ІА «Контекст-Причорномор'я»
логін:
пароль:
Останнє відео
Прес-конференція «Нові терміни проведення зовнішнього незалежного оцінювання у 2020 році»
Инфографика
Курси валют. Долар США. Покупка:




Повернулись із полону моряки
11.09.2019 / Газета: Одесские известия / № 70(5193) / Тираж: 18937

Обмін полоненими готувався довго, про перемовини точної інформації не було, бо сам процес тривав в умовах секретності. І лише коли всі 35 в’язнів Кремля вирушили літаком із російського аеропорту «Внуково», можна було говорити, що обмін полоненими між Україною та Росією є доконаним фактом.

За інформацією із надійних джерел, ще 7 серпня почався процес перемовин між президентами України та Росії, який закінчився поверненням в Україну українських моряків та політв’язнів. Тоді було домовлено про створення робочих груп. Групою української сторони керував помічник президента Андрій Єрмак. До неї входила і омбудсмен Людмила Денісова. Вона кілька разів їздила до Росії. На поруки Денісової Росія звільнила українських моряків.

Формула «35 на 35»

Заступник голови ОПУ Кирило Тимошенко займався логістикою процесу передачі та її узгодженням з Кремлем. Робочі групи займалися реалізацією досягнутих домовленостей президентів Зеленського і Путіна, які погодили ключові позиції і списки.

Як стверджують офіційні джерела, на початку перемовин йшлося про українських моряків, яких Кремль захопив у Керченській протоці, а згодом сторони вийшли на діалог також про повернення Олега Сенцова, Олександра Кольченка та інших бранців. Зрозуміло, не за «дарма», а в якості обміну на звинувачуваного у держзраді Кирила Вишинського та інших йому подібних. Так склалася формула «35 на 35».

15 серпня Офіс президента надіслав Генеральній прокуратурі та Службі безпеки України список із прізвищами людей, яких Україна мала видати у рамках обміну.

Найболючішим виявилося питання про обмін Цемаха, який визнається важливим свідком у справі про збиття малайзійського «Боїнга», що призвело до загибелі майже трьохсот людей. Нідерланди наполягали на тому, аби його не відпускати. Але Путін, як стверджують, поставив питання руба: або передаєте нам Цемаха, або обмін буде скасовано. Тож він відбувся.

Зустріч після 286 днів неволі

Посадка в літаки груп обміну тривала близько години, і рівно о 12-й обидва літаки піднялись в небо – український в напрямку Києва, російський – до Москви. Приблизно о 13.30 літак з бранцями Кремля сів в аеропорту «Бориспіль». Це була зустріч, на яку довго чекала вся Україна. Після привітання президента Зеленського та дуже зворушливої зустрічі зі сльозами на очах з рідними усі колишні полонені поїхали на обстеження у клініку «Феофанія» та військовий госпіталь.

Безперечно, повернення наших бранців дорогого варте. Бентежить лиш одне: Росія відпустила додому українців, котрі не заплямували себе жодним злочином. Приміром, наші моряки у 2018 році відповідно до міжнародного права здійснювали перехід між українськими портами, вони ні в кого не стріляли, нікого не вбили. Але Росія підступно, як терорист, захопила наших двадцятьох чотирьох моряків та три невеликі кораблі. Тож тепер в плані обміну ми повернули додому невинних людей, а віддали Росії справжніх вбивць-злочинців, ворогів України, таких як Цемах.

У російських застінках наші моряки показали незламність духу і залишились вірними присязі та Батьківщині.

7 вересня у столичному аеропорту «Бориспіль» українських військових — звільнених бранців Кремля — зустрічали хлібом-сіллю. Командуючий ВМС України Ігор Воронченко вручив їм нагороди та чергові військові звання.

«Нарешті закінчилися 286 днів неволі і боротьби за долі українських військових моряків. Військово-Морські Сили України з радістю вітають наших побратимів з поверненням на Батьківщину і висловлюють свою подяку всім, хто не залишився осторонь: допомагав, підтримував і боровся за свободу українських громадян. Також вітаємо близьких і рідних хлопців, адже для них, як і для полонених, це були нестерпні дні очікувань, безсонних ночей і надії. Протидія агресору і під час визволення військових моряків велася Україною на всіх міжнародних площинах, тому сьогоднішня подія — це спільний здобуток всієї країни і яскравий приклад світові, що тільки об’єднавшись ми зможемо захистити права людини і свободи від посягань Кремля», — йдеться в повідомленні ВМС ЗС України.

Треба сказати, що родичів наших героїв-моряків у «Бориспіль» було доправлено військовим літаком із Одеси, з аеродрому «Шкільний». За часи поневірянь вони, можна сказати, стали однією згуртованою сім’єю, бо збирались вже не раз. Вони були стомлені, знервовані, але врешті-решт радісні від того, що їхні діти, чоловіки, брати повернулися додому. І це було свято для всіх українців.

