24—28 жовтня в Одесі пройдуть XIV Дні польського кіно, приурочені до національного свята країни-сусідки — Дня незалежності. Фільми демонструватимуться у кінотеатрі «Планета Кіно», що в РТЦ «Сіті Центр» (проспект Небесної Сотні, 2).

Одесити зможуть переглянути п’ять відомих польських стрічок.

«Кур’єр» (2019). Шпигунський трилер. Режисер Владислав Пасіковський.

Від виконання місії однієї людини залежала доля Польщі і Другої світової війни. Переслідуваний усіма ворожими шпигунами, посеред ночі перевезений із готелю «Савой» до Жабна, він зустрічає людей, які назавжди змінюють його життя…

Владислав Пасіковський — один із найвідоміших польських режисерів. За дебютну роботу «Кролль» отримав нагороди на Ґдинському кінофестивалі. Його фільми «Джек Стронг» та «Пітбуль. Останній пес» переглянули у кінотеатрах понад два мільйони глядачів.

«Нашою метою було розповісти сенсаційну, але життєву історію, яку, мабуть, не придумали б сценаристи «Джеймса Бонда». Розповісти її при цьому у найсучасніший спосіб, використовуючи досягнення нового стилю пригодницьких та сенсаційних стрічок» (Владислав Пасіковський).

«Цього разу у Пасіковського вийшов політкоректний, в міру пафосний, хоча й напрочуд динамічно змонтований фільм. Добре зіграний» (Юстина Бричковська, gazeta.pl).

«7 почуттів» (2018). Психологічна комедія. Режисер Марек Котерський.

Страх, гнів, смуток, радість, огида, ревнощі, сором. Адась Мяучинський повертається до часів свого дитинства, коли — як і у більшості з нас — він мав проблеми з визначенням емоцій, які переживав. Задля психологічного поліпшення свого дорослого життя він вирішує повернутися до того, як виявляється, не зовсім безтурботного періоду і навчитися переживати сім основних почуттів. Ця надзвичайно непередбачувана подорож у минуле рясніє низкою комічних ситуацій, але також несе в собі силу емоцій та роздумів…

Марек Котерський — один із найвидатніших і найпопулярніших польських режисерів. Уже його повнометражний дебют «Будинок безумців», знятий 1984 року, встановив його неповторний, оригінальний стиль та кінометоди розповіді про реальність, яка нас усіх оточує.

«Найвищою людиною у світі був американець, двісті сімдесят два сантиметри у висоту, найнижчою — польський граф, що жив у XVIII ст. Найважча людина важила чотириста вісімдесят чотири кілограми, найлегша — у свої дев’ятнадцять — п’ять з половиною кілограмів. Найбільш плідна жінка у світі народила шістдесят дев’ять дітей. І це факти. Цікавіші, ніж якби я написав якийсь творчий маніфест. Принаймні, нічого цікавішого мені не спадає на думку» (Марек Котерський).

«Марек Котерський — перфекціоніст. Його сценарії — це партитури, написані в словах і діалогах, переповнені пригорщами повсякденної мови вулиць та домів. Тому грати у його фільмі — це не лише величезна честь, а й творчий виклик для акторів» (д-р Кароль Яхимек).

Вовкулака (Польща-Нідерланди-Німеччина, 2018). Трилер. Режисер Адріан Панек.

Група дітей, звільнених з концтабору, які вже давно втратили сенс життя, голодні опиняються у занедбаному домі у лісі. Вони пройшли крізь пекло, але справжній жах тільки починався…

Адріан Панек — польський режисер короткометражних фільмів та низки відеокліпів. 2011 року зняв свою дебютну стрічку «Даас» з Анджеєм Хирою та Ольгердом Лукашевічем у головних ролях. Фільм був відзначений як найкраща художня стрічка 2011-го.

«Коли я думав про створення жанрового кіно і що може насправді лякати, то прийшов до поєднання драми з трилером з елементами фільму жахів» (Адріан Панек).

«Багато в чому це фільм, від якого прискорюється серцебиття, але він також вселяє певну надію — і, можливо, навіть прощення. Щиро рекомендую» (http://jbspins.blogspot. com/2018/09/fantastic-fest-18-werewolf.html).

«Ще день життя» (Польща-Іспанія-Бельгія-Німеччина-Угорщина, 2018). Анімаційна драма. Режисери Дам’ян Ненов, Рауль Де Ла Фуенте.

Це захоплива історія тримісячної подорожі відомого польського журналіста до Анголи, спустошеної війною, у якій лінії фронту зміщуються, як калейдоскоп, з дня на день…

«Ми скористалися відстороненістю коміксу і графічних трюків, але у нас також був монтаж, «живий план» та справжні актори, чиї жести і рухи ми пізніше перенесли в анімовану версію» (Дам’ян Ненов).

«Ця історія вартує тисячі примхливих і надуманих писак» (Сальман Рушді).

«Як пес з кішкою» (2018). Психологічна драма. Режисер Януш Кондратюк.

Автобіографічне, сповнене іронічного гумору бачення нетипової родини, з її конфліктами та суперництвом, не позбавлене зворушливих моментів і справжньої близькості…

«Пам’ятаю, як Домінік Реттінгер, з яким я в результаті створив сценарій, переконав мене записувати все, що я йому розповідав. І коли ми записали, з цього вийшов сценарій. І тоді цей фільм «засмоктав» мене, і я вже не встигав про щось думати. Все пішло саме собою» (Януш Кондратюк).

«У пам’яті після перегляду залишається лише «людське». Автентичні гримаси, великі плани на обличчях, долонях, оскільки зовнішність загалом — це манекен. А найголовніше в життєвих історіях про смерть — це тривалість, очікування та страх. Світ почуттів» (Лукаш Мацеєвський, kultura.onet.pl).