Напередодні візиту Президента України до Нью-Йорка на сесію Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй газета «Вашингтон Пост» опублікувала статтю депутата Верховної Ради восьмого скликання Сергія Лещенка, де він, з-поміж іншого, розповів про те, як в оточенні президента США збираються використати цей візит.

МЕТА НЕ ВИПРАВДОВУЄ КОШТИ

Лещенко, не пов’язаний тепер з державною службою, висловився відверто: «…Брудні ігри Джуліані і його партнерів, які намагаються втягнути Зеленського в конфлікт між двома іноземними партіями, різко обмежують можливості України для маневру у відносинах із США». Про те ж говорив і звільнений Зеленським посол України у США Валерій Чалий, застерігаючи будь-якого українського діяча від бажання втрутитися у хід передвиборної боротьби на боці Демократичної або Республіканської партій.

Основним «партнером» адвоката Рудольфа Джуліані (точніше, його патроном) є чинний президент США Дональд Трамп. Без відома господаря Білого дому колишній мер Нью-Йорка і пальцем не поворухне. І не буде впродовж кількох місяців 2019-го розігрувати виставу про український слід у «корупції» Гантера Байдена, сина основного конкурента Трампа в боротьбі за крісло американського президента.

Мета Дональда Трампа – гранично проста: змусити українську Генеральну прокуратуру відновити закриту кримінальну справу про незаконне збагачення власника газового холдингу Михайла Злочевського, де юрист Гантер Байден працював у раді директорів. При цьому одночасно кинути тінь і на його батька – Джозефа Байдена, який наполіг на звільненні генерального прокурора України Віктора Шокіна, ініціатора кримінальної справи.

Джуліані «українську місію» виконував не як адвокат, а як грубий проконсул, розмовляв з представниками старої, а потім нової української влади мовою ультиматуму, розраховував на недосвідченість та некомпетентність команди Зеленського, називав ворогом Трампа кожного, хто противиться його волі. «Під килимом» проблему можна було, я думаю, вирішити, і всі були б задоволені. Але повільно. А Трамп хотів швидко. 25 липня він зателефонував Президентові України. І з-поміж іншого сказав (маючи на увазі справу Байдена — Л.З.), «що було б здорово, якщо ви зможете щось зробити разом з генеральним прокурором».

У цій розмові з обох сторін було сказано багато такого, що виходить за рамки дипломатії у звичному розумінні і що, маючи уяву, можна кваліфікувати як посадовий злочин. Але якщо українці звикли до вислову, що «наступний генеральний прокурор буде на сто відсотків моєю людиною», то для американців пряме прохання до президента іншої держави втрутитися у виборчу кампанію — підстава для початку процесу відсторонення президента від влади.

На вимогу комісій Конгресу США та американської розвідки стенограма розмови Трампа і Зеленського від 25 липня була опублікована. Реакція в Палаті представників не змусила себе чекати. Ненсі Пелосі, лідерка демократичної більшості, оголосила про ініціацію імпічменту президента Сполучених Штатів Америки.

Завершити цей процес навряд чи вдасться, оскільки остаточне рішення має ухвалити Сенат США, де у республіканців – тверда більшість. Але кампанія з виборів американського президента у 2020 році пройде під акомпанемент гучних публічних офіційних викриттів Дональда Трампа. Не тільки у відносинах з нашою країною.

ВЕЛИКІ І МАЛІ МАНЕВРИ

Президенту Володимирові Зеленському від боротьби Дональда Трампа за Білий дім і від суперництва американських партій добре було б триматися подалі. Ідеально – застудитися і не полетіти в Нью-Йорк на засідання Генеральної Асамблеї ООН. Але переважило бажання себе показати і стати об’єктом уваги всього світу. Показав. Став. Але не об’єктом уваги, а об’єктом величезного скандалу та об’єктом маніпулювання з боку великої держави. Це якоюсь мірою перекреслило вдалий виступ Зеленського з трибуни Організації Об’єднаних Націй і не менш вдалі зустрічі з лідерами кількох держав у кулуарах.

У середу, 25 вересня, відбулася перша особиста зустріч президентів США й України. Вона тривала довше від запланованого часу і завершилася своєрідною прес-конференцією, де президенти, відповідаючи на запитання журналістів, мали можливість правильно розставити акценти. Якщо для Зеленського важливо було заявити про те, що тільки спільна підтримка ЄС і США здатна зупинити війну на Донбасі, то ключовою для Трампа стала фраза: «Я сподіваюся, що ви і президент Путін зможете зібратися разом і вирішити проблеми».

Ще важливішим для Дональда Трампа було б укотре почути, що в телефонній розмові з ним Володимир Зеленський не відчув ніякого тиску. Але для глави нашої держави існував ризик остаточно посваритися з демократами. І Президент України цього разу заявив, що втручатися в американські вибори не хоче.

Яким може бути політичний результат особистої зустрічі двох президентів? Для України, вочевидь, ніяким. Господар Білого дому, і це доводять його записи в твіттері, чітко налаштований на поліпшення і розвиток відносин з Кремлем і з Путі-ним особисто. Трамп також розраховує на перемогу на президентських виборах. Не факт, що «свій на сто відсотків» генеральний прокурор України накопає якийсь компромат на Джозефа Байдена і його сина. Зате з великою ймовірністю можна стверджувати, що в одній із «папочок Путіна» є компромат на самого Трампа.

Хто б сумнівався, який компромат важливіший. Смикнуть у Кремлі за ниточку — у Вашингтоні для протидії корупції заблокують фінансову допомогу Україні. Смикнуть за іншу ниточку – у Білому домі вимагатимуть від Євросоюзу збільшити внесок на підтримку України. А до цього свою допомогу зменшать. За таких обставин успішний маневр нашої дипломатії полягав би винятково в очікуванні результату американських виборів, у відсутності ставок на перемогу республіканців або демократів.

Але як справедливо зауважив Сергій Лещенко у «Вашингтон Пост», «партнери» свідомо обмежують можливості України для маневру.