Минулий тиждень підніс два неприємні сюрпризи колишнім власникам «Приватбанку» Ігореві Коломойському та Геннадію Боголюбову.

Спочатку, 15 жовтня, представникам банку, який як відомо, був повернутий у державну власність, вдалося довести, що суперечка між фінустановою та її екс-акціонерами таки підлягає розгляду у Високому суді Лондона, а не в якомусь із «найс-праведливіших» районних судів України (чого, мабуть, добивалися юристи олігарха).

«Судді Апеляційного суду дійшли висновку, що «Банк має достатньо для судового розгляду матеріалів для повного відшкодування 1,9 млрд дол. США (включаючи відсотки — 3 млрд дол. США), як заявлено в позовних вимогах», і що судовий наказ про всесвітній арешт активів залишається у силі», — повідомила пресслужба «Приватбанку».

А 17 жовтня відбулося засідання Господарського суду Києва, на якому стало відомо, що розгляд справи про повернення ексакціонерам акцій «Привату» призупиняється.

«Досі в українських судах все складалося переважно на користь Коломойського та Боголюбова. Тепер усе інакше, — зауважує «Економічна правда». — Зрештою, призупинення справи не означає, що колишні власники «Приватбанку» зазнали остаточної поразки, але на даному етапі такий вердикт, скоріш за все, на руку банку, і не лише йому. Позитивні новини з Лондона та Києва дадуть змогу українській делегації якщо не домовитися, то, принаймні, продовжити переговори про нову програму співпраці з МВФ у Вашингтоні».

Коментуючи рішення Високого суду, експерт з фінансових питань, інвестиційний банкір Сергій Фурса на своїй фейсбук-сторінці, зокрема, написав (початок див. у номері «ЧН» за суботу, 19 жовтня):

«…У суді адвокати олігарха не оскаржували факт виведення грошей з банку. Вони наполягали, що це не справа Лондонського суду. Простий україн-ський «міжсобойчик». До чого тут британське правосуддя?..

Але, на щастя, гроші з банку виводилися через британські офшори, а отже британська система правосуддя тут причому. І, отже, є шанс на справедливий вердикт.

Ще на першому етапі суддя, який засумнівався в юрисдикції, не сумнівався в порушенні закону і наявності фінансових махінацій. Тепер трійка апеляційних суддів вирішила, що і в юрисдикції не варто сумніватися. Повністю підтримавши позицію України (яку відстоює державний «Приватбанк»). За всіма пунктами.

Лондонський суд виступив на боці України абсолютно за всіма пунктами. Він постановив, що Лондонський суд має юрисдикцію.

Активи Коломойського залишаються замороженими. А судовий процес проти колишніх власників «Приватбанку» не повинен затримуватися. Аж до передбачуваного тепер результату. Бо після такого рішення апеляції чекати іншого вердикту просто неймовірно безглуздо. Це беззастережна перемога.

Що тепер? Тепер нема перешкод для того, щоб розглядати справу по суті. Це, звісно, довгий процес. Високий суд Лондона, на відміну від Печерського суду, Окружного адміністративного суду й особливо гордого Баришівського суду, нікуди не поспішає. Але й рішення приймає правове. А значить висока ймовірність того, що в результаті ми отримаємо вердикт за британським правом, яким буде наказано продати заморожені активи колишніх власників банку. І передати гроші в бюджет України. В тій чи іншій формі. Фактично суд Лондона назвав Коломойського злочинцем. І соромно, що в Україні він позиціонується по-іншому.

Єдиний шлях для Коломойського тепер — отримати контроль над «Приватбанком» і відкликати позов. Під будь-яким приводом. Скажімо, порівнювати Високий суд Лондона зі сліпими футбольними арбітрами з Англії. Кричати про патріотизм і про те, що українці повинні розбиратися самі. Без буржуїв. Все, аби не отримати фінальний вердикт і не віддати всі свої активи.

А тепер ще цікавіше послухати про те, що в України слабка юридична позиція. І про те, що треба шукати компроміс з олігархом і прощати йому 5,5 млрд доларів, які платники податків влили в «Приватбанк», щоб урятувати його від банкрутства, а фінансову систему України — від колапсу.

Цей суд дає для української влади чіткий орієнтир. Орієнтир правосуддя. І будь-які рішення українських судів, які суперечитимуть суду Лондона, завжди і скрізь у цивілізованому суспільстві сприйматимуться однозначно. Як факт того, що українську владу контролює олі-гарх, який уже може вважатися українським Пабло Ескобаром. І нема сумніву, що зараз, після поразки в Лондоні, він активізує свої дії в Україні. Адже втрата всіх своїх активів стала для нього ще ближчою.

І тут дуже важливо, щоб українська влада захистила інтереси українських платників податків. Якщо українська влада говоритиме, що в питанні «Привату» все вирішує український суд, то вона вже грає на боці Коломойського. Суди в Україні не приймають правових рішень. І Зеленський це знає, й Офіс Зеленського це знає. Це знають і в Кабінеті Міністрів. Коломойський має вплив на суди. І влада це знає.

Влада зобов’язана втрутитися. Зеленський повинен втрутитися. Це його обов’язок як гаранта Конституції. Тому що він повинен не просто впливати на суд, що можна засуджувати. Він повинен завадити Коломойському впливати на суд. І коли він не заважає Коломойському, який використовує свій вплив на суд, щоб протистояти українській державі, то він уже допомагає Коломойському.

Якщо лідер держави не грає на боці держави — то це гра в піддавки. Бо ніхто інший не може перешкодити олігарху зґвалтувати країну. І це бачать усі. І лицемірно говорити про незалежний суд.

І тепер суд Лондона підкреслив, що будь-які компроміси з Коломойським є зрадою. І злочином. І будь-хто, хто допомагає тепер Коломойському, — його спільник».