«У наш нелегкий час, коли вся країна потребує турботи і матеріальної допомоги, важко знайти людину, здатну сприймати чужі проблеми як свої, і як чудово, що такі люди все-таки є!

Ваше гаряче серце, великодушність, чуйність і доброта роблять життя кращим. Меценатство в нашій країні завжди вважалося почесним заняттям. Нехай віддане сьогодні Вами повернеться примноженим.

Я дякую Богові за те, що є такі, як Ви люди, для яких чужий біль — як свій. Низький Вам уклін…».

Ці вдячні рядки генеральний директор державного підприємства «Одеський авіаційний завод» Віталій Володимирович Юхачов адресував нашому землякові — 80-річному Вікторові Хомичу Медведєву, до речі, давньому читачеві й другові «Чорноморських новин». То чим же таким прислужився «оборонці» простий пенсіонер?

Останні 27 років з трудової біографії Віктор Хомич працював в одеському СКБ «Поліграфмаш». Коли ж установу ліквідовували, то багато що списували чи й викидали як непотріб. Відправили на металобрухт за ціною гривня за кілограм і великий промисловий мікроскоп МБІ-1, призначений для високоточного вимірювання деталей у машинобудуванні та інструментальному виробництві. Так-от, щоб урятувати дорогий прилад від знищення, Медведєв викупив його: гріх пропадати добру, колись іще знадобиться. І знадобився: нещодавно збережений мікроскоп Віктор Хомич передав для постійного використання Одеському авіаційному заводу. Безкоштовно, як подарунок. Про що й відповідного акта склали.

— Я не хотів його продавати, а кому саме віддати, аби прилад, а він у хорошому стані, попрацював ще на нашу країну, — не знав. От і написав листа до прем’єр-міністра з проханням дізнатися про зацікавлену в такому приладі установу через «Укроборон-пром», — розповідає пенсіонер-добродійник. — Невдовзі отримав відповідь. А 15 січня приїхали хлопці з нашого авіаційного заводу й забрали мікроскоп. У народі як кажуть? Що у бідного валяється — у розумного не пропаде. Головне — щоби користь була для наших захисників.

У тому, що прилад прислужиться нашим військовим техні-кам, можна не сумніватися. Про це, власне, й написав у подячному листі гендиректор авіаційного підприємства. І все ж акцент пан Юхачов зробив на іншому: «Добрі справи не залишаються непоміченими — вони, як маяки, світять тим, хто чекає допомоги. Прийміть щиру вдячність за небайдуже ставлення до проблем нашої Батьківщини».

Правильний, на нашу думку, акцент!

Як уже зауважилося, ми, працівники «Чорноморки», Віктора Хомича Медведєва знаємо давно. Як принципову й справедливу людину. Як справжнього патріота. І як добродійника. Лише два факти (а їх, повірте, значно більше): коли тільки поставало українське військо, не маючи ні зброї, ні обмундирування, він з кожної своєї пенсії переказував певну суму — й немалу — на потреби наших захисників, а в найскрутніші для редакції «ЧН» часи, як оце і зараз, — офірував на видання української газети.

Спасибі Вам, Вікторе Хомичу! Нехай добро віддячиться Вам таким же добром!