Слова, винесені у заголовок цієї публікації, стосуються новатора сільськогосподарського виробництва із тоді Комінтернівського, а нині Лиманського району, колишнього директора Комінтернівської птахофабрики, вже покійного Олександра Вікторовича Янчева. Очолюване ним в ті недавні часи господарство славилося високими виробничими досягненнями не лише на теренах Одеської області, але й по всій Україні. Про талановитого керівника й нині з вдячністю згадують і високо цінують зроблене ним багато його послідовників.

Умілий, розумний господарник зробив величезний внесок і в розвиток соціальної інфраструктури населених пунктів Першотравневої сільської ради та Петрівки (тепер — Курісове), працюючи там згодом на посаді директора тамтешнього радгоспу-технікуму.

Народився Олександр Вікторович 19 серпня 1931 року у Новій Вільшанці (Рапатьєвому) нашого ж Лиманського району. Закінчивши Одеський технологічний інститут, був призначений головним інженером радгоспу ім. Першого травня, а за три роки став його директором. Із 1963-го господарство було реорганізоване у Комінтернівську птахофабрику, яка стала флагманом птахівничої галузі району, області, ба навіть усього півдня країни.

Янчев був ініціатором впровадження нової технології безвіконного утримання птиці із застосуванням кліматичних установок та оптимального світлового режиму. За його наполяганням в господарстві збудували власний комбікормовий завод. Уже в 1968-у на птахофабриці виробили 22 мільйони штук яєць, 750 тонн м’яса, 9,5 тисячі тонн зерна, а через два роки показники подвоїли.

60—70 роки минулого століття стали періодом бурхливого розвитку сільського господарства, розбудови об’єктів виробничої та соціальної інфраструктури, спорудження житла. Усе це найкращим чином позначилося на прикладі місцевого господарства і загалом Першотравневої сільської ради. Комі-нтернівська птахофабрика продовжувала впевнено утримувати лідерство на Одещині з виробництва курячих яєць, а потім й особливо цінних для зміцнення здоров’я споживачів перепелиних, іншої птахів-ничої продукції.

Олександр Вікторович Янчев разом з тодішнім головою місцевої сільської ради Володимиром Григоровичем Стоілакі, батьком нинішнього очільника Визирської об’єднаної територі-альної громади Валерія Володимировича Стоілакі, доклали чимало зусиль, щоб звичайне степове село перетворити на сучасне й перспективне. Тут з’явилися цілі вулиці новоселів, триповерхова школа, дитячий садок, будинок культури — такі, які рідко де можна було побачити на Одещині.

— Далекоглядне, продумане керівництво директора птахофабрики сприяло значному зростанню виробничих досягнень у господарстві, добробуту його трудівників, — сказав у розмові зі мною голова Визирської ОТГ В.В. Стоілакі.

У 1975 році О.В. Янчев захистив дисертацію кандидата технічних наук, а з 1982-го, близько двох десятиліть, працював директором Петрівського радгоспу-технікуму. І, як до того у Першотравневому, на новому місці чимало уваги приділяв розбудові об’єктів виробничої та соціальної сфер, вдосконаленню освітньої підготовки майбутніх фахівців сільськогосподарської галузі.

Нинішній директор Петрівського аграрного коледжу Олександр Іполитович Чорновол згадує:

— Пам’ятаю Петрівку на початку трудової діяльності Янчева як директора. Це було село з недоглянутими вулицями, крім центральної, із занедбаними виробничими будівлями та навчальними корпусами. Місцеве сільгосппідприємство практично кинуте напризволяще. Але згодом усе довкола було не впізнати. У навчальному закладі реконструювали адміністративне приміщення, актову залу, механічний та аграрний корпуси. За селом розбили сади й виноградники, запрацював відновлений тваринницький комплекс. Заасфальтували багато вулиць, звели житловий будинок для працівників освіти на 32 квартири, гуртожиток для студентів на 220 місць, школу і дитсадок, турбазу на Тилігульському лимані, почали реставрацію церкви… Про все не розповісти.

А ось що розповів депутат Одеської обласної ради Олег Джумберович Кутателадзе:

— Олександр Вікторович Янчев залишив по собі яскравий слід у житті всього південного регіону. І це стосується не лише виробничої та соціальної сфер. Його учні, яким він викладав у технікумі управління та охорону праці, сьогодні успішно керують підприємствами, навчальними закладами, сільрадами, райрадами, областями. Один з них — Валерій Стоілаки, голова Визирської ОТГ.

За сумлінну виробничу й освітню діяльність в аграрній галузі керівник-новатор неодноразово удостоювався високих державних нагород. Олександр Вікторович Янчев дуже багато зробив для нашого краю, тому надважливо, аби пам’ять про добрі справи цієї, без сумніву, мудрої і талановитої людини назавжди збереглася в серцях земляків.

Свого часу жителі Першо-травневого вирішили встановити за власні кошти пам’ятник своєму славетному односельцеві. Їх підтримали люди із сусідніх сіл, керівники місцевих підприємств, усі, хто знав цього справжнього корифея сільськогосподарського виробництва, керівника з великої літери. На відкритті пам’ятника, на якому побував і я, зібралося тоді чимало люду — від простих трудівників до відомих на Одещині, в сусідніх областях і в усій Україні. Кожному з них Олександр Вікторович подарував частинку своєї душі, свого серця.

Сьогодні — День працівників сільського господарства — свято, яке дуже шанував О.В. Янчев. Хотілося б, щоб цього дня представники найповажнішої у світі галузі згадали людину, яка всю себе віддала благородній справі.

Лиманський район.