Наша історія сповнена знакових подій. Одна з таких — героїчна загибель під залізничною станцією Крути молодих захисників Української держави.

29 cічня в Музеї історії порту «Чорноморськ» відбулися урочистості з ушанування пам’яті полеглих у бою під Крутами Героїв. З цікавою, зворушливою розповіддю, насиченою документальними матеріалами і поетичними творами про події 102-річної давнини, виступив капітан 2-го рангу, кандидат педагогічних наук, доцент Інституту Військово-Морських сил НУ «Одеська морська академія» Василь Дяченко.

Хвилиною мовчання при запаленій свічі присутні вшанували пам’ять про Героїв Крут. А в музеї зібралися «просвітяни» міста на чолі зі своїм головою — портовиком Олександром Кривошапкою та студенти Чорноморського морського коледжу ОНМУ разом з Наталією Федоровою, заступником директора з виховної роботи, та її колегами — істориком Раїсою Багріною і куратором групи електромеханіків Оксаною Ніконовою.

Василь Дяченко коротко проаналізував політичну ситуацію в Україні, що передувала Крутам. Зокрема, нагадав про те, що з проголошенням Центральною Радою 22 січня 1918 року Четвертого універсалу УНР опинилася у фактичному стані війни з більшовицькою Росією. Наступ на Київ ворожої армії під командуванням Муравйова, яка за чисельністю значно переважала українські сили, стримували під Крутами переважно київські гімназисти, юнкери військової школи та студенти.

Бій тривав із 9-ї ранку до самого вечора — загалом протягом десяти годин. Більшовики пробували обійти лінію оборони з двох боків, але вимушено відступали з великими втратами.

Зі щирою цікавістю та проникливістю слухала молодь емоційну розповідь лектора. Василь Іванович з помітним хвилюванням повідав, як близько 17-ї години зібралися всі українські підрозділи, і з’ясувалося, що не вистачає однієї чоти студентів, яка стояла найближче до станції. Відступаючи в сутінках, студенти втратили орієнтир і вийшли прямо на станцію Крути, вже зайняту ворогом. Червоний командир Єгор Попов, розлючений значними втратами (близько 300 осіб), наказав убити полонених. З оповідей очевидців, з полонених спочатку жорстоко знущалися, а потім розстріляли. Учень 7-го класу Григорій Піпський зі Старосамбірщини перед розстрілом першим почав співати «Ще не вмерла Україна», і решта героїв підтримали його.

Трагічна загибель юнаків під Крутами стала символом патріотизму і жертовності боротьби за незалежну Україну.

Уже в березні 1918 року, після підписання Берестейського миру та повернення уряду УНР до Києва, Центральна Рада ухвалила рішення урочисто перепоховати полеглих у столиці. Тіла 28 вояків-студентів було перевезено на Аскольдову могилу. На траурній церемонії виступив Михайло Грушевський, який назвав цей вчинок київської молоді героїчним.

Василь Дяченко зворушливо прочитав вірш Павла Тичини, присвячений вшануванню Героїв Крут, — «Пам’яті тридцяти»:

На Аскольдовій могилі

Поховали їх —

Тридцять мучнів українців,

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі

Український цвіт! —

По кривавій по дорозі

Нам іти у світ.

На кого посміла знятись

Зрадника рука? —

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро-ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже, покарай! —

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих. —

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Педагоги Чорноморського коледжу підтвердили актуальність розповіді про бій за майбутнє України та її виховний момент, тим більше, що цими днями учні приступили до вивчення згаданого періоду в історії держави.

Учасниця заходу, письменниця Валентина Сидорук порадила юнакам Чорноморського коледжу багато читати, цікавитися історією своєї країни і бути такими ж патріотами, як їх ровесники, що стали на захист української незалежності в далекому 1918-у.

Член правління Чорноморської міської «Просвіти», педагог з багатолітнім стажем Віталій Живилко відзначив високий лекторський хист Василя Дяченка, вміння розбудити серця слухачів словом, промовленим грамотно, переконливо, що хвилює й притягує яскравістю образів. Він з вдячністю нагадав, що на запрошення місцевої «Просвіти» талановитий лектор неодноразово блискуче виступав у навчальних закладах Чорноморська, як і цього разу в музеї порту.

Від імені Чорноморської філії ДП «АМПУ» і Музею історії порту «Чорноморськ» авторка цих рядків сердечно подякувала Василеві Дяченку за змістовну, хвилюючу розповідь, вручивши букетик троянд — як символ юних, полум’яних сердець полеглих у бою під Крутами Героїв, а також подарувала свою поему «Тінь Терикона», присвячену нинішнім захисникам незалежності й територіальної цілісності України. Звертаючись до вихованців Чорноморського коледжу, побажала зростати гідними синами своєї Вітчизни, зробивши висновки з непростого минулого нашої державності, бо, як відомо, історія повторюється, якщо забути її уроки. Дуже важливо пам’ятати своїх Героїв.