Уже другий навчальний рік освітяни працюють у реаліях «Нової української школи». Чимало назрілих змін відбувається завдяки реформі. Зокрема, учні десятих класів двічі на тиждень вивчають новий предмет «Громадянська освіта», який презентує основи демократії та розбудови громадянського суспільства, а також навчає критичному мисленню та загальнолюдським цінностям.

Утім, цей предмет — украй непростий, незважаючи на, здавалося б, відсутність формул та рівнянь. Тож у педагогів виникає чимало запитань щодо методики викладання і, головне, оцінювання успіхів школярів з цієї навчальної дисципліни. Почути відповіді на них одеські освітяни змогли під час семінару-тренінгу «Методичні аспекти навчання учнів курсу «Громадянська освіта», який пройшов за сприяння Одеського методичного центру освітніх ініціатив та обласної організації «Громадська рада освітян і науковців» у загальноосвітній школі №118.

Про головні аспекти теоретичних та практичних питань щодо викладання цього курсу розповіла модератор семінару — кандидат педагогічних наук, завідувачка відділу суспільствознавчої освіти Інституту педагогіки НАПН України Тетяна Олексіївна РЕМЕХ:

— Оскільки я не лише науковець, а ще й учитель громадянської освіти, дуже тішуся з того, що можу допомогти колегам і теоретичними, й практичними порадами. Курс — новий, непростий за змістом і за методикою викладання, тож учителі постійно мають обмінюватися досвідом, удосконалювати педагогічну майстерність.

Спілкуючись в освітянському колі, приходимо до висновку, що навчати громадянській освіті треба так, аби діти мали змогу під час уроку дискутувати, працювати у групах, обговорювати спірні питання. Це потрібно для того, щоб розвивалися їхні навички — комунікативні, критичного мислення, виявлення нагальної проблеми, залагодження будь-якого конфлікту. Також говоримо про те, що результатом навчання громадянській освіті має бути громадянська компетентність учня, а вона не розвивається лише за допомогою звичного уроку. Тому школа повинна мати певну систему різноманітних заходів або напрямків роботи, які б формували або розвивали громадянську компетентність — дебатні клуби, волонтерство тощо. Бо обмежуючись двома годинами на тиждень, відведеними для викладання цього курсу, ми не зможемо виховати свідомого громадянина. Учень має запитати себе: як я як громадянин можу успішно жити в цій державі? Чим можу бути корисним суспільству? Як можу взаємодіяти з різними соціальними групами? Як можна долучитися до багатьох процесів у житті суспільства? На жаль, сьогодні, чимало людей — пасивні. Вони вважають, що політичне життя, проблеми громади їх не стосуються. А насправді всі ми живемо в суспільстві, яке самі й створюємо. Ми формуємо органи влади, тож потрібно хотіти і вміти це робити.

Ще одним непростим аспектом роботи є оцінювання компетентностей з цього предмета. Якщо взяти для прикладу ту ж історію (учителі саме з цього предмета найчастіше викладають громадянську освіту), то там є конкретні події, які треба вивчити, є ЗНО, врешті-решт… Під час викладання громадянської освіти виникає питання: як оцінити думку дитини, її уміння аргументувати, виявити якусь проблему, опрацювати джерело інформації. Тут дуже складно поставити конкретну оцінку. Ця навичка або є, і дитина її розвиває, або ми підтримуємо її на шляху пізнання та відкриття, спостерігаючи, як крок за кроком формується світогляд учня.

Після семінару його учасники поділилися своїми думками.

Тетяна Іванівна ВОЛКОВСЬКА, методистка КУ «Одеський методичний центр освітніх ініціатив»:

— Минулого року пройшла лише апробація курсу «Громадянська освіта». Предмет новий, інтегрований, складається з елементів політології, соціології, правознавства, філософії, історії… Це — акумулювання різних аспектів нашого непростого буття. Відтак і реалізація задуманого є непростим завданням. Тим більше, що у програмних положеннях цього курсу закладені дуже амбітні цілі: формування громадянської позиції національно налаштованого, соціалізованого, активного громадянина. Педагогам украй потрібна допомога тих освітян, які безпосередньо займалися розробкою цього курсу, писали підручники, методичні рекомендації. Цікаво почути їхню думку та бачення. Як мотивувати учня, як зацікавити його до творчого пошуку? На ці та чимало інших питань ми почули компетентну думку науковця-практика.

Наталія Олегівна ЄФІМОВА, директорка Одеської загальноосвітньої школи №118, учителька історії та громадянської освіти:

— На таких семінарах ми підвищуємо свій фаховий рівень. У нашій професії треба бути на одній хвилі з учнем. Змінюється життя — змінюємося ми. Під час семінару ми вчимося переосмислювати погляд на ставлення дітей до курсу «Громадянська освіта». Адже чимало батьків можуть не розуміти всієї важливості предмета, з якого не складають ЗНО. Але ми ставимо оцінки, хоча робити це непросто, бо як, наприклад, оцінити знання з теми «Я — особистість» чи «Шкільне самоврядування», «Перетворення у державі» тощо? Громадянська осві-та — це, насамперед, навчально-виховний процес. Завдячуючи таким семінарам виховати громадян з активною життєвою позицією нам, педагогам, стає простіше.

Костянтин Іванович НЕЧАЄВ, учитель історії та громадянської освіти Одеської загальноосвітньої школи №27:

— Не секрет, що чимало проблем у суспільстві маємо від того, що свого часу в душах людей не була чітко сформована громадянська позиція. Уміння та компетентності, які ми розвиваємо в учнів на уроках з громадянської освіти, дають їм змогу підготуватися до життя, ставши соціально активними громадянами. Тому, вважаю, такі семінари дуже потрібні. Ми, вчителі, можемо обмінятися досвідом і почути думки науковців.