Відповідь на це запитання шукали гості програми «Ваша Свобода» (https://www.radiosvoboda.org/a/30251347.html) — російський адвокат, керівник групи захисників українських моряків Микола Полозов, голова правління Центру стратегічних досліджень Павло Жовні-ренко та речниця МЗС України Катерина Зеленко.

Росія передала Україні військові кораблі, які майже рік тому захопила разом з екіпажами біля Керченської протоки, що прямували з Одеси до Марі-уполя. Десять місяців 24 українські військовополонені провели в російському СІЗО. Вони повернулися додому трохи раніше, ніж кораблі, завдяки обміну, а не на виконання рішення Міжнародного трибуналу з морського права. Це рішення Росія проігнорувала.

Олександр ЛАЩЕНКО (журналіст): Пане Полозов, що означає, з юридичної точки зору, те, що Росія повернула, що-правда, в рамках обміну, а не за рішенням Міжнародного трибуналу, спершу 24 українських полонених, а тепер, нарешті, й кораблі?

Микола ПОЛОЗОВ: Росія, як показує практика, доволі серйозно ставиться до Міжнародного трибуналу — бере участь у всіх процедурах, вчасно подає необхідні звіти. Ба більше, у своїх комунікаціях, у тому числі з Україною, неодноразово сама посилалася на пункти наказу Міжнародного трибуналу, зокрема на 119-й, який дозволяє Росії продовжувати кримінальну справу, порушену 25 листопада.

Був наказ Міжнародного трибуналу. В рамках цього наказу в Росії було два зобов’язання до розгляду справи по суті — повернути кораблі, повернути екі-пажі. Обидві ці дії Росія де-факто виконала.

Є ще один пункт, який стосується і України, і Російської Федерації — не ускладнювати спір, не погіршувати ситуацію. Росія поки що це не виконала, бо продовжує кримінальні переслідування моряків, які, за нормами міжнародного права, мають імунітет від такого переслідування. Поки ця кримінальна справа існує, Росія ускладнює той спір, який незабаром розглядатиметься в арбітражі Міжнародного трибуналу. З юридичної точки зору, морякам тільки змінений запобіжний захід із утримання під вартою на особисті зобов’язання. Цей захід дозволив їм вийти із СІЗО «Лефортово» і перетнути кордон. Але вони досі є обвинувачуваними у кримінальній справі, яку роз-слідує Слідче управління ФСБ Росії. Кораблі, які передають, також перебувають у статусі речових доказів. Тобто ситуація така: моряки — обвинувачувані, кораблі — речові докази. Виходить, що, за офіційною версією Росії, кораблі передані Україні «на зберігання».

Для мене абсолютно очевидно, що в ситуації, яка склалася 25 листопада минулого року, Росія порушила Міжнародну конвенцію ООН з морського права, порушила імунітет україн-ських суден та членів їхніх екіпажів і продовжує порушувати досі.

Уже були прецеденти, пов’язані з участю Росії в Міжнародному трибуналі. Справа 2014 року, Нідерланди, Arctic Sunrise. Тоді трибунал визнав, що Росія порушила Міжнародну конвенцію, і зобов’язав РФ виплатити компенсацію. Тоді понад 5,5 мільйона євро було виплачено. Тому перспективи (в України. — Ред.) дуже хороші. Це займе, як мінімум, кілька місяців, можливо, і півтора-два роки.

Трибунал цікавить, чи виконано наказ, чи ні. Звільнили моряків — я переконаний, що Росія надала звіт, що от ми їх звільнили. Те ж саме зараз після передачі кораблів — Росія до цього засідання, можливо, на самому засіданні надасть звіт, що віддала кораблі.

Підготовка цих кораблів велася впродовж останніх двох місяців з моменту, коли звільнили моряків. Днем раніше, днем пізніше вони віддали б. Це не відіграло б ніякої ролі. Інший момент — це зустріч у «норманд-ському форматі», тому що Путіну важливо вийти у всьому «білому», «красивому» і сказати: я моряків віддав, людей ще додатково віддав, кораблі повернув — що ви з мене хочете? Йому також важливо продемонструвати, що він готовий іти на якісь поступки. Для Кремля у чому ключова проблема полягає? У тому, що досі існують санкції, які обмежують рух капіталу, уповільнюють ріст економіки. Тому будь-якими правдами і неправдами санкцій намагаються позбутися.

— Пане Жовніренко, з політичної точки зору що це означає? Тим більше, що вже відома дата — 9 грудня, коли нарешті таки відбудеться зустріч у «норманд-ському форматі». Є тут зв’язок, на ваш погляд, чи нема — зустріч і видача кораблів?

Павло ЖОВНІРЕНКО: Цей зв’язок є. Бажання Путіна зрозуміле — створити ще нормальніший, позитивніший проросі-йський тон на зустрічі у «нормандському форматі». Уже зараз зрозуміло, що Макрон, який зробив дрейф від палкої підтримки України, в принципі міжнародного права, останнім часом дедалі більше схиляється до пропутінської позиції. Меркель, у зв’язку з тим, що відходить з політичної арени, я думаю, вже не той боєць, що була раніше. Зараз зустріч у «нормандському форматі» буде зустріччю «Зеленський проти «російської трійки». Росіяни пробують ще більше поліпшити це проросійське тло напередодні зустрічі.