Гідні сини неньки-країни

Ось імена наших героїв: Роман Мокряк, командир МБАК «Бердянськ»; Юрій Без’язичний, моторист-електрик; Андрій Артеменко, старший комендор; Андрій Ейдер, комендор-сигнальник; Богдан Головаш, випускник ІВМС; Денис Гриценко, командир 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування; Василь Сорока, капітан, перебував на борту МБАК «Бердянськ»; Богдан Небилиця, командир МБАК «Нікополь»; В’ячеслав Зінченко, комендор-сигнальник; Сергій Цибізов, комендор-сигнальник; Сергій Попов, заступник командира дивізіону з електромеханічної частини – начальник електромеханічної служби 1-го дивізіону кораблів охорони рейду морського командування; Владислав Костишин, випускник ІВМС; Андрій Оприско, моторист-електрик МБАК «Вишгород»; Андрій Драч, капітан, перебував на борту МБАК «Нікополь»; Олег Мельничук, командир рейдового буксира «Яни Капу»; Михайло Власюк, моторист-електрик; Віктор Беспальченко, комендор; Володимир Терещенко, комендор; Єв­геній Семидоцький, мар­совий; Володимир Лісовий, командир 31-го дивізіону суден забезпечення; Андрій Шевченко, головний старшина дивізіону; Володимир Варімез, старший радіотелеграфіст НК «Сміла» 31-го дивізіону суден забезпечення; Сергій Чуліба, командир відділення мотористів НКА «Нова Каховка» 31-го дивізіону суден забезпечення; Юрій Будзило, командир радіотехнічного взводу управління 21-ї окремої р/т роти морського командування.

Звільнених українських моряків привезли до головного військового госпіталю у Києві. Вони мають пройти медичні обстеження та реабілітацію. Заступник начальника головного військового клінічного госпіталю з медичної частини Олександр Циц запевнив, що для проведення обстеження військових моряків залучать найкращих спеціалістів. «Всі визволені військовослужбовці сюди доставлені для того, щоб пройти поглиблене медичне обстеження, а при наявності патологій отримати висококваліфіковану допомогу. Для цього залучені провідні спеціалісти Міністерства охорони здоров’я і всі військові спеціалісти», — розповів він. Циц зазначив, що практично всі — в задовільному стані.

Серед двадцяти чотирьох звільнених воїнів п’ятеро родом з Одеси та області. Це Юрій Без’язичний, 1990 р.н., навчався на 3-му курсі Одеського національного морського університету; Андрій Ейдер, 1999 р.н., він наймолодший серед полонених, закінчив Одеський професійний ліцей морського транспорту; Василь Сорока, співробітник контррозвідки СБУ, 1991 р.н.; Володимир Варімез, 1992 р.н., випускник Ізмаїльського вищого професійного училища; Юрій Будзило, 1972 р.н., спадковий моряк, його батько теж служив на флоті.

Наймолодший із моряків Андрій Ейдер вже в госпіталі зробив своїй дівчині пропозицію руки і серця. Він, ще перебуваючи у полоні, попросив адвоката купити обручки. Мама Андрія розповіла, що з Мариною син зустрічався три роки, Марина стала для сім’ї рідною. Дату весілля визначать пізніше.

В’ячеслав Зінченко розповів журналістам, що хоче продовжити службу у ВМСУ.

А ось цей факт, мабуть, найкраще характеризує наших моряків. Коли Богдана Головаша запитали, чи пішов би він знову через Керченську протоку, він відповів ствердно. І це найкраще свідчить і про відданість Батьківщині, і про те, що наші моряки ніяких законів не порушували. І це визнав Міжнародний трибунал з морського права.

Отже, зроблено добру справу. Проте головне питання залишається відкритим. Воно полягає в тому, що Росія і надалі може діяти як терорист: брати українських громадян в заручники і вимагати від України поступок за їх повернення. Аж до відмови від євроінтеграційного курсу. Чому б і ні?

Втім, і нині в російських застінках перебуває ще багато українців.

Автор: Александр Кумайгородский

Пошук:
розширений

Сергій Токарєв
Сергій Токарєв розказав про заходи, що покращать стан українського IT-сектору
Втрати контрактів та складнощі із залученням іноземних інвестицій — це ті виклики, з якими сьогодні найчастіше стикаються українські IT-компанії. На цьому наголошує Сергій Токарєв — IT-інвестор та бізнесмен, співзасновник інвестиційної групи Roosh. На його думку, становище вітчизняного сектору може покращити активний міжнародний іміджбілдинг.

SHABO провело серію дегустацій Великих вин України
Одне з провідних українських виноробних підприємств SHABO провело серію дегустацій, присвячену 20-річчю компанії.

Останні моніторинги:
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса
00:00 28.03.2024 / Вечерняя Одесса


© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.012