Із 12 жовтня у галереї Літературного музею експонується персональна виставка малярства та графіки одеської мисткині, члена Національної спілки художників України Наталії Бережної.

Наталія Іванівна Бережна закінчила живописне відділення Одеського державного художнього училища ім. М.Б. Грекова і художньо-графічний факультет тоді Одеського державного педагогічного інституту (нині — Південноукраїнський національний педуніверситет) ім. К.Д. Ушинського, де навчалася у Г.М. Павлюка та О.В. Слешинського.

Іще за часів навчання її вабила царина монументального мистецтва. Багато років працювала в Одеському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду УРСР художником монументально-декоративного цеху. Монументальне мистецтво, на відміну від станкового, передбачає інші якості, завдяки яким твір може увічнювати, надихати, повчати. Це, насамперед, категорія «величного» змісту й умовна, виразна, лаконічна, часто — приведена до знаку, форма вираження.

Мисткиня створила багато значних проєктів монументально-декоративного оформлення екстер’єрів та інтер’єрів громадських будівель. Серед них: розпис інтер’єру «Флора і фауна» (1981 р., 40 м2) та вітражі «Танок» і «Політ» (1988 р.) в Одеській обласній дитячій лікарні, мозаїка «Материнство» на фасаді пологового будинку №7 Одеси (1985 р., 15 м2), вітражі лікарні санаторно-курортного комплексу «Куяльник» (1990 р., 37,5 м2) та інші. Цікавого досвіду вона набула, створюючи проєкт завіси «П.І. Чайковський» для будинку культури у м. Воткінськ (1989 р.). Величезне полотно (100 м2) було втілене у складній змішаній техніці, де поєдналися аплікація, розпис тканини, об’ємне шиття.

Отримавши універсальну освіту, великий досвід роботи в галузі монументального мистецтва, Наталія Іванівна закумулювала й перетворила творчу енергію для занять станковим живописом й оригінальною графікою.

На виставці представлені живописні композиції декоративних натюрмортів та абстракції, а також вишукана кольорова графіка.

За словами куратора виставки Сергія Савченка, «мистецтво Наталії Бережної виділяється особливим станом «входження в радість». В її творчості відбувається формулювання світлом і кольором своєрідного «портрету насолоди», чистої аркаді-йської емоції. Стара класична Одеська школа живопису й модерне мистецтво 1970-х з його моделлю уваги до конструювання пластичної теми оформилися для Наталії в естетичну традицію, що справила сильне враження і продовжує уособлювати діалогову зону формування її індивідуального стилю». Дотичність до мистецтва вітражу, мозаїки, монументально-декоративних розписів та іконопису, декоративних тканин, які вже за своєю суттю несуть ідею світла й чистого кольору, відіграли велику роль у творчому самовизначенні художниці.

У яскравих квіткових натюрмортах проявлено традицію барокової пишноти. У них художниця розвиває тему милування багатством природи, безкінечної у своїй розмаїтості.

Абстрактні, немов пульсуючі композиції, вільні від предметної «літературної» канви, виявляють метафори світла, руху невидимої енергії, музичних мелодій, тощо.

У кожній композиції проявляється воля автора-режисера. За видимої легкості, полотна створюються довго, поетапно, у складній комбінованій техніці. Форми, народжені спочатку пластикою лінії, поступово зв’язуються кольором.

«Висока внутрішня культура Наталії потребує відповідності у якості твору. Дорогоцінна поверхня народжується крок за кроком, з окремих клаптиків, поки вони не зростуться у єдиний цілісний пласт», — коментує Сергій Савченко. За його образним висловом, «живопис Наталії Бережної — як чистий струмок, сповнений щирості, чесності, глибини почуттів. У наш складний час зіткнення різних векторів художниця зберігає внутрішню цілісність, неповторність і самодостатність у повноті своєї екзистенції».

Персональна виставка Наталії Іванівни Бережної, яка експонуватиметься в Літмузеї до 29 жовтня, — це момент відкриття творчості самобутньої мисткині для широкого культурного простору Одеси й України.