— Пані Зеленко, Олена Зеркаль, у зв’язку з цими подіями, вже зауважила у Фейсбуці, що буквально цього четверга, 21 листопада, у Гаазі відбудуться перші слухання Морського трибуналу у справі щодо порушення імунітету трьох українських суден і членів їхніх екіпажів. Розкажіть про це слухання Морського трибуналу?...

Катерина ЗЕЛЕНКО: Повернення наших моряків і кораблів на Батьківщину не означає, що судовий спір вичерпано. І вже 21—22 листопада у Гаазі відбудуться перші процесуальні слухання. У ході цих слухань буде визначено процедуру, за якою далі розглядатиметься ця справа. Відповідно до Конвенції ООН з морського права, було утворено Арбітражний трибунал, який повинен зараз визначити, чи Росія справді порушила імунітет українських військово-морських суден та членів їхніх екіпажів, коли 25 листопада минулого року незаконно захопила наші кораблі і, більше того, розпочала кримінальне провадження проти наших хлопців, застосовуючи до них своє національне законодавство. Всі члени нашої юридичної команди вже вирушили до Гааги.

Наша ключова вимога — щоб Арбітражний трибунал визнав порушення Конвенції ООН з морського права з боку Росії. Це дасть нам можливість у подальшому встановити справедливість, довести, що наші моряки в абсолютно мирний, законний спосіб здійснювали цей перехід у районі Керченської протоки, коли були захоплені. І вся бравада Російської Федерації щодо того, що вони — «порушники» кордону, є нічим іншим, як цілковитою нісенітницею. Це дасть нам можливість уже на більш пізньому етапі говорити про сплату з боку Російської Федерації компенсації за завдані збитки. Попереду у нас дуже ретельна експертиза — перевірка цих суден.

«Радіо Свобода» звернулося до експертів із запитанням: чи є звільнення Росією кораблів виконанням рішення Міжнародного трибуналу з морського права, ухваленого у травні 2019 року?

Захар ТРОПІН, доцент кафедри міжнародного права Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Т.Г. Шевченка: Фактично це так. Для нас це важливо. Але вважаю, що юридично Росія буде всіляко заперечувати, що виконує рішення Трибуналу — думаю, відповідні заяви ми незабаром почуємо. Це звичайний спосіб поведінки цієї країни. Згадайте хоча б справу «Арктік Санрайз» (восени 2013 року Росія затримала у Баренцовому морі судно Arctic Sunrise, що належить організації Greenpeace, за протест проти видобутку нафти в Арктиці. Екіпаж утримували кілька місяців, судили, а потім відпустили за амністією після наказу Міжнародного трибуналу з морського права; з часом повернули й судно. — Ред.).

Або ті формулювання, які використовувала Росія при звільненні українських військових моряків — команди бронекатерів «Нікополь», «Бердянськ», буксиру «Яни Капу». Вони говорили, що не виконували рішення Трибуналу, а просто домовилися з Україною про обмін. Хоча на той момент Україна могла наполягати на звільненні без усіляких умов, як цього, власне, вимагав Міжнародний трибунал з морського права — «звільнити безумовно і негайно».

Тимур КОРОТКИЙ, координатор Південного регіонального центру Української асоціації міжнародного права, кандидат юридичних наук: Вважаю, що з юридичної точки зору повернення Україні військових кораблів не є виконанням Росією наказу Трибуналу. Росія декілька разів заявляла, що не визнає юрисдикцію Трибуналу в цій справі й повертає кораблі не на основі наказу. Рішення про повернення кораблів Росією є суто політичним, хоча в Росії обґрунтовується деякими внутрішньодержавними юридичними процедурами.

Українські кораблі Україні повернули, а відтак Трибунал не матиме питань до Росії щодо виконання нею тимчасових заходів з повернення українських кораблів і моряків. Хоча, думаю, Арбітражний трибунал, який розглядає справу стосовно порушення Росією імунітету українських військових кораблів, по суті має врахувати, що Росія порушила свої зобов’язання за Конвенцією з морського права 1982 року щодо визнання юрисдикції та виконання наказів Міжнародного трибуналу з морського права.

Ці позиції українських експертів «Радіо Свобода» зібрало ще до коментаря з Москви, який підтвердив прогнози: речник Кремля Дмитро Пєсков заперечив, що повернення Росією кораблів пов’язане з рішенням Міжнародного трибуналу з морського права. «Це (повернення кораблів. — Ред.) ніяк не пов’язане з Міжнародним трибуналом. Ніякого зв’язку тут нема і бути не може», — заявив той.

Пєсков повторив позицію Москви, що справою займаються прикордонники Росії і росі-йська Федеральна служба безпеки, бо, за версією Кремля, українські кораблі «порушили державний кордон» Росії, коли намагалися перетнути Керченську протоку поблизу окупованого Криму.

А заступник міністра закордонних справ Росії Андрій Руденко, зі свого боку, заперечив іще одну позицію, про яку говорили засоби інформації попередніми днями: він заявив, що передача захоплених українських катерів і буксира нібито також не пов’язана з прийдешньою зустріччю в «нормандському форматі», запланованою на 9 грудня.