інтелекту. За результатами голосувань цей фокус повинен виявляти в партійних лавах корупцію та зраду принципів.

За допомогою природного інтелекту можна було б збагнути, що затія ця безглузда. Непідкупні і принципові, як правило, не рвуться до Верховної Ради. А принципи решти, як показав досвід, не витримують випробувань сумами із шістьма нулями в американських грошах. Втім, технології технологіями, а задля координації дій (ймовірно, для простоти впливів) народних депутатів фракції «Слуга народу» вирішено розділити на п’ятнадцять груп. Розділити за жеребом, щоб не створити, не приведи Господи, внутрішньої опозиції.

Природний інтелект міг би підказати, що невелику групу народних депутатів олігархові, якщо захоче, набагато легше купити, ніж фракцію цілком. У ВР попередніх скликань прецеденти були. Але не думатимемо про погане заздалегідь. Правда?